Противник продовжує у Донбаській операційній зоні, а також у суміжних зонах (на півдні Харківської та у Запорізькій областях) оперативно-тактичну наступальну операцію з метою розгрому угруповання Об'єднаних Сил (ОС) ЗСУ та захоплення Донецької та Луганської областей України в їхніх адміністративних кордонах. Крім того, противник активно накопичує додаткові резерви в Херсонській, Запорізькій областях з метою нарощування наступального потенціалу свого Херсонського угруповання військ, а також угруповання військ у Запорізькій області, яке бере участь у наступальних діях у рамках операції на Донбасі.
Читайте також: ЗСУ можуть "зачистити" Придністров'я за 72 години: у Кремлі істерика
На Північному операційному напрямку противник не проводив активних дій, продовжується переміщення на територію Росії з території РБ майна, військової техніки та особового складу частин та підрозділів, які раніше входили до складу Північного угруповання військ противника.
Деяка кількість підрозділів продовжує перебувати в районі Гомель - Речиця, проте більшість відступили з району Києва і Чернігова підрозділів ЗС РФ переміщена в район Клинці - Брянськ, а також в Білгородську область.
З метою посилення ППО району та контролю повітряної обстановки противник розгорнув на цьому напрямку додаткові сили та засоби зі складу 32-ї дивізії ППО (6-а армія ВПС та ППО). Зокрема, наголошується на роботі додаткових радилокаційних засобів у районі п.Климово (Брянська область) - РЛС типу "Каста-2Е2".
Крім того, угруповання СВН противника (тактичної авіації та підрозділів ракетних військ) продовжує використовувати цей операційний напрямок для завдання ракетних та повітряних ударів по об'єктах та цілям у глибині території України (в її Центральній та Західній частинах).
У Харківській операційній зоні противник позначив своє бажання утримати за собою район на схід від траси Е-105. Принаймні, відзначається перекидання через Старий Салтів танків, ствольної та реактивної артилерії, а також ББМ. Весь цей металобрухт явно їде у бік Харкова та в район Циркуни та Липці. Треба розуміти, що командування військ противника, яке тут оперує, очевидно ще не готове відмовитися від можливості шмалювати по мирних кварталах Харкова та його об'єктах цивільної та соціальної інфраструктури з різноманітного невиборчого лайна типу РСЗВ.
Командування Ізюмського угруповання противника явно продовжує відчувати, скажімо так, якісь неприємні відчуття від дій угруповання ЗСУ, що оперує в районі Чугуїв – Малинівка – Чкаловське – Шевченкове. Про причини цього сверблячки детально повідомлялося раніше в огляді, але з цього приводу треба дещо додати.
Справа в тому, що гіпотетичний вихід українських військ до Куп'янська із заходу, це не єдиний варіант розвитку подальших подій. І, зважаючи на все, російське командування це досить чітко розуміє. Навіть якщо припустити, що російські війська продовжать перебувати біля Харківської окружної і намагатися відтягувати на себе якусь частину українських військ, слід розуміти, що Чугуївській групі ЗСУ, образно кажучи... "їхати до Балаклії ближче і легше, ніж до Куп'янська". А ось наслідки для всього Ізюмського угруповання військ противника від такої "зміни маршруту" не сильно відрізнятимуться за ступенем свого негативного впливу на неї... Простіше кажучи, те, що можна зробити в Куп'янська в один прийом, можна зробити в Балаклії в два прийоми... ось, власне, і вся різниця.
Тепер, про "червону зону", тобто, про район найбільшої активності військ противника. Після того, як противник вийшов до Зарічного, ситуація для наших військ, що обороняються як у районі Слов'янська та околиць, так і в районі Рубіжне – Сєвєродонецьк – Лисичанськ, дійсно загострилася. По суті, противник тепер отримав можливість хоч якоюсь мірою "узгодити" дії свого Попаснянського угруповання, яке намагається одночасно прорватися до Бахмута і перерізати комунікації ЗСУ між Бахмутом і районом Сєверодонецька, а так само угрупуванням, що намагається прорватися до Лиману і району на південний схід від нього. з північно-східного напрямку... По суті, супротивник ще більше наблизився до свого "малого Сатурна"... Але, якщо говорити відверто, то не дивлячись на той факт, що тепер утримання ЗСУ району Лиман – Сіверськ – Верхньокам'янка стає одним із ключових факторів усієї "битви за Донбас", війська противника на цьому операційному напрямку ДУЖЕ сильно ризикують.
