Навряд чи до 9 травня на фронті російсько-української війни оперативна ситуація кардинально зміниться. Проте, безсумнівно, зміна певних тенденцій, розтягнутих за часом, таки має місце... Причому, на окремих ділянках цієї війни зміни тактичного масштабу можуть перерости у зміни оперативно-тактичного масштабу. Зважаючи на все, командування військ противника після певних коливань і оцінок обстановки вирішило поміняти місце додатків своїх головних зусиль на Донбасі, принаймні, на ряді окремих ділянок так званої "битви за Донбас".
Читайте також: Нехай застрелиться: ядерна загроза – це істерика Путіна
Ось про це сьогодні і поговоримо...
Про те, що командування військ противника явно прийняло рішення "щось поміняти", свідчу два очевидні факти:
- Зміщення акцентації зусиль Ізюмського угруповання військ противника на свій лівий фланг.
- Різка активізація угруповання військ противника під умовною назвою Сватівсько-Кременна з одночасним нарощуванням її бойового складу додатковими силами та засобами.
Тепер трохи детальніше...
Перші ознаки того, що у "рішучій битві за Донбас" командування військ противника намагається внести зміни до своїх планів, з'явилися ще 4 дні тому, коли Ізюмське угруповання противника раптово почало "гальмувати" на своєму правому фланзі...
Взявши селище Заводи, війська противника поступово, в ще загасаючому режимі зробили кілька спроб прорватися у Велику Комишуваху, але після цього зупинилися і раптово почали перегрупування на цій ділянці.
Далі був анабасис у районі Довгеньке – Курулька – Нова Дмитрівка. Так, як і передбачалося - під Новою Дмитрівкою у противника таки "вилетіли пломби". Занадто широко розкривши рота, він так і не зміг його закрити... Спроба прорватися до залізниці між Барвінковим та Слов'янським закінчилася для нього безрезультатно.
Однак, не треба було бути особливо просунутим у тактиці, щоб зрозуміти просту річ - прорив Ізюмського угруповання в південному та південно-західному напрямку та вихід її на лінію Барвінкове - Черкаське (навіть якби він став успішним) все одно в оперативному відношенні нічого особливого не зрадив би. Оскільки "зустрічне" угруповання військ противника, яке за ідеєю повинне просуватися з півдня на зустріч із Ізюмським угрупуванням, навіть не наблизилися до дороги Покровськ - Костянтинівка, не кажучи вже про більше і взагалі вона навряд чи зможе це зробити навіть у подальшому.
Іншими словами, удар Ізюмського угруповання на Барвінкове та в обхід із північного заходу Слов'янська ВЖЕ повис у повітрі, і це фактично означало – удар у порожнечу. А саме Ізюмське угруповання, продовжуючи свої спроби "прорватися до Барвінкового", по суті просуваючись на південь та південний захід, все більше заганяло б себе в дуже й дуже незручне становище, розтягуючи свій правий фланг і різко подовжуючи свої комунікації.
Думаю, саме після того, як це таки дійшло до голів тих російських військовоначальників, які вперто намагалися реалізувати початковий план "оточення угруповання Об'єднаних сил ЗСУ на Донбасі", до них одночасно прийшло й розуміння того, що треба "щось змінити ". Саме тут у них і стався "успіх у Зарічного", причому явно несподівано для них самих.
Угруповання військ противника, яке до цього досить повільно "витісняло" підрозділи ЗСУ з Рубіжного, як забезпечення дій Ізюмського угруповання вирішило своїм правим флангом допомогти йому. До цього моменту лівий фланг Ізюмського угруповання військ противника вийшов у Оскола на рубіж Яцьківка - Коровій Яр і зупинився перед угрупованням ЗСУ, яке засіло в лісах у районі Святогірськ - Лиман, яке нікуди відступати явно не збиралося...
Рутинна спроба противника просунуться від Кремінної на Зарічне і підібгати з правого флангу це українське угруповання раптово для них увінчалося успіхом. Передові підрозділи Сватівсько-Кременного угруповання противника зуміли протягом доби не лише вийти до Зарічного, а й взяти його. Визначився, так би мовити, тактичний успіх. Передові підрозділи Сватівсько-Кременного угруповання вийшли на ближні підступи до Лимана та Ямполя. Більше того, стало зрозуміло, що в разі "подальшого розвитку успіху" на цій ділянці з'явиться можливість не тільки перерізати дорогу між Слов'янськом і агломерацією Лисичанськ - Сєвєродонецьк, а й "подумати про Сіверськ"... Саме ось цими можливостями, що "раптово відкриваються" і була викликана позавчорашня тактична пауза у супротивника.
Читайте також: Олухи в РФ вляпалися у війну, яку не планували: еліти не вибачать Путіну
Далі сталися дві речі...
Річ перша.
