Сенат США підтримав резолюцію про тимчасовий бюджет, що дасть змогу країні уникнути шатдауну після 17 листопада. Документ розрахований на 2 місяці фінансування федеральних установ і вже переданий на підпис президенту Байдену. Як відомо, у цій резолюції відсутня допомога Україні для відбиття агресії РФ.
Варто нагадати, що найбільш затяті делегати GOP у Палаті представників не перший місяць продовжують наполегливо закликати Білий дім зупинити будь-яке фінансування Києва. Аргумент їхній наступний - потрібно спершу розв'язувати внутрішні проблеми США та задовольняти потреби власних громадян, а не розпорошуватися ресурсами на конфлікти та війни, які ніяк не стосуються Америки безпосередньо.
Водночас є інформація, що і Палата представників, і Сенат розглядають перспективу надання комбінованої (пакетної) допомоги Ізраїлю, Україні та Тайваню. Розгляд відповідного пакета має відбутися після Дня подяки в США - після 23 листопада цього року.
Вважаю, що вина тут - на республіканцях. Вони ставлять надмірно багато різних запитань, блокують ініціативи, створюють напругу. Демократам доведеться все ретельно обґрунтовувати, інакше буде просто сором і, зрештою, це обернеться скандалом. А допомога Україні буде. І буде такою, як було обіцяно. Просто більше різних процесів передбачається, повільніше і напруженіше ухвалюватимуться рішення.
Позиція нового спікера Палати представників у процесі ухвалення рішення щодо України не така вже й значна, як про це багато хто пише. Тут більше все залежить від Білого дому, Держдепартаменту і Міністерства оборони. Конгрес і Сенат видають свої думки. Так, ці органи - дуже впливові консультанти для адміністрації, але в цій конкретній ситуації вони відіграють все ж таки меншу роль. Їхні позиції важливі, безсумнівно, але це не ті структури, які зупиняють реалізацію рішень. Вони обґрунтовують свої позиції, а безпосередньо реалізують питання саме ті органи, про які я сказав вище.
Попри те, що ставлення американського суспільства до війни в Україні дещо змінюється, залишається чітким розуміння, що залишити Україну - це програти путінській Росії і, головне, програти злу, яке сьогодні уособлює рф. Повторюся, у людей у США існує чітке усвідомлення того, що нинішня війна - війна за те, як далі функціонуватиме світ. Звичайно ж, є усвідомлення того, що програти можна не просто Україну і не просто регіон в частині геополітики, а можна програти погляд на те, як існує і на чому базується цивілізований світ. А це для нас уже вкрай принципово.
Не думаю, що передбачається якесь значне зменшення фінансування України. Буде більше звітності за використання наданих ресурсів. Усе, що вимагається від міжнародної громадськості - військових, політиків - це все буде, і важливості своєї це не втратить.
Мене часто запитують журналісти про те, наскільки суттєво такі постаті, як Трамп чи інші подібні представники американського політикуму, які точно не за подальшу допомогу Україні, здатні впливати на наше суспільство в плані зниження в ньому проукраїнських настроїв. Я б сказав, що такий вплив буде мінімальним. Думаю, що Трамп і йому аналогічні політичні діячі з подібною риторикою точно програють.
Виграє чи програє той чи інший кандидат у президенти США? Тут усе залежить виключно від голосів людей: від думки виборців про кандидата; від того, наскільки якісно проходить кампанія; яким шляхом кандидат збирається вирішувати ті чи інші питання після того, як опиниться в Білому домі. Багато тут чинників. Але, все одно, нічого не можна передбачити точно. У нас у політиці завжди трапляються якісь "сюрпризи". У США часто жартують, що справжня демократія - непередбачувана. У нас вона, скажу прямо, не на 100% справжня, але, порівняно з іншими країнами (особливо з однією всім "відомою"), то ми точно далеко не в останніх рядах.
Активна позиція України в питаннях її подальшої підтримки з боку США відіграє дуже велику роль. Колосальну роль, я б так висловився. Потрібно активно доносити американцям на різних рівнях те, що Україна перегороджує собою шлях поширення дикості та жорстокості. Потрібно говорити скрізь правду про війну.
