Війська противника продовжують проведення оперативно-тактичної наступальної операції у Донецькій операційній зоні (Донецька, Луганська області України), а так у суміжних із нею операційних зонах (Харківська та Запорізька області України). На Миколаївському напрямку противник продовжує проведення оборонних дій з метою утримання раніше займаних рубежів, а також проводить перегрупування військ, нарощування системи вогневої поразки, ППО та матеріально-технічного забезпечення. Головною метою угруповання противника на Миколаївському напрямку поки що залишається утримання плацдарму по правому березі Дніпра в його нижній течії. З цією метою командувагі угруповання противника не тільки намагається вдосконалювати свою систему оборони, але й на окремих ділянках намагається проводити активні наступальні дії для поліпшення свого тактичного становища, але поки що - не дуже вдало.
Читайте також: Тлумачний словник перемоги: як зрозуміти "військову мову" фронтових хронік
Отже, почнемо мабуть із верху.
Закінчується переміщення особового складу та військової техніки колишнього "Київського" угруповання противника, яке ще залишалося на території РБ на територію РФ. "Спільні російсько-білоруські навчання", що почалися ще 10 лютого, нарешті закінчуються. Прикордонні війська РБ продовжують охороняти українсько-білоруську ділянку кордону у посиленому режимі. Вони посилені не менше ніж 7-ма батальйонами вс РБ, розподіленими від Бреста до Гомеля. У прикордонних областях РБ командування білоруських військ організовує та проводить позапланові інструкторські заняття з місцевим населенням у разі " атак противника на об'єкти критичної інфраструктури ".
У свою чергу, російсько-український кордон у Брянській, Курській, частково Білгородській областях, олсійське командування охороняє військовим способом у два розгорнуті ешелони, а також періодично обстрілює територію України в Чернинівській області зі 120-мм мінометів. У першому ешелоні розгорнуті БТГр зі складу 35-ї омсбр 41-ї ОА ЦВО, у другому - територіальні підрозділи ПУ ФСБ РФ по Брянській області.
У Харківській операційній зоні, зважаючи на все, Вовчанське угруповання військ противника тупо не справляється зі своїм головним завданням - сковуванням підрозділів ЗСУ, що оперують північніше і північно-східніше міста. Мало того, що підрозділи ЗСУ стали просуватися повільно, але досить впевнено вздовж дороги Е-105 на північ у бік державного кордону, повертаючи, таким чином, правий фланг угруповання противника, але й на схід від Харкова позначився рух ЗСУ прямо на Старий Салтов, що взагалі може привести війська противника до вельми незручному становищу, у разі подальшого розвитку цього "позначення". Бо звідти досить неподалік двох ключових тилових пунктів всього ударного Ізюмського угруповання противника - Великому Бурлуку і власне Куп'янську...
Ізюмське угруповання противника, після 3-х днів гарячкової активності сьогодні "різко скинуло оберти". Відзначаються не особливо наполегливі спроби передових підрозділів таки просунуться від Сулігівки за Довгеньком, а також у напрямку на Барвінкову. На інших напрямах, на яких раніше відзначалися активні події ізюмського угруповання військ противника, підрозділи з його складу швидше позначали наступ, ніж дійсно прагнули пробитися в глибину бойових порядків ЗСУ. "Цвяхом програми" тут швидше було Сватівсько-Кременне угруповання противника, що діє лівіше за Ізюмське. Головними предметами її бажання все так само залишалися - район Лиман-Ямпіль, а так само спроби таки прорватися на південь від Рубіжного з метою обійти агломерацію Сєвєродонецьк - Лисичанськ із північного заходу... Обидві спроби закінчилися для цього угруповання вагомими втратами, насамперед - у танках та іншій бронетехнікі. Завдання вона так і не виконала..
Пояснимо чому.
І раніше говорилося, що прагнення взаємодії між Ізюмським угрупованням і тими військами противника, які пробивалися до Лиману з боку Кремінної - виглядають дуже криво і косо. З однієї простої причини – неузгодженість тактичних дій.
