У північному сусідстві України досить небезпечно маневрує президент Білорусі Олександр Лукашенко. Він заявив, що декілька днів тому Україна начебто ударила ракетами по білоруській території, але відпрацювала система протиракетної оборони і усі випущені ракети начебто були знищені. При цьому Лукашенко не представив жодної фотографії хоча б однієї знищеної української ракети.
Читайте також: Кремль тисне: які сили накопичила Білорусь для можливого вторгнення в Україну
Білоруський президент, який на виборах у 2020 р. неймовірний шостий раз себе проголосив президентом країни, не був сприйнятий внутрішньою опозицією та міжнародним суспільством. Тоді у Мінську та інших містах почалися заворушення, які ледь не змели білоруського владику. Зрозуміло, що на допомогу прискакала офіційна Москва. Але за надання підтримки Володимир Путін вимагав від Мінська прискорення повної інтеграції Білорусі до Росії. Білоруський диктатор не мав вибору і взяв багато зобов’язань перед Кремлем, щоб врятуватися від небезпеки втрати влади і захоплення Мінська демонстрантами.
Олександр Лукашенко великий демагог, який встиг вперше вибороти владу ще в далекому 1994 році. Він мав набагато сильніших супротивників у вигляді прибічників демократичних та європейських змін, яких підтримував Білоруський народний фронт, і колишніх комуністів, що були при владі ще в період СРСР.
Треба згадати, що у свій час у Білорусі був дуже популярним лідер комуністичної партії Петро Машеров. У часи СРСР лідер комуністів Білорусії, що були складовою частиною комуністичної партії Радянського Союзу, був політиком номер один. Він за посадою був вищий глави уряду чи керівника білоруського парламенту. Комуністи в СРСР були партією влади і це навіть було записано в конституції у ст.6. Петро Машеров був першим секретарем комуністичної партії Білорусії з 1965 року, коли в Москві звалили Микиту Хрущова, і аж до 1980 р.
Читайте також: Між молотом і ковадлом: Лукашенко боїться за своє життя та напади РФ
За цей час він дуже багато зробив для своєї республіки. Як колишній партизан та герой Другої світової війни був дуже популярним серед людей, на відміну від більшості комуністичних лідерів різної ваги, які себе поводили як бюрократи, а часто дуже не професійно. Вони кожної миті оглядалися на Москву для отримання інструкцій, постійно перевіряли політичний компас, що стосується офіційної позиції комуністичної партії, яка часто змінювалася з приходом до влади нових високих функціонерів. Але Петро Машеров був винятком з цієї гвардії незнайків та вискочок. Так, Білорусія як радянська республіка, почала швидше розвиватися, ніж інші регіони СРСР. Машеров набув популярності не тільки вдома, але і ширше. Це не подобалося багатьом у Кремлі, що були поруч старого та немічного генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Московська номенклатура відчула прихід компетентної та популярної особи у верхівку СРСР, людини, яка не терпіла безпомічність в управлінні та підлість у людських стосунках. Але у 1980 р. Машеров загинув в автомобільній катастрофі, коли повертався із відрядженні з Москви до Мінська, що виглядала зовсім не випадковою. Проте за собою він залишив одну з найрозвинутіших республік. Побудований ще за часів П.Машерова народно-господарський комплекс працює до сьогодні. Більшість білоруських промислових гігантів, які приносять користь Білорусі ще й зараз, було збудовано за його керівництва.
Так у виборах у 1994 р. Олександр Лукашенко зміг перемогти патріотичні сили з одного боку, і об’єднаних екс комуністів з іншого. Він сам теж був комуністом, проте позиціонував себе як білоруський реформатор і так зумів себе нав’язати у виборчій кампанії. За свою активність декілька разів отримував на горіхи від поліцейських, але це вміло використав як боротьбу за демократію проти авторитаризму. Але коли прийшов до влади, сам почав використовувати репресії проти своїх політичних опонентів. З кожним новим отриманим мандатом президента держави, який ніяк не визнавала опозиція, посилював тиск на кожного, хто не сприймав його спосіб управління країною. Скоро все переросло у відкриті політичні переслідування і персональні репресії щодо кожного, хто насмілився боротися проти його влади. Пізніше відомі опозиціонери стали гинути при загадкових обставинах або зникати без сліду. Через це Лукашенко отримав персональні санкції з боку багатьох демократичних держав.
Читайте також: Протести сьогодні нічого не змінять: у чому вина білорусів за ракетні обстріли України
24 лютого ц.р. російські війська напали на Україну. Лукашенко підло дозволив російським танкам, усій бронетехніці та військовим РФ увірватися зі своєї території. Таким чином, у перший день війни російські війська вже були в околицях Києва, який досить недалеко від білоруського кордону. Цей план окупації української столиці ледь не спрацював через продажність Лукашенка та офіційного Мінська. Путінська Росія напала на Україну у такий же спосіб як і гітлерівська Німеччина у 1940 р. на Францію – не тільки через свій кордон, але і через територію третьої держави. У випадку нацистів це була Бельгія, а випадку рашистів – це Білорусь. З цієї території російська авіація постійно бомбардувала українські міста, російські балістичні та крилаті ракети запускалися на Україну також з Білорусі. Російські окупаційні війська, які зайшли з території Білорусі в лавах котрих також були білоруські військові-добровольці, повністю знищили українські міста Бородянку та Гостомель, майже повністю Ірпінь, вчинили військові злочини та злочини геноциду у Бучі та навколишніх селах.
Лукашенко за це несе політичну та правову відповідальність. Замість цього він вже декілька місяців проводить військові маневри вздовж українського кордону, поширює брехню, що начебто Польща хоче захопити західну Україну і цьому завадить Білорусь. Київ це вважає погрозою українській державності. Так що Лукашенко має бути свідомим небезпеки приєднання до російської військової агресії. Це може стати його останнім політичним танго. Його пара Путін вже вирішив, що йому нема чого втрачати. Але Лукашенко може втратити все.
Читайте також: "А я вам зараз покажу": куди Лукашенко може послати в атаку війська Білорусі
