Сьогодні весь світ стає свідком того, як оголошена 21 вересня 2022 року владимиром путіним "часткова" мобілізація розкрила глибоко приховані проблеми і конфлікти, що дрімають до певного часу, породила жорстокість і розлад між верствами сучасного російського суспільства.
Читайте також: "Велика втеча" росіян від мобілізації: початок краху імперії визначено
"Скринька Пандори" відкрита, і всі вже на даний момент заслужені керівництвом росії біди та нещастя обрушилися на величезну країну з більш ніж ста сорока мільйонним населенням. Війна, за якими б визначеннями вона не ховалася, увірвалася до будинків росіян, які до цього спостерігали за нею, як за якоюсь "спецоперацією", яка їх не торкалася.
До 21 вересня це був такий новий російський диванний вид спорту: "вболівати за російську армію, яка знищує міфічних нацистів". Саме тому росіяни виявилися не готовими до того, щоб самим отримати в руки іржавий автомат, напнути на себе загажену складськими мишами форму та піти в окопи.
Так-так. Саме страх мобілізації, а не майбутні жахи війни, змусили тисячі росіян втекти з країни. Парадокс. Чоловіки призовного віку тікають не з країни, на яку напали, а з країни, яка напала і, якщо вірити телевізору, успішно перемагає "ворога".
І ось небажаюче воювати чоловіче населення росії намагається виїхати, щоб сховатися від мобілізації. Але цей когнітивний дисонанс у головах, нехай не дуже високо, але все ж таки цілком розвинених представників homo sapiens (людини розумної) проситься "назовні" у вигляді агресії по відношенню до таких же біженців. Щось усередині цих росіян підказує їм, що вони боягузливі зрадники. І це усвідомлення закипає, перетворюючись на злобу. Здавалося б - є спільний ворог, збери злість у кулак і йди знищуй його. Але ні. Все зовсім інакше. І ось уже на кордоні між росією та країнами, куди масово біжать росіяни, постійно відбуваються сутички та бійки за черги.
Але російська влада не була б такою, якби не прийняла найгірше з рішень у цій ситуації. А саме: активні кроки, спрямовані на закриття кордону для чоловіків, які підлягають мобілізації та забезпечення відправки їх на війну. Це як гасити вогонь бензином. І це другий парадокс. Адже замість того, щоб знизити градус озлобленості, російська влада робить усе з точністю до навпаки.
І ось на КПП "Верхній Ларс" у Північній Осетії вже фактично розгорнуть мобільний пункт військкомату. При цьому кількість вантажних і легкових автомобілів, що чекають на проїзд, через кордон з Грузією в Північній Осетії вже зросла до 5,5 тисяч. А на перонах залізничного вокзалу Москви ставлять намети, в яких вручають повістки у військкомати чоловікам, які просто йдуть на посадку на потяги. Принаймні так випливає із перехоплення розмов окупантів зі своїми рідними, опублікованими ГУР Міноборони України.
А ще в Росії з кожним днем збільшується кількість спалених адмінбудівель і військкоматів. І не тільки. Нещодавно в одному із військкоматів просто застрелили військкома. Просто тому, що той брав до армії всіх поспіль. Тобто, у незаконності дій при забезпеченні мобілізації вже ніхто не сумнівається. І так звані протестні настрої, а за фактом просто злість та бунт, зростають. І посилення цього спрогнозувати нескладно. Адже населення, що злиться на владу, не може вилити всю свою злість на "об'єкт". Звідси накопичення внутрішньої енергії, що веде до саморуйнування.
Масові протести проти мобілізації та війни в Україні спалахнули і зростають у Республіці Дагестан. Для їхнього придушення співробітники поліції використовують грубу фізичну силу як проти чоловіків, так і проти жінок. Багатьох затриманих поміщають під варту. Але той факт, що російська влада одночасно послала спецназ Росгвардії на війну в Україну, на даний момент не дозволяє ефективно протидіяти невдоволенням владою на місцях. Банально не вистачає сил.
Треба розуміти, що коли йдеться про "градус насильства" та агресію в росії, то мається на увазі не лише протести та сутички з силовиками чи на кордоні. Ситуація ускладнюється тим, що в такі часи назовні вилазять різноманітні маргінали, які поклоняються масовим вбивствам і шанують культ насильства. І яскравий приклад тому - вранці 26 вересня до школи №88 в Іжевську увірвався її колишній учень, чоловік 1988 року народження, і відкрив стрілянину, внаслідок якої загинуло 17 осіб (одинадцять із них діти), а потім наклав на себе руки.
Цього ж дня у місті Усть-Ілімськ (як згадувалося вище) чоловік вчинив стрілянину у військкоматі. Стрілець зробив з обрізу два постріли у спину військовому, коли той проводив інструктаж мобілізованих.
А в Москві поліцейські під час затримання побили та зґвалтували активіста Артема Камардіна, який на знак протесту проти війни у центрі міста зачитав на камеру вірш із згадкою Київської Русі та так званої "Новоросії".
Все вищеописане – не просто поодинокі факти. Це реперні точки того, що відбувається, верхівки не одного айсберга, а безлічі айсбергів, які вже розкололи величезний старий льодовик під назвою російська федерація. Просто зараз це не так помітно, адже піна та шуга після розколу ще не зійшли і тому здається, що ця структура ще цілком цілісна. Але це лише питання часу. При цьому найближчого.
Поступово росія вкидається в хаос, в якому державний апарат за всієї його уявної сили, виявиться безсилим. Ще бадьора на вигляд, але вже досить розгублена російська пропаганда, шарахаючись з боку в бік, намагається відвернути увагу своїх глядачів та слухачів від проблем, спричинених війною в Україні та ролі росії у цій війні. З цією метою випадок масового вбивства в Іжевську, з відповідним трактуванням подій, транслюється всіма каналами.
Однак, "айсберги, що відкололися" вже підняли хвилю суспільного невдоволення і вона щодня росте, щоб якось перетворитися на цунамі і, обрушившись, змісти все на своєму шляху.
Протести, вбивства, насильства, кримінал - все це наростає сніговою грудкою і завдяки дурості путіна не просто повертає країну в далекі 90-ті за рівнем економічного спаду, а кидає в хаос, безвладдя і кривавого переділу сфер впливу.
Читайте також: Мобілізація в Росії: чого слід очікувати після антивоєнних мітингів
