Противник продовжує активні наступальні дії на Донбасі, а також у суміжних операційних зонах – Харківській та Запорізькій областях України з метою розгрому угруповання Об'єднаних Сил (ОС) та захоплення Донецької та Луганської областей України в їхніх адміністративних кордонах. Крім того, противник, очевидно, прагне не тільки утримати за собою сухопутний "коридор" між окупованими ним районами Донецької області та тимчасово окупованою територією півострова Крим, а й забезпечити йому надалі військову стійкість шляхом контролю над районами на північ від нього.
Читайте також: Путінська "переможна" втеча з Маріуполя, або Хороший сигнал для ЗСУ
На Київському, Житомирському, Чернігівському напрямах супротивник активних дій не проводив. Підрозділи армії РБ вийшли до кордону і приступили до виконання завдання з її прикриття. Залишки угруповання російських військ, що ще на території РБ продовжують збір і відправлення ОВТ (в основному пошкодженого) на територію РФ. Ряд підрозділів армії РФ залишаються в районі Речиця – Гомель, проте основна маса – відійшла в район Клинці – Брянськ.
У районі Харкова противник продовжує обстріл житлових кварталів власне Харкова, об'єктів його соціальної інфраструктури, а також позицій Сил оборони України. Війська противника, що утримують частину території Харківської області на схід від дороги Харків - Козача Лопань, в районі Гоптівка - Липці - Нескучне намагаються активно протидіяти підрозділам Сил оборони України, що просуваються на північ від міста. Не викликає сумніву і той факт, що противник спробує в обов'язковому порядку утримати за собою позиції в районі Веселого, Старого Салтова, Печеніги для прикриття Велико-Бурлуцького напряму, що має для Ізюмського угруповання важливе значення.
Крім того, немає жодного сумніву, що командування військ противника, що оперують у цьому районі, дуже побоюється подальших активних дій українських військ у напрямку Балаклії та в районі Шевченкове. Саме тому воно змушене утримувати тут не менше 5 БТГр і посилених батальйонів, а також перенаправити сюди ж частину артилерії з Бравенківського напрямку. Зважаючи на той факт, що просунутися глибоко за Гусарівку їм "все ніяк не вдається", загальна ситуація в районі Волохів Яр - Балаклія навряд чи виглядає для противника "особливо оптимістично".
Ізюмська угруповання військ противника продовжує зображати із себе морську зірку. Причому, не дуже вдало для себе... Спостерігаючи з боку за цими спробами Одночасно просуватися в районі Великої Комишувахи, на Барвінковому, до Довгенького, а також ще й у бік Святогірськ - Лиман, можна дійти висновку, що в штабі цього угруповання сидить якийсь скажений принтер і пише всім своїм передовим підрозділам в автоматичному режимі накази про наступ, причому всім відразу і в різні боки.
Цілком можливо, це якесь нове "чисто росіянське" слово в науці управління військами, але з боку це виглядає як винятковий ідіотизм.
Тепер, безпосередньо про Донбас...
Читайте також: Окупанти на Донбасі застосували проти мирних жителів зброю невиборчої дії
Командування, умовно кажучи, Сватівського угруповання військ противника, що нині веде запеклі і важкі бої з українськими військами в районі Кремінна - Рубіжне, треба розуміти, різко порозумнішало... Принаймні, воно здогадалося на 8-му дні "наступу", що спалювати свої резерви в щільній міській забудові Рубіжного та околиць – не найкраще заняття.
Виразно виражений фланговий, обхідний рух її передових підрозділів по відношенню до наших військ, що обороняють район Рубіжного - Сєверодонецька - Лисичанська, у напрямі Лимана через Зарічне, говорить про те, що це угруповання військ явно намагається "синхронізуватися" з лівим флангом Ізюмського угруповання.
