Росія змушена відмовитися від проведення військового параду на день військово-морського флоту РФ у Севастополі. Москва вже не може так нахабно себе поводити по відношенню до українських збройних сил, які отримали сучасне важке озброєння від своїх західних союзників. На Чорному морі потихеньку змінюється стратегічна ситуація. Ще місяць-два тому Москва себе поводила в окупованій українській акваторії Чорного моря, як у себе вдома.
Читайте також: Москва не змінила свою хижу поведінку за сотні років: як має реагувати світ
РФ розмістила свій флот вздовж українського чорноморського узбережжя, де заблокувала усі українські морські порти. Крім того, російські військові кораблі постійно бомбардували ближчі українські міста Одесу і Миколаїв, а також фактично усю українську територію. Російські балістичні та крилаті ракети влучали практично в більшість українських міст та об’єктів національної інфраструктури. Звичайно, щось збивала наша протиракетна оборона, але усе це нагадувало двобій між боксером та боксерською грушею. Якийсь неандерталець тебе забиває до смерті, а ти не маєш чим боронитися. Київ багато разів звертався до союзників щодо захисту від цих нелюдських бомбардувань, щоб Україна отримувала щось із сучасної зброї для ударів у відповідь.
Перший удар російський флот отримав, коли втратив свій найбільший крейсер "Москва". Цей флагманський корабель ударом українських ракет було декласовано у клас підводних човнів, де він зараз несе вахту з великими озброєннями на дні Чорного моря, які може використовувати тільки проти медуз та восьминогів. Потім було влучення у нафтову платформу у глибині акваторії. Раніше ця платформа була власністю України та у 2014 р. її захопили російські спецназівці. Хоча платформа була ближче до берега Херсонщини, її проголосили своєю власністю російські окупанти. Українці влучили у платформу з РСЗО HIMARS, щоб Кремль не думав, що безкарно може використовувати українські ресурси.
Потім, за пару днів російські окупанти були вигнані з острова Зміїний. Там вони втратили систему протиракетної оборони та систему залпового вогню, що могла вражати цілі на відстані 50 км. У такий спосіб було повністю деблоковано перевезення між Одесою да Дунаєм. Після звільнення Зміїного українські кораблі отримали можливість заходити в гирло Дунаю для перевантаження зернових на залізницю та відправлення вантажу до румунського чорноморського порту Констанца та болгарського порту Варна з продовженням маршруту до Стамбулу і далі до міжнародних ринків, де очікують українське зерно.
Коли Москва зрозуміла, що більше не може повністю блокувати порти Одеси і насунулася небезпека, що кораблі російського флоту будуть вражені РСЗО HIMARS, тоді Кремль сів за стіл переговорів щодо транспортної деблокади українських портів для постачання продуктів харчування світовим споживачам саме чорноморським маршрутом. Спочатку Росія вимагала повного скасування європейських санкцій, що мало бути компромісом для пропуску українських вантажів для зголоднілих країн. Пізніше після втрати нафтової платформи та острова Зміїний, Москва зупинилася на вимозі безперешкодного допуску власного зерна на світові ринки плюс мінеральних добрив.
Читайте також: Стратегія смертельних паразитів: навіщо Кремлю переговори з Україною
Туреччина та ООН стали посередниками у досягненні відповідної угоди, що готова до підписання в Стамбулі у присутності турецького президента Ердогана та Генерального секретаря ООН Гуттереша. Українці зі свого боку вимагають гарантій, що коли розмінують порти Одеси і поруч, щоб російські війська не скористалися ситуацією і не висадили свій морський десант. Туреччина та ООН виступають гарантами, що цього не буде, однак ми маємо дуже багато негативних прикладів домовленостей з росіянами. Це Будапештський меморандум щодо територіальної цілісності України та 200 україно-російських угод, де підтверджувався принцип непорушності українських кордонів, які було грубо порушені з боку Москви.
Навіть коли були домовлені зелені коридори в Маріуполі, то російська армія це використовувала, щоб вдертися на українські позиції. Чи знову Кремль зловживатиме домовленостями - питання залишається відкритим і фактично риторичним. Ми матимемо гарантії Туреччини та ООН, але для Москви це може бути і не важливо. Якщо вона оцінить, що може використати ситуацію для нападу на Одесу, то може цим зловжити.
ООН досить безпомічна і залишається гадати, чи Туреччина наважиться у випадку критичної ситуації твердо реагувати, але це друге відкрите питання. Надання гарантій та їх дотримання - дві різні речі. Але небезпека світового голоду спонукає Україну йти на ризиковані домовленості. Ми знаємо, як від голоду вмирало наше населення Маріуполя внаслідок російської блокади, тож не бажаємо, щоб у світі були чисельні випадки голодної смерті.
Читайте також: Zвір розкрив плани: що означають останні заяви Лаврова про Україну
