Після того як російські окупаційні війська зазнали цілковитого фіаско зі своїм бліцкригом в Україні, згідно з яким території від Харкова до Одеси та практично вся північ, включаючи Київ, мали бути захоплені в лічені дні, командуванням РФ було вирішено різко змінити тактику і головне – апетити.
Читайте також: Україна твердо залишається в обороні свого народу та територій
Тепер російські генерали мають намір задовольнити Путіна виключно окупацією Донбасу в тих межах, в яких вони бачать свої гібридні метастази "ДНР" і "ЛНР", а також утримання південного плацдарму для збереження поставок води на територію окупованого Криму. Вишенькою на цьому кривавому торті має стати окупація Маріуполя.
Але "битву за Донбас", про яку так багато зараз говорять, російськими окупантами вже програно. І ось чому.
По-перше, що одразу ж кинулося у вічі – російські офіційні особи назвавши втечу своїх військ із київської та чернігівської області "скороченням військової активності" по суті, не скоротили військову активність, а повністю втекли з цих областей і не тільки. Сумську область наразі звільнено від російських окупантів. Не пригадаю, щоб заступник голови міноборони Росії Олександр Фомін говорив про "скорочення військової активності" в Сумській області... Але не про те йдеться.
У Чернігівській, Київській та Сумській областях російські війська дуже сильно були пошматовані. Вони зазнали серйозних втрат, як у особовому складі, так і в техніці. І після місяця такої м'ясорубки, було б логічним їх замінити на свіжі підрозділи, а цих відправити по ротації заліковувати ПТС бояркою. Але цього не сталося.
Замість ротації, відбулося перегрупування та поторочених і морально пригнічених мародерів, які скуштували плід беззаконня, відправляють на новий плацдарм, брати участь у "битві за Донбас".
Про що це каже? Не тільки про те, що російське командування кидає в нову м'ясорубку фізично і психологічно відпрацьований матеріал за рядом показників, а й про те, що російській армії немає ким і нічим замінити цей матеріал.
Єдина, хто знайшовся на компенсацію втрат окупаційного контингенту, то це 5-а загальновійськова армія Східного військового округу ЗС РФ, яку через всю Росію звозять до кордону з Україною. Але важливо розуміти, що ця 5-та загальновійськова армія це, скажімо так, за мірками навіть російської армії, аж ніяк не другий сорт.
Читайте також: Продовження війни призведе до повного руйнування Росії як держави
По-друге. Зрозуміло, що з якісними кадрами у окупаційної армії дефіцит, але все ж таки вони наберуться навіть і з того другого і третього сорту, але що буде коли в масштабній битві знову почнеться відстріл цілих БТГр? А нічого не почнеться, а продовжиться логістичний колапс.
Справа в тому, що до 24 лютого 2022 року Росія могла на тиждень перекидати до кордонів з Україною своїми залізницями та автомобільними магістралями в середньому 7 тисяч о.с. Введення ж санкцій та відхід низки іноземних компаній, що обслуговують величезний спектр транспортних опцій РФ, значно знизили ці можливості. І тепер, у середньому, Росія забезпечує доставку 4 тис особового складу протягом тижня до кордонів з Україною.
У свою чергу, у пікові періоди бойових дій втрати російських окупантів досягали 10 тисяч убитими, пораненими та полоненими на тиждень. Тобто, з урахуванням такої інтенсивності бойових дій, Росія ніяк не зможе компенсувати свої тижневі втрати.
По-третє, російські окупанти досі не контролюють ключових міст на донбаському плацдармі. Ідеться навіть не про великі, такі як Харків, без контролю якого небезпечно проводити масштабну наступальну операцію, або про Маріуполь, який став ганьбою російських окупантів.
Але, головне те, що навіть ті села та міста, що вони контролюють, перетворюються для них на ахіллесову п'яту.
Наприклад, Ізюм уже можна сміливо називати черговою Чорнобаївкою. Тобто контроль стратегічно важливого населеного пункту перетворюється для окупантів місцем їх періодичної утилізації. Адже, фактично, щоб розвивати наступ із Ізюму, потрібно в Ізюм завести необхідну кількість о.с., техніки, боєприпасів, ПММ тощо. А це все прострілюється. Аналогічно і з наступом – будь-яке висунення, це фактична утилізація колони.
Читайте також: "З москалем не можна говорити, тому що він розуміє лише одну мову - мову гармат", - інтерв'ю з Іриною Фаріон
Ну і четвертий, дуже важливий момент, на який багато хто не звертає уваги. Російське командування має на меті досягти результату в "битві за Донбас" до 9 травня. А коли ставляться жорсткі часові рамки – це може призвести до помилок і часто фатальних, що, зрозуміло, нам тільки на руку.
Від себе доповню, що протягом усіх цих років, ведення гібридної війни, Генштаб України розглядав найрізноманітніші сценарії розвитку ситуації на Донбаському напрямку, у тому числі і з урахуванням повномасштабного вторгнення. І фактично російські окупанти нічим не здатні здивувати, та й не зможуть вони цього зробити.
Ось і виходить, передбачуваність ворога, з обмеженими і не кращою кондицією ресурсами, що підганяються термінами. Що це все у сумі дає? Вірно – поразка.
Зрозуміло, для захисників України це не буде легкою прогулянкою. Взагалі, той, хто говорить про війну та битву як про легку прогулянку та якусь гру на емоціях, апріорі – людина недалека. Це буде дуже складний бій, фатальність якого для ворога вже очевидна, але легким він не стане.
Читайте також: Деблокада Маріуполя зараз неможлива: пояснення для "диванних генералісимусів"