Те, що до США приїжджають представники президента Зеленського, сам Зеленський, члени парламенту України, політики чи громадські діячі - це дуже доречно. Потрібно постійно щось робити, адже якщо Україна не буде нагадувати про себе, заявляти про свої позиції на будь-яких доступних рівнях у США, то вона почне, скажу так, просто зникати. Тоді домінуватиме брехня, а правду чутимуть дедалі менше і менше людей.
Всеохоплююче лобіювання інтересів України в США - ось що сьогодні потрібно. І навіть коли в бік Києва з якихось наших флангів лунають певні негативи, то все одно поїздки і прямі комунікації багато що дадуть і визначать. Тільки якщо вже українська влада вкрай сильно помилиться в чомусь, тоді це може негативно позначитися на процесі. В інших же випадках українці повинні ігнорувати критику (часто безпідставну) і домагатися свого в інтересах України. Необхідно нагадувати про себе, пояснювати партнерам ситуацію, посвячувати їх у можливі деталі. Це все - частина демократичного процесу. Іншого варіанта просто немає.
Правду кажучи, скрізь є свої нюанси і специфіка. Є кілька цікавих моментів, пов'язаних із суто американським підходом до вирішення питань.
Дуже часто для допомоги потрібні фахівці. Як лікарі в лікарні, адвокати в суді або бухгалтери на виробництві. У США контакти з політиками для іноземців мають дуже жорсткі та складні правила. Навіть коли ти начебто все знаєш, але, не маючи досвіду, як із цими правилами працювати, ти не завжди відчуваєш, що і коли від тебе вимагається, де ти щось уже починаєш порушувати, де вже близький до якогось конфлікту і так далі. Навіть якщо ти добре засвоїв усі наші правила, але не маєш когось, з ким особисто знайомі наші політики, хто розуміє роль кожного з них у процесі, то тобі буде дуже непросто. Наші політики ж не знають, що ти їх знаєш, тому вони будуть боятися, що ти в контакті з ними можеш наробити якихось дурниць. І якщо в тебе раптом потім виникнуть проблеми, то ці політики будуть автоматично вплутані в твої проблеми. Підуть потім статті у ЗМІ, галас у суспільстві. Якщо ці політики потім десь навіть побічно згадуватимуться, що, мовляв, вони контактували і щось мали з тобою, то для них це виявиться проблемою, яка може вирішуватися роками. Їм цього точно не потрібно.
Є ще й наш етикет. Це вже пов'язано з американською культурою. У нас дуже часто (не так часто, як, наприклад, у тій же Японії, але все ж таки) не хочуть говорити "ні". У США можуть тобі посміхнутися, зробити вигляд, що перейнялися твоїм запитанням, сказати, що комусь щось доручать зробити, але, зрештою, справи не буде. І так місяцями триватимуть ввічливі сигнали про те, що вони все зроблять, але потрібно щось вирішувати зараз інше, що ще не найкращий час тощо. Вирішення питань у США потребує досвідченого посередника. Навіть, я б сказав, не так посередника, як фахового фахівця - людину, яка буде за когось ручатися, комусь відчинить двері, комусь вкаже правильні етапи дій. Фахівця, який прекрасно знає, як то кажуть, "усі входи і виходи".
У США цим часто займаються великі адвокатські фірми, де є групи досвідчених юристів, які спеціалізуються на лобіюванні тих чи інших питань. Серед консультантів можуть бути колишні політики США, які мають величезні зв'язки та вплив. Дуже корисними можуть бути колишні працівники політичного середовища, які добре знають особисто людей біля керма, від яких багато що сьогодні залежить.
Йти до вирішення питань у США через посольства - складніше. Можна, звичайно, будувати дружбу і потім, на базі цієї дружби, щось вирішувати. У якійсь ситуації підтримка посольства не завадить. Але, покладатися лише на велику дипломатію - це досить довгий шлях.
Коли йдеться про інтереси України, її майбутнє - потрібно максимально використовувати всі можливості в США. З урахуванням американської специфіки та особливостей менталітету наших громадян - це фундаментальний момент, який обов'язково потрібно враховувати.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