Однак, у зв'язку з цим, міцніють дуже значні сумніви щодо того, що з Лиманом та Святогірськом у цих упорантів "буде швидко". Судячи з середньодобових темпів просування цього угруповання, поки що це все - перевищує їх реальні можливості. Цілком можливо, їм підвезуть поюзаних бовдурів, зі складу колишніх підкорювачів Києва та Чернігова, які нині повільно "відновлюються" у Білгородській області. Однак навряд чи це допоможе їм пробитися зі сходу та північного сходу до околиць Слов'янська... Це явно "не той випадок"...
У районі Попасної противнику доводиться вирішувати "двоєдине" завдання - намагатися взяти Попасну остаточно з метою нівелювати гіпотетичну загрозу військам з району Бахмута, що наступають на північ до Сіверску і Лисичанську, а так само пробиватися, власне, на північ, на зустріч зі своїми "сватівськими" корешами... Поки що ні з першим, ні з другим добитися "остаточного успіху" не виходить. лише "половинити"... Поки не видно особливих передумов до того, щоб ці "красавели" взагалі кудись "глибоко пробилися"...
У районі Торецька війська противника різко активізували розвідку відразу в 3-х напрямках - на Бахмут, на Костянтинівку та у бік Покровська, одночасно шмаляючи на всі боки з дрібних, середніх та великих калібрів. Складається таке враження, що ця група противника поки що перебуває в певному замішанні, вирішуючи для себе - куди їм краще податися - до розумних або до красивих. Іншими словами - "допомогти з Бахмутом і Попасною", ну або вдарити в бік Покровська, у взаємодії з гоблінами, які все ходять колами навколо Авдіївки.
Перший варіант - може допомогти тим балбесам, які зайняті "малим Сатурном", другий, треба розуміти, матиме сенс у рамках "великого Сатурна". Швидше за все, остаточне рішення залежатиме від ступеня гіпотетичного успіху на тому чи іншому напрямку.
Ключовий пункт "першого етапу" так званого "Великого наступу на Донбасі" - селище Велика Новосилка. Противник намагається вийти в цей район одразу з трьох напрямків – через Мар'їнку – Курахове, через Волноваху – Вугледар та з напрямку Пологи – Гуляйполе. На цілій низці дільниць йому таки вдалося просунутися на пару кілометрів, але поки що загальна ситуація в цій операційній зоні виглядає не особливо привабливим для противника, не дивлячись на те, що він тут масово застосовує артилерію, авіацію та інші потужні засоби поразки. Насамперед через завзятий опір ЗСУ, які діють дуже неординарно. Як саме - поки що секрет...
Запорізька група військ противника, яка, судячи з усього, повинна була брати найбезпосереднішу (головну) участь у запланованому "великому Сатурні", на сьогодні, явно не "виправдовує довіри", ну або ж прикидається ганчір'ям з міркувань "введення в оману ворога". Проте, судячи з темпів її накачування резервами та кількості артилерії та РСЗВ, які підтягуються саме в її операційну зону, командування військ противника продовжує покладати на це стадо великі надії.
Ну нічого дивного в цьому немає, бо правду кажучи, саме перед нею нині відкритий цілий розсип усяких тактичних і навіть оперативних можливостей. Починаючи з цілком очевидної взаємодії з Волноваською групою військ противника з метою виходу останньої, так би мовити, на "оперативний простір", закінчуючи гіпотетичним проривом аж до Павлограда або до південно-східних передмість Запоріжжя.
Однак, слід мати на увазі, навіть якщо припустити, що це угруповання потенційно зможе, діючи з боку Орєхово у бік Комишуваха та з боку Василівки через Кам'янське на Григорівку, зрештою, вийти на лінію Григорівка – Комишуваха, то й у такому разі її " самопочуття" істотно залежатиме від того, що відбуватиметься на північ від дороги Запоріжжя - Маріуполь. А відбувається там нині, явно не зовсім те, що планувалося російським командуванням...
Так, шмалять по Запоріжжю, як по Харкову з різноманітного невиборчого гівна вони, в такому разі, зможуть... Але явно недовго і явно з фатальними наслідками для себе. Просто тому, що тут степ та 155-й (калібр артилерії НАТО) вже на підході...
