Джо Байден назвав "абсолютною помилкою" і "божевіллям" перспективу можливої відмови США від продовження допомоги Україні. Він підкреслив, що потенційна зупинка суперечить американським інтересам і пообіцяв, що його адміністрація таки доб'ється виділення коштів.
Ще у вересні 2023 року Білий дім звернувся до конгресменів із проханням схвалити пакет додаткового фінансування в сумі 106 мільярдів доларів. Понад 61 мільярд із нього планувалося для України, а також ішлося про допомогу Ізраїлю, Тайваню та захист південного кордону США. Саме питання захисту кордону з Мексикою стало ключовим джерелом розбіжностей між демократами та республіканцями в Конгресі й таким, що загальмувало схвалення Палатою представників фінансового запиту Білого дому.
У США зараз конкретно окреслилося два табори впливу на питання.
Один табір стверджує, що потрібно домовлятися з Росією. Називає дві причини. Перша: адміністрація України - корумпована, але навіть якби вона була менш корумпованою, то росія все одно не відійде і геноцид українців продовжиться, тож, мовляв, потрібно щось вигадувати і якось виходити із ситуації шляхом домовленостей. Друга: ЗСУ вже показали себе світові з найкращого боку, дали потужну відсіч росії. Адже армія рф хотіла взяти Київ за 3 дні, зайти в Україну і все захопити моментально, потім піти на Європу, окупувати країни Балтії тощо. Цього не сталося. ЗСУ дали відсіч. Але, мовляв, зараз уже потрібно домовлятися, оскільки продовження війни може спричинити повне знищення української нації.
Інші кажуть, що все одно потрібно продовжувати воювати. Але, до таких уже все більше і більше опозиції. Більше наших політичних інституцій починають критикувати владу України, критикувати українського президента (акуратно, але починають). Уже більше говорять про велику корупцію в Україні, більше пішло гумору в наших ЗМІ, пов'язаного з тим, як українська влада поводиться, який вигляд має, що заявляють окремі депутати українського парламенту тощо.
Одразу хочу зробити важливий акцент для різних скептиків-критиків: мені абсолютно байдуже, які "наративи" і для кого виходять із Кремля. Я говорю лише те, що чую в США, живучи тут і будучи громадянином США. Тому одразу акцентую: якщо щось із моїх слів якось можливо буде співзвучно з тим, що говорить росіянам їхня кремлівська пропаганда, то це лише якийсь збіг і не більше того.
Звичайно ж, США будуть і далі Україні допомагати. Можуть допомагати, але будуть ставити більше умов, наприклад, що варто якось про щось домовитися з Росією, а вже потім по ходу вирішувати накопичені проблеми. Зрозуміло, що будуть тиснути, щоб якось із рф домовитися. Хоча, ймовірно, домовлятися в підсумку буде не Україна.
Зараз у нас дуже сильно звинувачують Велику Британію. Так, є й такі настрої в США. Кажуть, мовляв, саме офіційний Лондон наполіг ще на початку, щоб із рф не було жодних переговорів. І такі є думки.
Днями в мене була важлива вечеря в дуже вузькому колі. Чоловік 10 там було, не більше. Я там спілкувався з дуже впливовими людьми - і нинішніми політиками, і колишніми чиновниками, які, тим не менш, користуються в США величезним авторитетом. Розмовляв детально про ситуацію з колишнім послом США в Німеччині та екс-директором Національної розвідки США Річардом Гренеллом.
Він - дуже протрампівський і вважає, що потрібно знайти якийсь варіант договору тому, що росія сама не відступить. Бо для її влади це буде повним крахом у всьому. Такою була його думка. Він зараз не в активній політиці США, у приватному секторі працює, але прозвучала думка (відчуття) дуже досвідченої та обізнаної людини, яка мала доступ до великої кількості різного роду інформації.
