Військово-технічне співробітництво українських компаній оборонної сфери з Туреччиною продовжує розвиватися, і недавно на виставці аерокосмічної техніки і технологій в Стамбулі компанія "Мотор Січ" підписала угоду з турецькою Baykar Makina. Деталей угоди сторони розкривати не стали, але відомо, що турків можуть цікавити відразу кілька спільних з Україною проектів.
Що може дати ця співпраця, з'ясовував Realist.online.
Читайте також: Ударні безпілотники: що може підійти для української армії
"Серце" безпілотника
Цілком очевидно, що турецька сторона, не дивлячись на бадьорі заяви про розробку власного двигуна PD-222, вкрай зацікавлена як мінімум в продовженні постачань турбогвинтових двигунів запорізького виробництва АІ-450Т (з 2018 по 2020 рік "Мотор Січ" поставила Туреччині мінімум 12 таких двигунів) для свого нового важкого безпілотника Akinci.
Цей апарат з розмахом крил в 20 метрів може здійснювати політ протягом 24 годин на висоті 12 200 метрів, при цьому його крейсерська швидкість складає 240 км/ч, а максимальна - 360 км/ч. При цьому при злітній вазі в 4500 кілограмів, корисного навантаження Akinci - 450 кілограмів у внутрішніх збройових відсіках, і до 900 кілограмів - на зовнішній підвісці.
Однією з головних особливостей Akıncı є можливість застосування боєприпасів, які застосовуються в пілотованій авіації. Йдеться про різні типи ракетного і бомбового озброєння, в тому числі турецькі далекобійні крилаті ракети SOM, здатні знищувати цілі на відстані 250 км і побудовані з використанням стелс-технологій.
Другий дуже цікавий як для турецької сторони, так і нам проект - поставки турбореактивного двигуна АІ-25, яким оснащуються навчально-бойові літаки Л-39 "Альбатрос", для свого перспективного стратегічного безпілотника MİUS, перші випробування якого призначені на 2023 рік. У Bayrak Makina стверджують, що безпілотний літак буде обладнаний системою штучного інтелекту і буде літати на великій висоті з надзвуковою швидкістю.
Читайте також: Турецький безпілотник з українським двигуном знищив навчальний «Панцир»
Цікаво також відзначити, що в турецьких ЗМІ з'явилися повідомлення, що "Мотор Січ" також поставить 50 "двигунів для крилатих ракет". Цілком очевидно, що мова може йти про короткоресурсні малорозмірні реактивні одновальні двигуни МС-400. Такі двигуни випускаються в Запоріжжі з 1982 року і використовувалися за радянських часів на дозвукових стратегічних крилатих ракетах типу Х-55 і Х-55СМ, авіаційних тактичних ракетах типу Х-59М, Х-35 і корабельних типу КС-122 класу "вода-повітря- вода ".
Двигун випускався великою серією - в деякі роки обсяг виробництва сягав 1500 штук. Після здобуття незалежності двигун мав деякий експортний успіх - так, відомо, що ізраїльська компанія "Israel Aerospace Industries Ltd" для установки на безпілотники - камікадзе з 2003 по 2012 рр. придбала не менше 180 МС-400. Тепер мабуть прийшла черга Туреччини. При цьому поки зовсім незрозуміло для чого можуть використовувати такі двигуни - для власних крилатих ракет або для раніше не анонсованого проекту дрона-камікадзе.
Робота за профілем
Якщо говорити в цілому, то турецьку військову промисловість цікавить і ще один продукт "Мотор-Січ" - вертолітний ТВ3-117ВМА-СБМ1В. Ще в кінці червня цього року турецька державна авіабудівна компанія Turkish Aerospace Industries підписала контракт з ПАТ "Мотор Січ" на поставку 14 турбовальних двигунів для розроблюваного TAI перспективного турецького ударного вертольота важкого класу T929 ATAK-II. Перші два повинні бути поставлені до вересня 2022 року, а весь контракт завершений до 2025 року. Ці терміни відповідають планам турків підняти в повітря прототип АТАК-II в 2023 році.
Варто сказати, що це найсучасніший варіант вертолітного двигуна, який виробляється в Запоріжжі - він пройшов повний цикл державних випробувань і отримав міжнародний сертифікат, мало того безвідмовний в умовах високогір'я - в розрідженому повітрі і при перепадах температур.
І ще. На початку серпня Turkish Aeronautical Association і "Укрспецекспорт" підписали контракт, згідно з яким в Анкарі буде створена нова ремонтно-експлуатаційна база, на якій будуть обслуговуватися як турецькі, так і зарубіжні гелікоптери марки "Міль", при цьому "Мотор Січ" буде поставляти запчастини і випробовувати двигуни.
Читайте також: "Ехо" в новому звучанні: Україна успішно переробила зразки радянського озброєння
Був би толк
Що ж до перспектив поглиблення військово-технічного співробітництва, варто розуміти - технологій, які ми можемо запропонувати Туреччині, армія якої озброєна за західними стандартами з упором на власні розробки, не так вже й багато. А спроби налагодити спільне виробництво або просто розгорнути збірку турецьких зразків озброєнь для української армії поки нічим не закінчилися.
Так, вже майже ніхто не згадує про проект розгортання ліцензійної збірки в Україні "Байрактара" ТВ2. З великою часткою ймовірності турецькі партнери просто не захотіли боротися з нашої бюрократією, та воно їм і не особливо потрібно - на покупку "вбивці російських "Панцирів" вже стоїть значна черга.
З іншого боку, Туреччина потребує ринку для продажу зброї власного виробництва, а Україна просто приречена на довгі роки протистояння з "північним сусідом" і, отже, буде постійно потребувати нової зброї і обладнанні. Але тут вже вступає в силу політична складова цього процесу, передбачити яку нині не може ніхто. Адже сьогодні офіційна Анкара не визнає Крим російським, бере участь в "Кримській платформі" і в той же час купує у Москви зенітно-ракетні комплекси С-400 "Тріумф".
Читай також: В Україні розробляють безпілотний військовий вертоліт (фото)
