До незалежної України війна вперше прийшла на початку 2014 року. Держава, яка щойно пережила Революцію і не воювала з часів Другої світової, не була готова до підлого нападу з боку сусіда. Тоді формування особового складу військ здійснювалося за рахунок добровольців, а забезпечення армії всім необхідним лягло на плечі волонтерів та простих українців, які діяли за принципом "з миру по нитці". За 8 років гібридної та 8 місяців повномасштабної війни з росією українська армія стала однією з найсильніших у світі та зуміла дати жорстку відсіч окупантам. Нюанс полягає в тому, що уряд, за якого зароджувалися ці метаморфози, практично не брав в них участі.
Realist.online розбирався в тому, чому після окупації Криму та захоплення територій на сході України питання обороноздатності армії так і не стало пріоритетним для чинної тоді влади.
Читай також: Небезпечні зв'язки: як українські політики "загравали" з росією до війни
Оборона країни на руїнах армії
Ще 10 років тому українська армія продовжувала "доношувати" радянську спадщину. Застарілі казарми, незручна форма, розібрана на запчастини військова техніка на складах та призовники, яких раз у раз залучали до "суспільно-корисних" робіт на дачах генералів, були звичним явищем для військових частин на всій території країни.
Майже не маючи територіальних суперечок з іншими державами та будучи впевненою у своїй захищеності Будапештським меморандумом, Україна не дбала про підвищення обороноздатності армії. Апогей розвалу військової сфери припав на президентство Віктора Януковича. Всепоглинаюча корупція та готовність влади укладати будь-які угоди з росією фактично підписали вирок можливості України чинити опір потенційній агресії.
Революція Гідності стала визначальним моментом в українсько-російських відносинах, розрубавши левову частину зв'язків між країнами. Усвідомивши, що купити незалежність України вже не вийде, володимир путін вирішив забрати її силою. Анексія Криму та початок гібридної війни на Донбасі показали справжнє обличчя та цілі кремлівського режиму.
Читай також: Медведчук розкрив деталі схем, у яких фігурує Петро Порошенко: подробиці
Поки волонтери та парамедики, які ще вчора працювали на Майдані, вирушали на схід, щоб доставити найнеобхідніше військовим і допомогти пораненим, новообраний уряд зайняв вичікувальну позицію.
У ніч на 13 квітня РНБО ухвалила рішення про початок Антитерористичної операції на сході України, яка тривала до 30 квітня 2018 року, після чого у регіоні було оголошено Операцію Об'єднаних Сил.
Президент Петро Порошенко виступив рішуче проти запровадження у країні військового стану, аргументуючи це обмеженнями, які накладає підписання цього указу.
"Сьогодні навіть одне необережне слово здатне спричинити великі наслідки. У військовому стані заборонені поставки зброї, продукції подвійного призначення, а нам потрібно виграти війну. Країнам у стані війни МВФ не дає грошей. Про це ніхто не думає, коли ставить сьогодні питання про військовий стан", - цитувала президента у липні 2014 року "Українська правда".
Вже за два місяці глава держави заявив, що Україна не потребує смертельної летальної зброї, запропонованої західними партнерами. Президент запевняв, що все необхідне ми можемо зробити самі, а армії потрібні лише сучасні засоби зв'язку.
"Під час візиту до США пишався, що я українець, коли стояв на Капітолійському пагорбі. І коли я повернувся, почув лише одне запитання: ви привезли смертельну зброю? Нам вона не потрібна. Високоточна протитанкова ракета виробництва Франції коштує в 14 разів дорожче, ніж та, що виробляється на КБ Луч. Україна володіє і крупнокаліберними кулеметами, і танками, і системами залпового вогню, і все, що потрібно, щоб захистити свою країну. Не тільки володіє, а й уміє це робити. Що нам потрібно – це сучасні засоби зв'язку. Чи отримали ми ліцензію на завезення? Так, отримали. І ми найближчим часом це ввеземо. Для чого? Щоб реагувати (під час припинення вогню). Щоб не бути сліпими кошенятами. Чи отримали ми дозвіл на ввезення безпілотників? Так, прости мене Господи, отримали", - заявив Порошенко.
Читай також: Найкраща помста України – перемога на полі бою та громадянська війна в росії
У листопаді 2014 року Міноборони України відмовилося від канадських винищувачів-бомбардувальників та штурмовиків "Макдоннел-Дуглас F/A-18". Щоправда, цього разу причиною став не недостаток власного озброєння, а неможливість обслуговувати західну техніку.
"Ми не в змозі собі дозволити такі літаки! Не зможемо оплачувати їхнє обслуговування! Не зможемо їх заряджати (нічим), не зможемо підтримувати (нічим і нікому). А хто на них літатиме? А де у нас є комплекси супроводу польотів? Питання про перехід на західні стандарти, на західні калібри, на західну техніку - питання для нас актуальне в перспективі, а не зараз... Зараз починати треба з трусів і шкарпеток, з форми, з наметів і спальників, з колісної техніки. Крок за кроком, стрічка за стрічкою", – написав у Facebook радник п'ятого президента Юрій Бірюков.