Чому і як, зі зрозумілих причин, детально не розписуватимемо, тільки зазначимо оточуючі, при скоєнні ЗСУ кількох простих і елегантних рухів, самі можуть бути, дуже стрімко і раптово для себе, переведені в розряд оточуючих. Тому, я б на місці російського військового командування не поспішав бити в барабани та літаври з приводу "перемоги у Зарічного"
Російське командування ізюмським угрупуванням військ, треба розуміти, зрештою зрозуміло, що "стрімкого прориву" із західного боку агломерації Слов'янськ - Краматорськ у неї не виходить і навряд чи вийде у майбутньому. Доведеться прогризати кожен кілометр... Але тут питання, швидше, полягає в тому, а куди власне "гризти"...? Якщо прямо на Слов'янськ, то можна виточити собі всі зуби ще десь у районі Довгенького... якщо ж поєднати все це з рухом на Барвінкові, то пломби повилітають ще в Нововодмитріївці, яка нині розглядається російським командуванням, як "практично гарантована перемога", але це не точно...
Зрозуміло, що Ізюмське угруповання противника продовжить свій "напружений анабасис" за трьома розбіжними напрямками - у напрямку Велика Комишуваха-Грушуваха, безперечно на Барвінкове, та й власне на Слов'янськ через Довгеньке. Не здивуюся, якщо розподіл зусиль між цими напрямками, що розходяться, буде рівномірним... Більше того, існує дуже велика ймовірність того, що вони спробують ще додатково наступати і за напрямком Святогірськ - Лиман...
Взагалі ж, протягом останніх 2-х діб у складі Ізюмського угруповання противника, а також того угруповання, яке діє "від Кремінного" відзначаються дуже цікаві зміни, які можуть свідчити про деяке переформатування підходів їх командування щодо подальшої організації та ведення бойових. дій у цій операційній зоні.
Зокрема, треба розуміти, що свій "успіх у Зарічного" противник спробує розвинути (зазначається перекидання БТГр добре знайомої нам з "успішних дій у районі Броварів" 90-ї тощо на Кремінну і далі). Ці три десятки танків, посилених самохідною та реактивною артою та парою мотострілельних рот "з місцевих", судячи з усього, найближчим часом, підуть в атаку на Лиман.
Крім того, російське командування стало активно "поповнювати" своє Ізюмське угруповання підрозділами 76-ї ДШД, перекидаючи їх сухопуттям з Білгородської області, а також підрозділами МП. У тактичному відношенні це виглядає дещо незвичайно... Десант і морська піхота, це досить специфічний інструмент, призначений для стрімких кидків уперед, обходів і охоплень, рейдових дій у тилу та на комунікаціях, проти супротивника, який вже знаходиться в стані, близькому до нокдауну і тому не здатний організувати потужну та ефективну оборону. Вони відповідним чином озброєні та оснащені - "полегшеною" високомобільною бронетехнікою та схожим за параметрами іншим ОВТ, які проти оборони, насиченої різними вогневими засобами, просто малоефективні. Тому спалювати цих "кавалеристів" у лобових штурмових атаках проти підготовленої оборони супротивника - не найрозумніше заняття. Про дійсні причини, що спонукали російське командування до таких, м'яко кажучи, неординарних дій, доводиться лише здогадуватися.
Крім цього, відзначається різке посилення та нарощування противником ведення розвідки, насамперед – повітряної, практично по всій зоні проведення операції Об'єднаних Сил. До її ведення залучається як пілотована авіація, так і БПЛА, причому в достатку. Російське командування явно намагається уточнити для своєї арти та авіації позиції ЗСУ, які продовжують "грати" з супротивником, що наступає на Донбасі, в "кумедну гру": "Ну що, гади, не чекали?" Причому, у мене складається досить стійке переконання в тому, що супротивник дуже неясно уявляє навіть основні параметри протистоящих йому українських військ...
У районі на південний захід і на захід від Донецька продовжуються спроби супротивника зрештою здобути ще одну "видатну перемогу" - вийти до Великої Новосилки і захопити її. Виходить - не дуже... Причому, незважаючи на той факт, що туди рвуться відразу 3 тактичні угруповання противника - від Волновахи через Вугледар, від Гуляйполя через Новомиколаївку та Малинівку-Полтавку і навіть ті, хто "висиджував яйця" на схід від Мар'їнки - Курахово. Думаю, одночасно з цим Авдіївське та Торецьке угруповання противника, нарешті зіллються в тактичному екстазі і спробують одночасно з цим триєдиним наступом на Велику Новосилку прорвати оборону ОЗ і вийти на захід від дороги Н-20. Потім, треба розуміти, задум командування противника полягатиме в тому, що Авдіївська група військ противника спробує рушити на Покровськ через Карлівку або прямо на Покровськ, а Торецька - обходячи Костянтинівку і Дружківку з південного заходу і заходу спробує утворити частину "південного фасу". майбутнього оточення угруповання ОС.
