Спільна стратегія Орбана та Путіна – максимально тягнути час, сподіваючись, що ситуація буде змінюватися на їхню користь. Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Нещодавно стало відомо, що угорський уряд планує провести тринадцяті «консультації з населенням», основним питанням яких буде підтримка членства України в ЄС. Анонсував консультації у короткому відео державний секретар угорського уряду Тамаш Менцер. При цьому, текст, який виголошує представник уряду Віктора Орбана, підіграє російським наративам і спонукає громадян відповісти "ні" на основне питання консультацій.
Зокрема, там згадується про війну на території України, а також загрозу «перенесення» цієї війни на територію ЄС. Ще одне твердження, на якому наголошуватиметься під час консультацій, що Україна отримає кошти, призначені для Угорщини, знову ж таки не відповідає дійсності. Також, під час консультацій уряд Орбана готується використати проти України аргумент з утисками прав угорської меншини.
Явно маніпулятивна постановка питань дозволяє припустити, що підсумкові результати будуть негативними, оскільки їхня маніпулятивна природа не залишає особливих альтернатив. Очевидно, саме з результатами подібних «консультацій» Орбан планує приїхати на Саміт ЄС 14-15 грудня, називаючи їх проявом волевиявлення угорського народу.
Необхідно відзначити, що самі ці «консультації» не є аналогом референдуму, а є суто угорським винаходом Орбана, який він почав застосовувати після обрання на посаду прем’єр-міністра. На відміну від «нормальних» референдумів, які передбачають встановлені законом процедури призначення та проведення, а також відповідні юридичні наслідки, «консультації» Орбана більше нагадують політичну агітацію. Громадяни просто одержують кольорові папірці поштою, які можуть відправити назад у надісланих конвертах, зробивши якісь позначки. Ні виборчих дільниць, ні нормального підрахунку голосів не існує. Більшість виборців просто ігнорують усе це, а тому на останніх консультаціях проголосувало не більше 17% громадян.
Для чого ж тоді все це проводиться? По-перше, Орбан таким чином може посилатися на власні рішення як на щось, що має «підтримку народу», по-друге, це зручний засіб політичної агітації, коли сама постановка питань має впливати на суспільно-політичні настрої. По-третє, таким чином створюється ілюзія демократичності угорської влади. Водночас, за межами Угорщини ставлення до подібних консультацій скептичні, і коли минулого роду за їхніми підсумками Орбан прозвітував про те, що більшість угорців проти антиросійських санкцій, то це не вплинуло на рішення ЄС щодо їхньої пролонгації.
Чого добивається Угорщина?
Хоча офіційно аyтиукраїнська політика уряду Орбана пояснюється нібито становищем угорців в Україні, але реально за цим виразно стоїть російський вплив. Тривалий час Орбан лишався єдиним лідером держави-члена ЄС, що регулярно спілкувався з російським керівництвом. Незадовго до повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України Орбан був у Кремлі та зустрічався з російським президентом Владіміром Путіним. І ці відносини продовжилися і після початку найкривавішої війни у Європі після 1945 року.
Зокрема, нещодавно відбувся візит Орбана до Китаю, де він знову зустрічався з російським президентом. Офіційно було оголошено про обговорення «енергетичних питань», і згодом частина з цих питань стала відомою. Зокрема, влада Угорщини та російське державне агентство "Росатом" узгодили графік будівництва угорської атомної електростанції "Пакш-2".
Відповідну угоду у вівторок, 14 листопада, підписав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто та керівник "Росатома" Олексій Ліхачов на майданчику "Пакш", що за 100 кілометрів на південь від Будапешта. Так само не варто забувати про одержання Угорщиною російського газу за зниженим тарифом, щоб зрозуміти, що все це – своєрідний геополітичний хабар з боку Росії.
Кремль платить Орбану за те, щоб той відстоював інтереси Росії в ЄС та НАТО, і Будапешт повною мірою відпрацьовує ці кошти. І мова не лише про Україну. Угорщина досі залишається єдиною державою, котра не ратифікувала вступ до НАТО Швеції. Очевидно, у Швеції немає потужної угорської діаспори, інтересами якої б це можна було мотивувати. Це просто виконання «завдання» від Росії.
При цьому, можливості Угорщини досить обмежені, бо вона сама дуже залежить від грошей ЄС. Тому поки що кожного разу вдавалося вплинути на офіційний Будапешт, аби той не заважав допомагати Україні. Але Орбан стабільно домагається того, щоб будь-яке рішення ухвалювалося пізніше, ніж воно могло б бути ухвалене. Схоже, саме у цьому і полягає його роль – тягнути час, одержуючи за це преференції від Кремля.
Що далі?
«Консультації» Орбана не мають стосунку до народного волевиявлення або правових процедур, тому, швидше за все, буде ігноруватися іншими європейськими лідерами. Водночас, початок переговорів про вступ України до ЄС потребуватиме схвалення з боку Угорщини, і, звісно, Орбан спробує це заблокувати. Далі у гру має вступити європейська дипломатія, яка має тривалий досвід взаємодії з угорським урядом. Швидше за все, будуть використовуватися різні засоби переконання, серед яких на першому плані будуть погрози позбавлення фінансування з боку ЄС. Оскільки Угорщина залежить від грошей Європейського Союзу, то це може бути вагомим аргументом. Однак це, у будь-якому випадку, потребуватиме часу.
Скидається на те, що саме у цьому і полягає спільна стратегія Орбана та Путіна – максимально тягнути час, сподіваючись, що ситуація буде змінюватися на їхню користь. І кожен виграний день для них – це щось, що варте відповідних зусиль. Водночас, постійний шантаж з боку Будапешту, схоже, все більше дратує Брюссель. А тому не виключено, що зрештою засоби тиску та угорську владу ставатимуть все більш жорсткими, тим більше, що природа «угорської гри» стає все більш прозорою.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