Зрозуміло було, що наступати через Довгеньке на Слов'янськ Ізюмське угруповання військ противника зможе лише після того, як українські підрозділи, що обороняються біля Святогірська, відійдуть або на Лиман, або прямо на Слов'янськ. Але ні, в російських штабах, треба розуміти, засіли оригінали, які вирішили реалізувати, як їм здалося, геніальний план. На допомогу Ізюмському угрупованню, що таранить українську оборону вздовж дороги Ізюм - Слов'янськ, було кинуто підрозділи правого флангу Сватівсько-Кременного угруповання... з метою "сприяти" і взагалі - сприяти оточенню передових підрозділів ЗСУ, між Святогірськом та Ямполем.
Так, вони пробилися до Зарічного і їхньому командуванню здалося, що можна притиснути всі українські підрозділи на північ від Лимана до Сіверського Дінця. Для цього всього лише треба було взяти Лиман і Ямпіль, перерізавши їм можливість відходити на південь... Підтягнувши в район Зарічного не менш танкового батальйону, бовдури з криками і гигиканням поїхали вперед, але до дороги Слов'янськ - Сіверськ, вони так і не пробилися від слова зовсім. Лиман залишився під контролем ЗСУ, в районі Ямполя ці "трактористи" так само застрягли у зустрічному запеклому бою... Постає питання - на біса необхідно було "подовжувати" історію з Рубіжним, знімаючи звідти сили і засоби і перегруповуючи їх на правий фланг...? Щоб що...? Попалити свої танки на танко-непридатній лісовій місцевості біля Лимана та Ямполя...? І як це все "допомогло" Ізюмському угрупованню, а головне - "просування на Сєверодонецьк та Лисичанськ", що - знову підвисло?
Читайте також: Скільки триватиме війна: відповіді та сценарії перемоги України
На решті ділянок "активного наступу на Донбасі" - без особливих змін. Під Попасною триває якийсь містечковий "танець" російських військ... Якщо вони так "щільно" штурмують саме місто і околиці, то навіть страшно уявити, що в них вийде в районі Бахмута і Соледара...
"Битва біля Курахового" і "битва у Авдіївки" так само продовжуються. Це, звичайно, не Гавгамели, але вже чимось нагадує Верден. Чесно сказати, було б зрозуміло, якби діючі на обох цих ділянках підрозділи супротивника діяли узгоджено, наприклад, у бік Покровська. Але ні, зважаючи на все, кожен з них отримав "своє" завдання і чітко "виконує свій маневр". Біда для них полягає лише в тому, що прогризти підготовлену оборону ЗСУ їм не вдається. Тому навіть їх первинні тактичні завдання залишаються не виконаними.
Але є й начебто обнадійливі для них новини. Зважаючи на все, більшість тих сил і коштів, які російське військове командування зняло з "зачистки Маріуполя", таки доїхала до Волноваського угруповання і частково під Авдіївку та Торецьк. У цьому сенсі найбільше напевно слід побоюватися саме активізації противника в районі Торецька, а не Авдіївки. Але не тому, що там якісь особливі скріпо-воїни, а тому, що у цього угруповання є два досить небезпечні для нас "рішення" - обійти Костянтинівку та Дружківку з південного заходу та заходу, рушивши в район на захід від Слов'янська - Краматорська, якраз назустріч Ізюмським "стражденцям", або ж таки рушити на Покровськ, попередньо "узгодивши" свої дії з Курахівською та Авдіївською "групами". Обидва ці рішення досить небезпечні вже не тільки з тактичного погляду, але й з оперативного. Але тут справа за малим - зуміти взагалі рушать з місця зі своїх позицій у Торецька. Поки жодних таких передумов до того, не спостерігається... Усі теж безрезультатні спроби "проникнути" за лави українських ВОП-ів...
До того ж, є два південні угруповання військ противника - Волноваське і Запорізьке, які на відміну від "розрекламованого" Ізюмського угруповання справді досягли певних успіхів, пробившись у район південніше Великої Новосілки, а так само просунувшись туди ж на південний схід від Гуляйполя.
Є думка, що подальші дії обох цих угруповань, швидше за все, будуть пов'язані з "битвою за Донбас" лише побічно. Пояснимо думку...
