Члени з’їзду ойрат-калмицького народу підготували та підписали декларацію "Про державну незалежність Республіки Калмикії", яка раніше була у складі рф. Калмики є народом західно-монгольського походження, що прибули на терени свого проживання з Джунгарії, яка в Сінцзян-уйгурського автономному окрузі, що зараз в Китаї. Вони переселилися на простори північного Каспію та нижньої течії Волги наприкінці 16 ст., звідки почали витискати корінні народи татарського походження – великих та малих ногаїв, які вимушені були відкочувати значно західніше, ближче до Кримського півострова, ставши підданими Кримського ханства.
Читайте також: Росія, що вже 500 років є тюрмою народів, має розпастися на автохтонні держави
Калмики створили Калмицьке ханство (1633-1771 рр.), яке було досить великих розмірів і стало складовою частиною Великого московського князівства, а потім і російської імперії. Історично калмики у своїй більшості як і монголи буддистського віросповідання.
Московська влада думає, що вона може коїти, що заманеться, включаючи мобілізацію до російської армії для війни в Україні багатьох представників нечисельних корінних народів. В Україні на таких осіб чекає вірна смерть. Крім того, в російському суспільстві усе більше заохочується шовінізм у відношенні до малих корінних народів рф. росіяни вже довгий час показують нетерпимість до інших народів та прибічників інших релігій окрім російської православної церкви. Сьогоднішня рф стала повністю тоталітарною країною, де нема достойного місця малим народам, які почали вимагати своє самовизначення.
У більшості випадків ці народи не були малими. Вони такими стали під час перебування у російській державі. Чисельність багатьох з них скоротилася у десятки разів внаслідок московської політики національного поневолення, що стало справжнім кремлівським етноцидом щодо більшості корінних народів. Тому не дивно, що саме представників цих народів Москва, перш за все, послала на фронти України.
Це у більшості випадків представники народів північного Кавказу, а також невеликих за чисельністю автономних республік, таких як Бурятія та Тува, що розміщені на північ від Монголії. Загиблих представників малих народів інколи в сто раз більше ніж мобілізованих з Москви та Петербургу. Це важко сприймають сім’ї загиблих. Тому там зростає самосвідомість цих народів та бажання формувати власну державність, вільну від поневолення Москви.
Кремль і близько не бажає демократизації усього суспільства, тому малі народи готові боротися за свою національно-територіальну незалежність. Скажімо, після падіння російської імперії у 1917 р. через рік на її місці було створено уже 37 національно-територіальних державних об’єднань.
Щоб тоді запобігти повного державного колапсу партія більшовиків на чолі з Леніним визначила свою політику повного сприяння усім малим та середнім народам, надавала їм право формувати свої держави у формі республік, які потім об’єднала у єдину федеральну країну – Радянський Союз. Ця політика стала успішною завдяки реальній повній підтримці малих та середніх народів.
Так більшовики знову змогли об’єднати більшість народів колишньої імперії в одну державу. Але коли до влади прийшов у кремлі Сталін, то він перекреслив усі досягнення національної політики. Кремль почав перетворювати СРСР практично в унітарну державу з військово-поліцейською диктатурою, де комуністи стали панівним класом, що диктував усьому суспільству нові правила гри. І не дивно, що в 1991 р. Радянський Союз розвалився на багато незалежних держав, які не бажали разом жити з традиційно шовіністичною Москвою.
Україна та ще 13 національних республік пішли шляхом власної державності. Більшість з них у своїй багатій історії вже мали свої держави, які однак зникли внаслідок їх захоплення хитрою та підлою Москвою.
Навіть сама російська федерація тоді у 1991 р. була на порозі повного зникнення, але тодішній російський президент Б.Єльцин провів у країні демократичні зміни, що сподобалися багатьом малим та середнім народам. Тому вони і залишилися у складі рф.
З приходом до влади володимира путіна змінюється державна політика щодо менших націй і малих народів росії. Москва перебрала над ними повний контроль і почала здійснювати абсолютний вплив на шляхи розвитку національних автономних республік та округів федерації. Така політика стала для всіх просто неприйнятною.
Багато народів у рамках рф вирішило йти шляхом здобуття самостійності. Ніхто не бажає жити разом з диктатором путіним. Про це заявили представники багатьох народів північного Кавказу, а тепер і сусідні з ними калмики. Включаються у процес і башкири. Крім того, представники корінних фіно-угорських народів рф у центрі росії вимагають само визначення. Про це заявив корінний народ єрзя, який бажає розвивати власну державність окремо від росіян.
У кремлі розуміють об’єктивність процесів дезінтеграції, але у всьому цьому звинувачують не себе, а західні країни, які начебто підтримують сепаратизм. Це стара пісенька ще з часів Сталіна. І вона вже усім досить набридла. Але путін кожного разу виступає із звинуваченнями заходу, що начебто діє проти інтересів рф. Кремль не розуміє, що пропаганда війни з усією Європою, кроки до знищення сусідніх народів та накидання на них велико державного ярма, формують у національному середовищі багатьох малих народів рф переконання необхідності пошуку власного шляху розвитку.
Повне падіння міжнародного авторитету рф, введення щодо росії болісних економічних санкцій, величезний рівень корупції в країні, тільки свідчать про поразку неофашистської політики рашизму та "русского мира", де нема місця для інших народів. Вбивства великої кількості цивільного населення в Україні, знищення значної кількості економічних об’єктів жорстокими обстрілами, неандертальське поводження до історично сусіднього незалежного народу говорить, що Москва повністю втратила політичний та моральний компас. Вона втратила усе, що є людським. А з такою Москвою ніхто не бажає жити в одній державі.
Читайте також: Гітлерівський рейх більше переймався людяністю, ніж путінська росія