Що стосується прив'язки питання України до теми безпеки південного кордону США. Я думаю, що вони пов'язані через точку зору, що Америка не повинна ставити в пріоритет іноземців. Мексиканці, які переходять до нас, потім користуються нашою системою, користуються всіма нашими благами, а часто потім ще й скоюють злочини. Тут аналогія: ми ніби інвестуємо в чужі нам народи, хоча у себе, у США, маємо свої питання або проблеми, які потрібно вирішувати нам в інтересах США. Це - американський протекціонізм, що ми більше маємо дбати про себе, а не ставити вище нашу зовнішню політику та міжнародні відносини.
З Ізраїлем прив'язку до теми нашого південного кордону не робили. Усе тому, що з Ізраїлем у США обґрунтовані та системні відносини. Допомога Ізраїлю від США йде постійно, з Україною ж в Америки відносини нагадують сплески. Трошки тут інша динаміка.
Колись в одному з інтерв'ю я говорив, що в США дуже потужне ізраїльське лобі. Днями мене запитали: а яке лобі в США в України, воно там узагалі є?
Відповім прямо: його немає! Українського лобі у США немає взагалі. Є якісь громади, організації в тому ж Сакраменто або поруч із Вашингтоном DC, якісь релігійні структури тощо. Але, якщо в тій же Канаді українське лобі сильне, то в США його просто немає. І це незважаючи на те, скільки українців перебуває або ж постійно проживає у США.
Емігранти з України ніби відокремилися від України. Хтось її критикує і звинувачує владу, хтось просто співчуває українцям здалеку, а хтось сидить у своїх зручних диванах в особистих домашніх кінотеатрах і абсолютно не підтримує Україну. Різні є люди. Звичайно ж, коли вони чують про ті звірства, які чинить РФ в Україні, то вони кажуть, мовляв, "дуже шкода людей" тощо. Але, я навіть дивлюся по своїх знайомих - вихідцях з України і, зокрема, з Києва, що вони якось досить холодно ставляться до всієї цієї теми. Це дуже дивно. А ось ізраїльське лобі в США - найсильніше. Я думаю, що потужнішої за AIPAC просто тут немає організації. Хіба що тільки NRA може з нею конкурувати за впливовістю, та й тільки тому, що прихильників легалізації зброї в США просто величезна кількість.
Тому, лобі Ізраїлю та України - різні вагові категорії в США. Це, наприклад, як важковаговик і взагалі 0, як чавунна гиря і пір'я від якогось птаха...
Думаю, що ця війна буде ще довго тривати. Просто буде якийсь холодний її період, буде щось зупинятися на якийсь час, а потім знову горіти. Навіть якщо ("коли" чи "якщо") сторони домовляться про щось, то, думаю, війна буде все одно кипіти. Росія заривається в Україну, ми це бачимо. А Україна здаватися не збирається, ми це теж відчуваємо і знаємо.
Коли Конгрес розглядає якісь питання, то політичні діячі беруть суто партійну позицію. Якщо адміністрація - демократи, то їх ігнорують і проти них ідуть республіканці. І навпаки. У США все дуже партійно і мало хто йде проти позиції партії.
Сьогодні незрозуміло хто в республіканців орієнтир. Боюся, щоб орієнтиром не стали ось ці ультраконсерватори, ці "сектанти". Сподіваюся, що такого не станеться. Важко визначити сьогодні реального лідера GOP. Партія розбита на шматочки. Є консерватори, є трампісти, є неокони. Республіканська партія сьогодні в кризі, у неї немає правильного напрямку, вона стала трошки заручницею Трампа. Думаю, він балотуватиметься і, по ідеї, може виграти на виборах. Хоча, вважаю, що шанс у нього не високий.
Є думка, що республіканці все одно будуть кращими, ніж демократи. Хоча, для України незрозуміло, чи буде Трамп хорошим варіантом. Швидше за все, що не буде. Важко сказати. Може, будуть якісь жорсткі ходи, які Байден не зробить. І можлива раптовість у рішеннях президента-республіканця або непередбачуваність його нової адміністрації призведе до більш позитивних результатів у війні з Росією. Можливо, вони будуть на одній хвилі й подумають, що одне одного якось у підсумку зрозуміли.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
