Спікер Майк Джонсон місяцями не ставить на голосування Палати представників США документ про допомогу Україні. У чому головні причини?
Одна з головних причин, на мій погляд, такої поведінки Джонсона - сильна опозиція до продовження допомоги Україні. Позиція республіканців загалом - не збільшувати витрати в бік Києва. Ще є хвилювання через те, що в Україні продовжує існувати корупція, гроші не завжди спрямовують туди, куди потрібно, і так далі. Спікер Джонсон шукав у себе коаліцію для того, щоб не створювати ще глибший конфлікт усередині вже й так проблемної Республіканської партії.
Роль спікера Палати представників США в подібних питаннях важлива. Варто згадати ситуацію навколо мого хорошого приятеля, з яким я знайомий багато років і з ким ми дружимо - колишнього спікера Кевіна Маккарті. Багато наших фахівців, як і я, вважають, що проблеми всередині Республіканської партії призвели до виникнення різних її відгалужень, не згодних із базовими партійними позиціями. Думаю, що це дісталося, як спадок, Майку Джонсону. Так само, як це було і з Кевіном Маккарті.
Демократи об'єднані, а республіканці розколоті. Чому так сталося? Демократи мають ширшу ідеологію. Республіканці теж мають ідеологію, безумовно, але в них є, зокрема, жорсткі протекціоністи, які хочуть фокусуватися лише на внутрішніх проблемах США. У республіканців є субідеології, які конфліктують між собою. У демократів такого немає. Демократи більше, скажімо так, гомогенні у своїх позиціях і поглядах. І вони більш лояльні один до одного. На жаль для республіканців.
Майк Джонсон начебто згоден поставити документ про допомогу Україні після канікул Конгресу. Серед нововведень - допомога у формі кредиту та використання заморожених активів росії. Наскільки такі форми допомоги "заспокоять" радикальних республіканців? Скажу, що такого плану підходи більше їх влаштують. По-перше, тому, що республіканці більше за відповідальність і суто економічну логіку. Не за емоції. По-друге, це їх одразу ж сильно відокремить від позиції демократів. Їм важливо відокремлюватися. Особливо в рік виборів президента США. Тому, такий новий підхід - більш прийнятний для республіканців. Але, все одно, він не лікує і не виправляє ті розриви, які давно проявилися в Республіканській партії.
Даючи гроші Україні в кредит, республіканці, я впевнений, розуміють, що чекати віддачі доведеться дуже довго. Вони це усвідомлюють. Але тут працює все та ж логіка - відрізнятися від демократів, створюючи почуття відповідальності в України і чіткі зобов'язання. Можливо, якщо в майбутньому у будь-якої влади України будуть якісь порушення подібних зобов'язань, то у США будуть важелі, на які можна буде тиснути. Або впливати, як кому більше подобається.
Якщо пройде пункт про заморожування активів РФ і подальше їх використання для допомоги Україні, росія вивергне справжній вулкан критики, обурення, образ і всього, що вони можуть собі дозволити на адресу США. Сьогодні і так вкрай негативні відносини між США і рф. Я б сказав, що всі позиції доведені до стану озброєння. Будь-яка критика, будь-який крок чи дія США росією одразу ж перетворюються на пропаганду. У США, до речі, точно так само відбувається.
Що і як говорять про мою країну в Росії, у чому звинувачують США або як нас там ображають - нам повністю пофіг. Ми розуміємо, що нас у рф критикують, але нам це абсолютно не цікаво. Ми сприймаємо все, що відбувається в Росії, так, ніби це була Північна Корея. Ми знаємо, що в рф сильна пропаганда, повно брехні та маніпуляцій. Тому і критика США з боку російської федерації американцями сприймається апріорі як невиправдана пропаганда. Тут навіть немає образ, а просто презирство і нічого більше.
Так, США за демократію, вільний світ, верховенство права. Але, іноді наші цілі просунути досить гідні позиції плутаються в процесі здійснення. Ми, звичайно ж, не будемо кидати нашого друга - Україну. Адже питання тут у тому, як далі існуватиме цивілізований світ. Проблема лише - як цього домогтися? Результат може відрізнятися від реальності, від поглядів України на ті чи інші питання.
Наприклад, у нас хтось може вважати, що військова підтримка не настільки важлива, наскільки вона по-справжньому принципова для України. Хтось у США вважає, що краще домовитися, а не продовжувати воювати. Мають місце, зокрема, і суто прагматичні підходи, без емоцій і почуттів. Це - як математика в закритій кімнаті. Багато хто в США просто не відчуває того болю і того гніву, які переповнюють, я впевнений, кожного справжнього українця. Можливо, комусь із американців просто шкода грошей на Україну. Просто шкода. Саме тому вони вважають, що пріоритетом має бути розв'язання проблем усередині США, а не відстоювання чогось у країні, яка проблемна, та ще й так далеко розташована.
У США та України - спільні цілі, але немає чіткого спільного розуміння, як їх досягти. Саме спільного розуміння немає. Звідси і складнощі, які певною мірою пояснюють позицію республіканців і ті непорозуміння, які сьогодні бачить Україна у своїх нинішніх відносинах зі США.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег і член Ради директорів міжнародного правозахисного агентства WEST SUPPORT (США)
