Переговори кремлівського посланця Сергія Рябкова, який очолював російську переговорну делегацію в Женеві на зустрічі з американцями, у Брюсселі на дискусії з НАТО, а у Відні - під час представлення позиції РФ з питань безпеки в ОБСЄ очікувано не дали жодного результату. Москва намагалася жорстко доводити свою правоту та вимагати від колективного Заходу поступок про нерозповсюдження НАТО та гарантії безпеки Росії. С.Рябкова вислухали, але відмовили у наданні якихось гарантій нерозширення Альянсу, заявивши, що кожна суверенна країна сама визначає свою позицію щодо членства в Північноатлантичному блоці, включаючи Україну.
Читайте також: Сергій Лавров "за Фрейдом" підтвердив, що росіяни хочуть війни
Здається, Москва і розраховувала на таку відповідь, а глава російської делегації спокійно заявив про безрезультатність проведених переговорів, щоправда пригрозивши майбутніми ускладненнями, яких Москва хотіла уникнути. Як результат: обвал курсу рубля та котирувань на російських біржах, які відреагували на войовничу заяву С.Рябкова.
Але водночас ми маємо добре розуміти, навіщо Володимир Путін відправляє переговорну групу для отримання відмови у Женеві, Брюсселі та Відні. Зрозуміло, що негативний результат теж результат, але Кремль, здається, грає набагато тонше. Тепер у нього з'являється своєрідний карт-бланш перед власним народом на відповідну російську реакцію на сприйняття США та НАТО попередження Москви. Тому зараз всьому колективному Заходу і насамперед Україні потрібно максимально мобілізуватися до можливих російських провокацій та ескалації ситуації на українсько-російському кордоні. Москва чітко заявила, що й не думає відводити війська, а отже, дуже ймовірно, що на них покладається місія проведення військової операції проти України. Враховуючи попередження США та Євросоюзу щодо пекельних санкцій у разі прямого військового вторгнення, то Росія, ймовірно, діятиме гібридно.
Найлегше маскувати напад на Україну силами двох корпусів бойовиків на Донбасі, на плечах яких можуть просуватися і російські спецназівці. Імовірний удар: у бік Маріуполя-Бердянська-Геническа вздовж Азовського моря. Перед нападом буде обов'язково проведена провокація, яка нібито призвела до необхідності реагування на кшталт нападу нацистської Німеччини на Польщу або сталінського СРСР на Фінляндію.
Читайте також: Вибір України у війні з РФ: між Ізраїлем та Фінляндією
Швидше, що на окупований Донбас зайде відносно невелике російське угруповання, але найбоєздатніших підрозділів, щоб його важче фіксувати із супутників США та НАТО. Завдання мінімум – захоплення Маріуполя, завдання максимум – захоплення Бердянська та "формування Запорізької народної республіки", а якщо пощастить, то взяття Генічеська, Північнокримського каналу та формування "Херсонської народної республіки" зі з'єднанням тимчасово окупованих територій Донбасу з Кримом. Термін проведення операції – два, максимум три дні, тобто до моменту, коли підніметься вся міжнародна громадськість. А там одразу стоп просуванню військ, фіксація лінії перебування угруповання нібито "ДНР" та "готовність проведення переговорів з Україною". Ось, власне, і все.
Тільки залишається питання: чи готовий Київ до такого сценарію, і як реагуватиме колективний Захід, враховуючи, що Москва заявить, що це було просування так званого 1-го корпусу "ДНР", до якого нібито приєдналося "ополчення" Запорізької та Херсонської областей. При цьому 150-тисячне російське військове угруповання підійде впритул на відстань кількох кілометрів до кордону України із загрозою прямого вторгнення на Чернігів чи Харків, а з Криму на Херсон-Одесу. При цьому Білорусь оголосить мобілізаційну готовність "у зв'язку з погіршенням стану безпеки в Україні" з тим, щоб унеможливити перекидання українських військ зі східного, південного та північного напрямків.
Якщо так званий 1-й корпус "ДНР" з російським посиленням почне зазнавати поразки, що не виключається, то як тільки українська армія перейде в контрнаступ існуючу лінію розмежування на Донеччині, тоді Москва сприйме це як casus belli, тобто привід до широкомасштабної війни для "захисту Донбасу від українського нападу" і тоді вже реально задіє своє 150-тисячне військове угруповання.
Що ж робити? Продовжувати максимально уважно слідкувати за всіма військовими пересуваннями в районі Приазов'я та намагатися не відповідати чи помірно реагувати на відверті російські провокації. З міжнародною підтримкою союзників та правильним розподілом військових сил Україна може уникнути московського військового сценарію. А після його провалу має починати політико-дипломатичний наступ на Москву на всіх фронтах із широким використанням жорсткої санкційної політики, яка одразу стримає запал московських яструбів.
Читайте також: До повномасштабного нападу Росії треба бути готовим, але не панікувати