Читайте також: Битва за Донбас: втрати армії РФ обеззброїть Москву
І на закінчення - "трохи про мрії".
Угруповання військ противника, яка продовжує утримувати Херсонсько-Бериславський плацдарм на правому березі Дніпра в його нижній течії, серед решти своїх "сотоваріщєй" займає особливе становище. Воно визначається тим фактом, що саме від них залежатиме остаточна доля не лише тих дурнів, які нині граються в махновських місцях, а також окопалися в Мелітополі та Бердянську, а й взагалі українського Приазов'я та морське майбутнє нашої країни.
Розуміння цього веде до того, що будь-яке "Хер-и Н-и Р-и" стає просто нежиттєздатним. Офіційні представники ВПК України дуже чітко проартикулювали одну просту військово-політичну думку опонентам із Кремля. Варіант з черговими "протоколами Мінських негідників" у випадку з Херсоном та іншими містами та районами українського Причорномор'я та Приазов'я просто не спрацює.... Україна НЕ зупиниться....
По суті, ця обіцянка - "вбити всіх російських" (як добрих, і поганих), тобто, тих із них, хто залишиться між Херсоном та Маріуполем... на той час, коли у Кремлі вирішать таки "врегулювати війну".
З військової точки зору виконання цієї обіцянки дійсно буде пов'язане з певними труднощами. На сьогоднішній день, супротивник зосередив у цій операційній зоні близько 20 БТГр і відповідне угруповання артилерії, а також армійської авіації. У резерві ще близько 4-5 БТгр... за деякими даними, це число найближчим часом може бути збільшено.
Все це свідчить про те, що саме утримання Херсонського плацдарму військами супротивника, навіть не дивлячись на той факт, що ЗСУ мають можливість прострілювати і пробивати його різними далекобійними штуками аж до самого Дніпра і навіть далі, має сенс не тільки в політичному співвідношенні (для тієї самої Хер-и Н-и Р-и), а й у військовій сфері. Є думка, що противник рано чи пізно спробує таки використати його для зосередження та розгортання нового ударного угруповання.
Найімовірнішим сценарієм є або черговий наступ на Миколаїв (і далі у бік Одеси), або все ж таки буде спроба просунутися на Кривий Ріг... Без цього російським військам пробиться до Придністров'я, до Одеси або одночасно туди й туди - нереально. Їхня спроба "пробиться посередині" між Миколаєвом і Кривим Рогом закінчилася так, як і повинна була закінчитися - розгромом передової ударної групи російської армії в районі Вознесенська та Баштанки. Після чого їм довелося відкотитися до Снігурівки.
Поки ж, супротивник у цій операційній зоні стурбований тим, щоб українські війська, що діють на північ і на захід від Херсона, просто не розсікли б цей плацдарм по східних околицях Херсона і не ізолювали б саме місто від решти плацдарму... А ймовірність цього - достатньо висока... Бо навряд чи українські війська на цій ділянці "не мають можливості" перерізати дорогу Херсон – Снігурівка, або форсувати Інгулець. Поява українських військ на дорозі Херсон - Нова Каховка, що йде правим берегом Дніпра, фактично означатиме кінець усіх "далеко йдуть" планів російського командування, пов'язаних з цим плацдармом. Власне, саме тому вони поки що намагаються "жорстко утримувати" тут рубежі, аж до витягнутого у бік Кривого Рогу апендикса. Але, повторимося, - все це має сенс рівно до того моменту, поки ЗСУ серйозно не взялися за цей плацдарм...
Бо в такому разі, ті підрозділи супротивника, які нині обороняються на північ від Давидова Брода, можуть просто не встигнути добігти до дамби біля Нової Каховки, а Снігурівські "сталкери" ризикують застрягти далеко на північ від Антонівської переправи... В обох випадках, вже буде неважливо, куди вони збиралися наступати "після битви за Донбас" - на Миколаїв або ж на Кривий Ріг...
Читайте також: Вологі мрії окупантів: РФ не зможе взяти під контроль південь України
