ЄС має всі інструменти, щоб поетапно витіснити «Росатом» зі свого ринку без ризиків для власної енергосистеми. Про це пише Ігор Попов, керівник аналітичного центру «Об’єднана Україна», експерт з політичних та безпекових питань у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Європейський Союз ухвалив уже двадцять один пакет санкцій проти Росії і готує двадцять другий, найбільший за весь час: близько 1600 осіб і компаній. Логіка проста. Кремль погодиться на компромісний мир тоді, коли війна стане для нього задорогою. Але в цій конструкції є діра розміром з атомну станцію: державна корпорація «Росатом» досі не потрапила під секторальні обмеження ЄС.
Чому Росатом залишився єдиною російською енергетичною компанією без санкцій
Ядерна галузь виявилася політично найдорожчою мішенню. Готуючи план відмови від російських енергоносіїв, Європейська комісія вилучила з нього обмеження на російське ядерне паливо. Проти виступили Угорщина і Словаччина, а комісар з енергетики Дан Йоргенсен пояснив це тим, що ЄС не має права ставити країни під загрозу дефіциту палива. У підсумку заборону на російський газ призначили на кінець 2027 року, а повний вихід із ядерного ланцюжка не очікується раніше 2030-х.
Причина в тому, що п'ять країн ЄС експлуатують реактори радянського проекту ВВЕР, спроектовані під російське паливо: Угорщина, Словаччина, Чехія, Болгарія і Фінляндія. А санкції в Євросоюзі ухвалюють одностайно, тож будь-яка з них здатна заблокувати рішення. Угорщина користується цим системно.
Хто в Європі досі купує в Росатому уран, паливо і послуги збагачення
Масштаб залежності легко недооцінити, бо йдеться не про реактори, а про послуги. За підрахунками брюссельського центру Bruegel, у 2023 році Росія дала 38% збагаченого урану для реакторів ЄС, 23% природного урану і 27% послуг з конверсії. З 707 тонн ядерного палива, імпортованого того року, 573 тонни були російськими. У 2024-му ЄС заплатив за продукцію російського ядерного циклу понад 700 мільйонів євро.
Ситуація змінюється, але повільно. Болгарія і Чехія перевели більшість блоків на паливо Westinghouse і Framatome, Угорщина законтрактувала Framatome з 2027 року і Westinghouse з 2028-го. Частка Росії в послугах збагачення для ЄС, за даними Євратому, впала у 2025 році приблизно до 23%.
Ще один канал грошей створює відпрацьоване паливо: касети з реакторів радянського проекту історично вивозили назад до Росії. Країна без власного сховища й технологій поводження з відходами змушена домовлятися саме з Росатомом.
Український досвід показує, що вихід можливий навіть у найгірших умовах: після 2022 року Україна перевела свої реактори на паливо Westinghouse шведського виробництва. Це зробила країна, у якої триває війна і яка втратила контроль над найбільшою в Європі Запорізькою АЕС.
Які пільги й відстрочки Росатом отримує за нові блоки в Угорщині та Туреччині
Найбільше Росатом заробляє не на паливі, а на новому будівництві. Корпорація продає не реактор, а фінансовий пакет, і саме там ховаються знижки, відстрочки та політичні поступки.
Угорський проект Paks II вартістю близько 12 мільярдів євро на 80% фінансує російський державний кредит на 10 мільярдів євро. Будапешт почне повертати гроші лише у 2031 році і виплачуватиме їх понад двадцять років, а паливо для нових блоків перші десять років постачатиме виключно Росатом. Ще раніше Угорщина домоглася від ЄС гарантій, що ані чинні, ані майбутні санкції не зачеплять Paks II, і лише після цього дала згоду на черговий пакет обмежень.
Турецький Аккую показує модель ще виразніше. Станцію за 24-25 мільярдів доларів Росатом будує, володіє нею і експлуатуватиме її протягом 60 років, а Туреччина гарантувала викуп 70% електроенергії з перших двох блоків і 30% з двох наступних протягом 15 років за фіксованою ціною 12,35 центів за кіловат-годину. Коли через санкції платежі почали застрягати в західних банках, Москва й Анкара взялися обговорювати схему, за якої турецька Botas платитиме за російський газ напряму на рахунок проекту.
Це і є справжній продукт Росатому: не технологія, а довгострокова залежність, упакована як вигідна пропозиція.
Скільки Росатом заробляє, поки санкції обходять його стороною
Цифри пояснюють, чому Москва тримається за цей бізнес. Закордонна виручка Росатому у 2025 році склала 16,5 мільярда доларів проти понад 18 мільярдів роком раніше, і це перше падіння за кілька років. Портфель закордонних замовлень корпорація оцінює більш ніж у 200 мільярдів доларів, а контролює вона близько 40% світових потужностей зі збагачення урану.
На цьому тлі європейські 700 мільйонів євро на рік виглядають скромно. Але гроші не єдина ставка. Присутність у ЄС дає Росатому репутацію надійного постачальника для ринків Азії та Африки і мережу контрактів, які неможливо розірвати швидко.
Як обмежити доходи Росатому, не зупиняючи реактори в Європі
Головний аргумент проти санкцій звучить так: вдарите по Росатому і в Європі згаснуть реактори. Але це хибна альтернатива. Росатом не одна компанія, а конгломерат із десятків підрозділів, і лише кілька з них справді тримають у руках паливо для європейських АЕС.
Почати можна з того, що взагалі не стосується безпеки постачання: будівельні та інжинірингові структури, які зводять нові блоки за кордоном, і непрофільні бізнеси корпорації. Далі працює просте правило, забороняти нове, не чіпаючи старого. Нові контракти, міжурядові угоди й кредити на атомні проекти можна закрити хоч завтра: жодне чинне постачання не зупиниться, зате Росатом втратить майбутнє в Європі.
Складніша частина це чинні контракти. Але й тут вихід не в тому, щоб рвати їх завтра, а в тому, щоб назвати дату. Альтернативне паливо для реакторів ВВЕР доступне з 2027-2028 років, тож ЄС цілком може оголосити граничний термін, скажімо 1 січня 2030 року. Це не удар по енергосистемі, а розклад, під який усі встигають підготуватися.
Є й інструмент, який обходить головну перешкоду, тобто вимогу одностайності. Торговельні заходи в Євросоюзі ухвалюють кваліфікованою більшістю, тож мито на російське збагачення й конверсію не заблокує жодна окрема столиця. Паливо надходитиме, але втратить цінову перевагу, а зібрані гроші логічно вкласти у власні європейські потужності.
Ще дві речі нічого не коштують енергетиці. Заборона схем із авансами та переспрямованими платежами, на кшталт тих, що рятують Аккую. І персональні санкції проти правління та наглядової ради, які не зупиняють жодного реактора, зате позбавляють Росатом зручного статусу нейтральної комерційної компанії.
Компроміс тут очевидний, і його варто проговорити вголос: країни з реакторами ВВЕР мають отримати і перехідний період, і гроші на заміщення. Але перехідний період без дати завершення це вже не компроміс, а безстрокова ліцензія. Сила санкцій вимірюється не кількістю прізвищ у списку, а сумою, якої Кремль недоотримує щороку. Поки найбільша російська атомна корпорація спокійно працює в Європі, розмова про примус Москви до переговорів залишається незавершеною.