Але поки що, це лише вологі мрії та побажання командування військ противника на цій ділянці, які очевидні будь-якому "оператору"... Для того, щоб всю цю "красу" здійснити противнику треба прорватися крізь досить укріплену оборону ЗСУ як у Авдіївки, так та в районі Торецька.
Тепер про Запорізьку область...
Судячи з останніх поведінкових реакцій угруповання військ противника, що діє на південний схід і на схід від Запоріжжя, вона недвозначно "хоче північніше" дороги Запоріжжя - Донецьк. Поки що виходить не хитко і не валко, але вона намагається.
Інтенсивність роботи артилерії та обсяги авіаційної підтримки, що здійснюються в її інтересах, наштовхують на думку про те, що російське командування відводить цьому стаду досить важливе (якщо не основне), разом із Ізюмським угрупуванням, місце у загальному контексті "битви за Донбас". Темпи її накачування резервами і поповненням цілком можна порівняти з тими, якими командування військ противника постачає і забезпечує свої війська зі складу Ізюмської та Сватівської угруповань.
Поки що це угруповання "вирішує питання" по Великій Новосілці, виконуючи роль "вагомого аргументу". Але особисто у мене немає жодного сумніву, що головною "дирекцією" для неї є все-таки не північно-східна і північна (на Покровське). Плюс явно своїм лівим флангом вона спробує вийти на лінію Григорівка - Комишуваха, навіть із почуття самозбереження. Просто для того, щоб не отримати в ліву бочину контр-удар ЗСУ із району Запоріжжя.
У загальному контексті "битви за Донбас", що триває вже 9-а доба, слід зазначити., що на сьогоднішній день, так зване "велике рішення" досить далеко від свого втілення в життя (практично так само, як і на початку "битви"), а ось "мале рішення", скажімо так - набуло "деяких практичних обрисів". Думаю, "апофігей" всієї цієї "битви", нібито "порівняної з битвами Другої світової війни" поки що важко помітити.
Читайте також: Вологі мрії окупантів: РФ не зможе взяти під контроль південь України
І на закінчення про те, що зібралося, наступати незрозуміло куди Херсонському угрупованню супротивника.
На сьогоднішній день, противник у цій операційній зоні, крім прагнення утримувати за собою плацдарм на правому березі Дніпра в його нижній течії, проводить активні заходи щодо посилення системи ППО, а також концентрує ствольну та реактивну артилерію. Зазначається, щонайменше 7 нових артилерійських та реактивних підрозділів противника, які прибули до цієї операційної зони (підрозділи рівня батарея-дивізіон), а на окремих ділянках спостерігається зведення їх до арт-груп. Водночас, противник на Миколаївському та Криворізькому напрямках, так само як і на Донбасі, різко посилив ведення розвідки... Водночас на окремих ділянках він навіть намагається наступати. Наприклад, позначилися активні дії противника за напрямком Трудолюбівка – Велика Костромка – Апостолове, треба розуміти, з прицілом перерізати дорогу Н-23 Кривий Ріг – Нікополь, десь у районі Першого травня – Нової Січі.
Разом з тим, слід зазначити, що такі сміливі, я навіть сказав би агресивно-нахабні дії Херсонського угруповання противника явно, м'яко кажучи, необачні... В умовах, коли цілком реальним може стати прорив українських військ через Кисельівку в напрямку Приозерного і до Молодіжному та Антонівці, лізти "в гості до Вілкула" у бік Кривого Рогу - схоже на п'янку з розрізанням останнього огірка. Цілком можливо, російське командування розраховує нівелювати всі можливі наміри ЗСУ в районі Херсона за рахунок нарощування свого угруповання артилерією, але це явно двостороння гра, а не одноосібний забіг на коротку дистанцію.
Підіб'ємо деякий підсумок...
Противник продовжує відразу на кількох операційних напрямках, у межах свого широкомасштабного вторгнення та повномасштабної агресії, проводити наступальні дії. У тому числі - оперативного масштабу та розмаху. При цьому особливих ознак виснаження або вимотування його сил я поки не спостерігаю. Так, на парі напрямків – Херсонському та Харківському, противник перейшов до жорсткої оборони, але й там він продовжує на окремих ділянках активнічати та інтенсивно поповнювати свої частини та підрозділи, при цьому явно підвищуючи свій наступальний потенціал.
Сили оборони України проводять Стратегічну оборонну операцію, причому небезуспішно, про що свідчать явно не "розрахункові" темпи просування ударних угруповань противника.
Тому вважаю, що апофігей (ну або переломний момент, якщо хочете) війни, розв'язаної бункерним шизофреником - ще попереду.
Читайте також: Битва за Донбас: втрати армії РФ обеззброїть Москву