Командування військ противника вирішило не поспішати, все ретельно обдумати і зважити, навіщо ППУ противника (зокрема армійського рівня) стали пересуватися "ближче до тіла", і було вирішено "скликати нараду". Причому, конспірологічно на цю саму "нараду" нібито прибув сам "Урфін Джюс, що не посміхається" (у миру - НГШ ЗС РФ генерал Герасимов).
Друга річ.
Більше того, до ділянки, яка викликає такий непідробний інтерес у командування військ противника, поїхали відповідні резерви та засоби посилення, включаючи танки та "свіжі" БТГр зі складу ВДВ... До цієї ділянки противник перекинув із Ізюмського напрямку підрозділи 331-го парашутно-десантного полку 98 вдд, а також до лінії Середнє - Зарічне - Діброва підрозділи 76-ї дшд. Туди ж підійшли танки з БТГр 90 тд ЦВО (до 28 одиниць)
І першу, і другу речі акуратно відстежила українська розвідка. Після чого було вжито відповідних заходів... По місцях дислокації ППУ і відповідним колонам резервів противника було завдано масованих артилерійських ударів. Далі, пішло жорстке контактне рубилово з масованим застосуванням реактивної та ствольної арти з обох боків та перестрілками на ближніх та середніх дистанціях у районі Лимана, Рубіжного та Попасної (так-так, там теж триває...). Виявилося, що мобільна українська піхота перенасичена протитанковими засобами - це не ті війська, на підготовлену оборону яких противнику особливо "хочеться наступати".
Читайте також: Герасимов "шредінгера": долю глави Генштабу РФ довго приховувати не вдасться
Згідно з інсайдерськими відомостями, справа дійшла до того, що в підрозділах супротивника, що наступають на цій ділянці, з'явилося чимало російських військовослужбовців, які категорично не бажають залазити в залізну коробку практично зі 100% гарантією згоріти в ній живцем. За словами очевидців, бої на цих ділянках мають виключно запеклий характер. Противник намагається масажувати застосування бронетехніки на окремих ділянках, але виходить це у нього дуже кострубато... Як тільки танк, або інша ББМ з'являється в зоні дії ПТ-засобів української піхоти на дальності ефективного вогню, в нього одразу летить відразу кілька ракет і снарядів : починаючи з СПГ-9 та РПГ, закінчуючи "Джевлінами" та "NLAW". Командування військ противника поки що ніяк не може придумати спосіб подолання вельми ешелонованої та насиченої ПТ-оборони підрозділів ЗСУ.
Підбиваємо підсумки.
Таким чином, стає зрозуміло, що в ході так званої "битви за Донбас" командування військ противника, у зв'язку з подальшою безпереспективністю реалізації, умовно кажучи, "Великого рішення" (оточення угруповання ОС на захід від Слов'янська - Краматорська, не кажучи вже про гіпотетичний вихід на лінію Павлоград - Лозова) вже остаточно відмовилося від цієї "геніальної" ідеї.
Зважаючи на все, прийнято рішення щодо оборонних частин і підрозділів ЗСУ на Донбасі, "різати по шматочках", невеликих (тактичних), але гарантованих.
Найбільш актуальними нині стануть такі напрямки та ділянки:
- Немає жодного сумніву, що найближчим часом супротивник продовжить свої наполегливі спроби прорватися до дороги між Лиманом і Сіверськом, а так само прорватися від Рубіжного до Золотарівки та Верхньокам'янки... обходячи Лисичанськ із заходу...
- Так само, очевидно, що зустрічний рух з півдня відповідне угруповання противника спробує здійснити лише після того, як "буде вирішена Попаснянская криза" і оборонні підрозділи ЗСУ відступлять на Бахмут і Соледар. Тому цілком очевидно припустити, що в районі Попасної противник спробує посилити свій натиск... Очевидно ж, що вдарити в північно-західному напрямку з рубежу Попасне - Золоте, противник зможе лише після того, як убезпечити свій лівий фланг, тим більше, якщо йому заманеться просунутися через Горське, прямо на Лисичанськ (хоча з тактичного погляду, це не має сенсу)...
- Очевидно, що на сьогоднішній день до найближчих планів командування військ противника входить саме так зване "мале рішення" (тобто оточення тієї частини угруповання військ ОС, яка обороняє район Сєвєродонецьк-Лисичанськ).
Зважаючи на все, тому що оточити все угруповання ОС у противника явно не виходить, у цьому відношенні, вирішено задовольнятися малим. Тим більше, що з політичної точки зору це дасть можливість військово-політичному керівництву РФ заявити про "повне звільнення Луганської області" (іншими словами - "відновлення ЛНР у її конституційних межах").
Читайте також: Напівперемога чи напіввійна: чи оголосить Путін 9 травня мобілізацію до РФ
