Вибори у Грузії обіцяють бути цікавими та складними, і влада уже готується до них, заздалегідь вигадуючи «українські змови». Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
У другій половині вересня офіційні представники уряду Грузії виступили з досить дивними обвинуваченнями на адресу України. «Певна група осіб, що діє на території Грузії та за її межами, планує в жовтні-грудні цього року організувати в Грузії дестабілізацію та громадянські заворушення, кінцевою метою яких є зміна влади насильницьким шляхом», - йшлося тоді у заяві Служби безпеки Грузії. Спецслужби Грузії вважають, що одним з авторів згаданого "плану" нібито є заступник колишнього міністра внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвілі, а нині заступник глави військової розвідки України Георгій Лорткіпанідзе.
Також Грузія спробувала звинуватити в причетності до цього його підлеглих, а саме колишнього члена охорони третього президента Грузії Міхеїла Батуріна та члена близького оточення Міхеїла Саакашвілі, командира чинного в Україні "Грузинського легіону" Мамуку Мамулашвілі.
Україна офіційно відкинула обвинувачення, і, власне, поки що історія не мала подальшого розвитку, однак в ній повною мірою відображається нинішній стан україно-грузинських відносин, а також те місце, яке займає Грузія у сучасному світі.
Дивний «союзник» ЄС та партнер Росії
Після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, уряд Грузії зайняв досить специфічну позицію. Сама Грузія раніше зазнавала російської агресії, наслідком чого стала окупація значної частини її території, де росіяни проголосили «незалежні республіки» Абхазію та Південну Осетію. Також Грузія неодноразово декларувала пріоритетом європейську та євроатлантичну інтеграцію. Тож логічно було б припустити, що Грузія стане надійним союзником України у цій війні, однак у реальності все виявилося не так просто.
Уряд партії «Грузинська мрія», що на даний момент при владі у Грузії, має досить специфічну позицію, яку цілком можна назвати проросійською, хоча і не такою явною, як у деяких інших державах. Грузія так і не приєдналася до антиросійських санкцій ЄС, продовжувала підтримувати відносини з Росією. Більше того, Грузія – одна з небагатьох держав у світі, відносини якої з Росією лише покращилися після 24 лютого 2022 року, вираженням чого стало відновлення прямого авіаційного сполучення між Москвою та Тбілісі.
При цьому, уряд Грузії начебто не висловлюється відкрито на підтримку Кремля. Їхня позиція зводиться до того, що вони не можуть ворогувати з Росією, провокувати її на напад, постійно згадуючи сумний досвід 2008 року, коли Росія напала на їхню державу, завдавши значних руйнацій, та окупувавши території Грузії. Це важливо, бо настрої у Грузії є прямо протилежними до настроїв уряду, і у суспільстві рівень підтримки України є дуже великим.
Важкий шлях євроінтеграції
Тривалий час вважалося, що Грузія рухається по шляху євроінтеграції успішніше за Україну. Найяскравіший приклад цього – це той факт, що безвіз з ЄС вони одержали раніше. Та й легендарні «грузинські реформи» тривалий час вважалися зразковими на пострадянському просторі. Але зараз ситуація змінилася на протилежну, і вже Україна (разом з Молдовою) – кандидати у члени ЄС, а у Грузії поки що з цим затримка, і немає підстав очікувати найближчим часом на прорив.
Більше того, ситуація з екс-президентом Михеїлом Саакашвілі, який два роки тому повернувся до Грузії з України та був на батьківщині відправлений за ґрати, незважаючи на поганий стан здоров’я, не сприяє євроінтеграції, яка, схоже, чинному уряду Грузії не дуже і потрібна. Принаймні, вони продовжують гнути свою лінію відмови від санкцій проти Росії а також наслідування Кремля у внутрішній полиці. Наприклад, нещодавно у Грузії хотіли впровадити статус «іноземного агента» за російським зразком, і лише масові протести не дозволили це зробити.
Загалом, важко не помітити накопичення суперечностей у грузинському суспільстві між проросійським урядом та переважно проукраїнським суспільством. Між блокуванням євроінтеграції урядом та її підтримкою з боку суспільства. Між різними моделями геополітичного вибору, і це не може рано чи пізно вилитися у напруження. Наприклад, напередодні парламентських виборів, які у Грузії мають відбутися уже 2024 року.
Обвинувачення на випередження
Очевидно, що обвинувачення України – це спроба уряду Грузії дискредитувати опозиційні сили напередодні виборів, намагаючись скрізь прив’язати «український слід». Вони будуть залякувати громадян власної держави «втягненням у російсько-українську війну», проводячи асоціації між опозиційними політиками та «іноземними спецслужбами». Однак подібні інформаційні технології є найкращим свідченням невпевненості урядових кіл у власному майбутньому.
Останнім часом Росія втрачає позиції у регіоні Кавказу. Перемога Азербайджану у довготривалому конфлікті Вірменії за Карабах призвела до того, що і Азербайджан, і Вірменія остаточно виходять з-під впливу Росії. Переможний Азербайджан, що має надійного військового союзника в особі Туреччини, а також головного економічного партнера в особі Європейського Союзу, просто не має особливого інтересу у відносинах з Росією. Вірменія розчарована відсутністю допомоги та захисту з боку Росії, яка вважалася довгий час основним партнером Вірменії, і тепер шукає партнерів на Заході. За таких умов Грузія залишається єдиним партнером Росії у регіоні. Але це партнерство теж не глибоке і не має жодного коріння. Окрім позиції чинного уряду, але уряди мають властивість змінюватися.
Тим більше, що старий аргумент «не треба провокувати Росію, бо буде нова війна», мабуть, уже не працює. Вірменія і Азербайджан показують, що Росія уже фізично не може впливати на когось у регіоні. Тож вибори у Грузії обіцяють бути цікавими та складними, і влада уже готується до них, заздалегідь вигадуючи «українські змови». Наскільки це допоможе «Грузинський мрії» зберегти владу – покаже лише час, але навряд чи хтось зможе зупинити у регіоні зміни, час яких настав.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
