Топ-новина та топ-подія не лише дня, а й останніх місяців війни: підірвано кримський міст. За інформацією Національного антитерористичного центру росії, вранці 08 жовтня на автомобільній частині Кримського мосту з боку Таманського півострова стався підрив вантажного автомобіля. Вантажівка могла перевозити вибухові матеріали, які здетонували. Внаслідок вибуху стався обвал двох прольотів автомобільного полотна гілки, яка йде з Краснодара до Керчі. Руйнування серйозні та швидкого відновлення не підлягають.
російські військові експерти у підриві мосту одразу звинуватили українські спецслужби, які начебто здійснили складну диверсійну операцію. Але чи це так? Принаймні європейські експерти розглядають одразу кілька версій.
Але давайте розглянемо три найпопулярніші.
Версія перша. Почнемо з того, що на в'їздах на Кримський міст розташовані стаціонарні інспекційно-доглядові радіотехнічні комплекси СТ-6035 Управління відомчої охорони Міністерства транспорту росії, які перевіряють машини на наявність вибухових речовин.
Тобто, що виходить? Незважаючи на постійні розповіді російської влади про найдосконаліші заходи безпеки на мосту (друге місце з безпеки після Москви), і системи, які не допустять проїзду автотранспорту з вибуховими пристроями, вантажівка, заповнена вибухівкою, змогла потрапити на Кримський міст.
Але потрапити туди вона могла лише після проходження посту відомчої охорони та посиленої перевірки. А оскільки на постах завжди присутні співробітники російських силовиків, то проїхати така вантажівка могла виключно з їхнього відома. Тому не виключено, що в цьому може бути причетна ФСБ.
Як завжди - облажалися привселюдно і навіть не намагаються виправдатися. Але це не важливо. Адже для пропаганди та внутрішнього користувача росії головне, щоб за методикою підірваних будинків у росії наприкінці 90-х створити прецедент з метою наполягання на ударах по українських "центрах прийняття рішень". Це повністю йде у фарватері позиції "партії війни", представники якої, зокрема Кадиров, закликають використовувати тактичну ядерну зброю. Але її застосування та і самі "удари по центрах прийняття рішень" - дедалі стає більш міфічнішими погрозами путіна.
Версія друга. Руйнування мосту може бути використане і на користь самого Путіна за прикладом Горбачова, який використовував приземлення німецького пілота-аматора Руста на Червоній площі, як привід для тотальних чисток у верхівках міоноборони та генеральського зорепада. Але кому від цього краще? Чергова чистка не посилить керівництво російською армією, а навпаки - ще більше послабить. Адже до вкрай низького морального духу, відсутності мотивації додасться неймовірних об'ємів саботаж на всіх рівнях.
Версія третя. Імените московитское дурошльопство, грандіозне будівництво з лайна та гілок, та вічні порушення правил експлуатації об'єкта з боку будівельників об'єкта. Напевно, при будівництві мосту могли бути допущені конструкційні та будівельні прорахунки, використання неякісних матеріалів, неправильні розрахунки навантаження мосту тощо. І після одного-єдиного вибуху на кримському мосту обрушилися у воду одразу два прольоти. Просто для прикладу: Антонівський міст у Херсонській області витримав величезну кількість ракетних та снарядних ударів.
Але так чи інакше, а із Криму тепер вирватися практично неможливо. Проїзд кримським мостом, що логічно, буде перекритий. Окупанти обіцяють, що поки що до 31 жовтня. Але, за словами експертів, мінімальний ремонт мосту в умовах зими триватиме кілька місяців.
Запуск поромів фактично неможливий через відсутність самих поромів у Криму. Пороми, які здійснювали перевезення пасажирів до будівництва Кримського мосту, здебільшого залишили акваторію. Із запуском Кримського мосту всім відправникам вантажу заборонили переправляти вантажі до Криму поромами. У зв'язку з чим зворотна "пересадка" на воду може бути дуже довгою.
Але, як би там не було, усі три варіанти йдуть на користь Україні. Адже головний момент у тому, що руйнування кримського мосту серйозно ускладнить комунікації південного (Херсон) угруповання російських військ та може призвести до критичного падіння постачанням зброї та боєприпасів. Бо завозити їх через окуповані території південної України - проблематично. Дороги та території вже прострілюються ЗСУ, а дії місцевих партизанських загонів взагалі приводить окупантів у шаленство.
Тобто без залізничного сполучення, яке було налагоджено через кримський міст, все південне угруповання військ окупантів фактично залишилося без постачання. А удар по складах на півдні України та в Криму – лише питання часу.