Вже сьогодні очевидно, що подальше просування обох цих угруповань з дирекції Велика Новосилка – Олексіївка – Покровськ і далі на Олександрівку та Новодонецьке мало б хоч якийсь оперативний сенс, якби російські війська вже хоча б приступили безпосередньо до штурму Барвінкового. Проте, цього немає й близько. Більше того, очевидно, що й саме так зване "Велике рішення" (вихід російських військ на лінію Павлоград - Лозова) сьогодні так само малоймовірне, як і політ Рогозіна на Марс. Тому, природно, що у російського командування, яке відводило своєму Запорізькому угрупованню досить важливе значення в "битві за Донбас" (і тому накачувало її резевами та засобами поразки у пріоритетному порядку), у зв'язку з очевидним вже зривом усіх планів "по Донбасу", виникло досить "обґрунтоване" рішення щодо використання цих військ для досягнення більш приземлених та прозаїчних завдань. Наприклад, для виходу на ближні підступи до Запоріжжя, або навіть для просування до Дніпра (себто міста).
Справді, це ж не "прорив на багато кілометрів" до Покровська... Це лише вихід на лінію Григорівка - Комишуваха на південно-східних передмістях Запоріжжя та "кошмаріння" цього міста за тією ж схемою, що й Харкова... А якщо пощастить, то можна вийти до Новомиколаївки і взагалі "диктувати звідти свою волю всій світовій спільноті".
Цілком можливо, що зосередивши в районі Пологів досить потужне угруповання військ, командування противника нині коливається щодо його подальшого використання. І головне питання, яке йому доводиться вирішувати в цьому відношенні - а чи варто взагалі спалювати ці сили в лобових атаках на схід від Гуляйполя і під Великою Новосилкою? Чи не простіше розгорнути їх вліво та атакувати Оріхове та Гуляйполе? Немає сумніву в тому, що у випадку, якщо у них не вигорить з "великим оточенням" Об'єднаних сил (ОС) на захід від Слов'янська-Краматорська, вони спробують "розширити та поглибити" зайняті ними території на Півдні України, для чого цілком можуть спробувати вийти до Запоріжжям та Дніпра.
Миколаївський напрямок продовжує залишатися потенційно небезпечним. Командування військ противника явно намагається наситити своє Херсонське угруповання різноманітною артилерією, а також зосередило на цьому напрямі потужне угруповання армійської та тактичної авіації. Так, сьогодні вони обороняються і навіть місцями намагаються "контр-атакувати" для тактичного поліпшення своїх позицій, у тому числі за напрямком дороги Кривий Ріг - Нікополь (що виглядає досить логічним, враховуючи гіпотетичні зміни в активності Запорізького угруповання військ противника та зміні спрямування її руху ).
Але, якщо припустити, що командування військ противника надалі планує відновити свої наступальні дії з Херсонсько-Бериславського плацдарму у бік Миколаєва чи на північний схід від нього, то тоді, справді утримання позицій по лінії Снігурівка – Давидів Брід має для супротивника сенс.
В іншому випадку - це чистої води самогубство у досить збочений спосіб. І тіні сумніву немає в тому, що якщо російське командування у світлі реалізації своїх "світлих ідей" по Бессарабському операційному району, хоч трохи запізниться з розгортанням ударного угруповання на Херсонському плацдармі, то це неминуче призведе до його "стиснення". Більше того, тактичні передумови для того ВЖЕ створені. Так, це не буде швидко. І швидше за все, протікатиме у формі витіснення та видавлювання військ противника на окремих напрямках та ділянках, наприклад уздовж дороги Мар'янське – Бересилав або шляхом обходу Снігурівки південніше з форсуванням Інгульця. Але повторимося, - це ймовірніший сценарій, враховуючи той факт, що саме Сили оборони України нині перебувають у парі десятків км від північно-західних та північних околиць Херсона, а не російські війська штурмують Корабельний район Миколаєва.
Резюмуємо...
Командування військ противника, судячи з усього, взяло у своїй "битві за Донбас" якусь коротку перерву для того, щоб розібратися і зрозуміти реальні наслідки своїх дій протягом останнього тижня. Очевидно, що у зв'язку з цим будуть певні коригування та зміни його початкових планів. Принаймні на двох операційних напрямках необхідність таких змін - очевидна. Але, чесно кажучи, не видно особливих критеріїв та показників того, що це допоможе росіянам не те що у стратегічному відношенні, а навіть у оперативному...
Читайте також: Ленд-ліз для України: США вбивають відразу кількох зайців і багато чого отримують