Станом на січень 2015 року АТО тривало вже 9 місяців. Весь цей час українські волонтери працювали 24 години на добу, збираючи гроші не лише на білизну та шкарпетки, а й на дорогі бронежилети, тепловізери та позашляховики для військових. У цей же час Петро Порошенко заявив про непереможну силу російської армії.
"Ми створили нову армію, яка може стримати терористів, але військовою силою не завершимо цей конфлікт. росія має мільйон солдатів, найбільша і найсильніша армія у світі, ми не в змозі протистояти їм", - сказав президент в інтерв'ю телеканалу TVN, пише РБК-Україна.
Читай також: Війна нації та антинації: путін досі не зрозумів, чому він зазнає поразки
Армія, волонтери, віра
З огляду на те, що росія категорично відмовлялася визнавати наявність свого військового контингенту на території України, розраховувати на вирішення питання дипломатичним шляхом не доводилося, але віри у свої сили українці не втрачали. Неоднозначна позиція уряду не залишала вибору добровольцям, які тримали оборону перед "найсильнішою армією світу", та волонтерам, які продовжували постачати їм усе необхідне на межі своїх можливостей.
За словами військового експерта "Українського інституту майбутнього" Івана Ступака, на той час українська армія справді суттєво поступалася выйськовим силам рф.
"Це було особливо помітно, коли у 2014-му році вони заходили до Криму. На тлі наших військових росіяни виглядали просто космічними прибульцями. Але коли на сході почалося АТО, уряд, військові та волонтери намагалися допомагати нашим захисникам та армії загалом. Цей процес не був централізованим, не мав якоїсь чіткої структури та ієрархії – всі робили, що могли, протягом 8 років", - говорить експерт у коментарі Realist.online.
Читай також: Величезна армія партизанів: понад 400 тисяч українців скористалися додатком "єВорог"
Закупівля західного озброєння на той час сприймалася урядом як щось не нагальне, зазначає Іван Ступак. Адже дана техніка не тільки коштує дуже великих грошей, а й потребує місця для зберігання, регулярного обслуговування, а також вимагає вміння нею користуватися. На той час пріоритетом уряду були інші статті витрат.
"Те, що за 8 років українська армія стала на кілька голів вище за російську, – результат шаблонного мислення росіян. Після анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей вони думали, що зможуть так само легко захопити всю Україну. Але ми всі ці роки готувалися, навчалися та набиралися досвіду, а вони раділи своїм минулим "перемогам". Тепер перемога буде за нами", - зазначає Іван Ступак.
Вигідна дипломатія
Нерішуча позиція української влади на початку гібридної війни на сході навряд чи була пов'язана із щирою вірою у велич російської армії, вважає директор департаменту внутрішньої політики у Міжнародному центрі перспективних досліджень Ігор Петренко. За словами експерта, справжня причина могла полягати в тому, що дипломатичний метод вирішення військового питання був для Петра Порошенка зрозумілішим та комфортнішим.
"Підтвердженням тому є підписання Мінських угод, які лише посилили підозри щодо близьких відносин та спільних інтересів Порошенка та Медведчука. Крім того, не варто забувати про історії з "Кузнею на Рибальському" та "Свинарчуками", які були безпосередньо пов'язані з оборонною промисловістю", - зазначає Ігор Петренко у коментарі Realist.online.
Читай також: Медведчук причетний до повномасштабного вторгнення росії на територію України
За словами експерта, важливий нюанс полягає в тому, що тези, які транслював Петро Порошенко на той час, мали різний характер залежно від аудиторії, на яку вони були розраховані. На початку каденції п'ятого президента окремий кейс для росії демонстрував деяку лояльність щодо володимира путіна. З українцями уряд говорив виключно про перемогу над окупантами, а для західних партнерів озвучувалися тези про дипломатичні шляхи вирішення військового питання. Це призводило до того, що в діях влади не було послідовності, процеси відбувалися за принципом "тягни, штовхай".
"Для Петра Порошенка це було зручне середовище, в якому він міг продовжувати налагоджувати ділові зв'язки. Водночас, у зоні проведення АТО українські військовослужбовці не отримували дозволу на просування там, де воно могло б бути успішним, а невдовзі після цього трапилися Іловайськ та Дебальцеве. Це відома всім інформація, неодноразово озвучена самими військовими", - каже Ігор Петренко, зазначаючи, що Тимчасова слідча комісія продовжує роботу над вивченням усіх фактів, пов'язаних із можливими домовленостями українського уряду з владою росії в період початку гібридної війни на Донбасі.
Нагадаємо, як повідомляв раніше Realist.online, президент Зеленський ухвалив рішення про участь у саміті G20 в Індонезії.
