Вашингтон і Брюссель, найімовірніше, таки обговорюють із Києвом перспективу переговорів із Москвою. Як повідомили телеканалу NBC його джерела, у США побоюються, що війна зайшла в якийсь глухий кут і в України можуть закінчуватися боєздатні можливості.
Водночас, за словами джерел телеканала, адміністрація Байдена поки що не бачить ознак реальної готовності Путіна до переговорів. Західні чиновники припускають, що президент РФ має намір просто "пересидіти Захід". Кремль, слід розуміти, не проти продовжувати цю війну доти, доки в західних країнах або не ослабне суспільна підтримка України, або ж військова допомога, що надається Києву, не стане занадто витратною.
На Заході думки про війну змінюються. Це правда. На краще це чи на гірше - поки що до кінця не зрозуміло. Але, на Заході вже менше, скажу так, довіряють великому оптимізму президента Зеленського. У США вже подейкують на різних рівнях, що потрібно розглядати якісь інші варіанти розвитку ситуації. Багато хто розуміє, що росія відступати не має наміру. Багато хто вважає, що з боку Заходу не будуть робитися якісь радикальні речі, щоб щось кардинально і швидко змінити. Все тому, що багато хто у нас таки боїться якоїсь шаленої реакції з боку росії. Тому, буде певний тиск на Київ (і він уже зростає і зростає публічно), щоб якось у підсумку домовлятися з дияволом.
У США вже допускають, що якісь території України буде практично дуже важко повернути. Це економічно буде складно, бо там уже відбулася велика перебудова під рф. У США окремі фахівці вважають, що та територія може перетворитися на друге Придністров'я або ж повністю інтегруватися в рф як ще один якийсь напівавтономний регіон. Такі думки є, я лише озвучую те, що чую.
Тому в США вже йде і якась переоцінка власних дій, і переоцінка ролі та позиції в цьому питанні влади України.
Зеленський все одно у нас дуже популярний, він харизматичний. Багато хто хвалить його за хоробрість, хоча й підкреслюють, що це - не хоробрість робити те, що президент будь-якої країни має робити за визначенням. Тобто, нормальний президент не втік би і так далі, а залишився б із країною, як це і зробив Зеленський.
Під час своєї ділової поїздки до Європи, яка вже закінчилася, я говорив на цю тему з європейськими лідерами думок і бізнесменами. У США я на цю тему чую більше різних оцінок - і від демократів, і від республіканців. Чимала їхня частина вважає, що з росією потрібно все ж таки якось домовлятися для того, щоб, насамперед, зупинився цей повільний і фізичний, і моральний геноцид української нації.
У нас вважають, що росія буде продовжувати. Що влада з Кремля нікуди не збирається йти. А росіяни або в страху терпітимуть, або як "олені" віритимуть у брехню і свою ж пропаганду. І тут у багатьох наших у США з'являється запитання: якщо подивитися назад (як у нас люблять часто казати: "Hindsight is twenty - twenty" ("Заднім розумом всі міцні), то чи не варто було б, може, щось робити по-іншому на самому початку? Можливо, Захід не туди направляв Україну? Може, щось треба було робити раніше і справді по-іншому?
Ось такі зараз питання в нас постають. Не часто і не публічно, але в бесідах приватних груп, куди я маю доступ, такі розмови йдуть. Мовляв, невже ми завели нашого колегу - Україну - якось трохи не туди?
Часто лунають розмови про те, який вигляд може мати Україна після війни в її найкращому варіанті. Це думка не тільки європейців чи американців, а й колишніх українців, які вже довго живуть у ЄС і США. Вони вважають, що в найкращому випадку Україна буде аграрною країною з населенням 12 - 15 мільйонів. Знову ж таки, я тільки передаю те, що чую. Так, буде дуже сильна армія, але не надто потужна (знову ж таки, через вплив Росії, яка всіляко намагатиметься цього не допустити). На Заході не дуже вірять у величезну перебудову України після війни. У нас дехто вважає, що, коли Україна знову відкриється, то не жінки з дітьми масово повернуться в Україну, а, скоріше, значний відсоток чоловіків виїде за кордон для того, щоб возз'єднатися зі своїми сім'ями. І там залишаться. Ось така не дуже весела картина малюється.
Не просту ситуацію прогнозують на Заході і щодо військових, які повернуться додому з порушеною психікою і злістю на будь-яку владу. Вони повинні будуть знайти своє місце в житті: житло, роботу, соціальну підтримку тощо. А ось чи забезпечить їх усім цим держава Україна - тут теж велике питання.
Після війни (коли вона або зупиниться, або призупиниться), ті люди, з ким я говорив, вважають, що фінансування відновлення України не буде таким уже й грандіозним, яким хотілося б українцям. Так, будуть виділятися великі гроші, але це, як висловлюються окремі люди в нас, не убезпечить українське суспільство від конфліктів.
Усе це - досить песимістична думка тих, з ким я говорив. Я їх у чомусь розумію, хоча й не кажу, що з ними погоджуюся. Але, вони вважають, що саме така сувора реальність чекає на повоєнну Україну на якийсь період часу.
Захід може розглядати перспективу якогось договору з РФ і буде, очевидно, більше підштовхувати владу України якось домовлятися. Природно, Україна не залишиться в цьому процесі одна. У ньому братимуть участь дипломати різних країн у певній ролі. На Туреччину, як ми бачимо, вже не покладаються, інші країни якусь теж побічну роль тут відіграють. Тому, найімовірніше, ключовим гравцем будуть усе ж таки США. І США будуть у підсумку наполягати, щоб сторони дійшли якихось домовленостей.
Так, у Росії потім все це видаватимуть, як повну перемогу над Україною і Заходом. Але, скажу головне - сама росія залишається на покоління і покоління повним ізгоєм у світі. Я особисто і близько не вірю, що у рф налагодяться якісь взаємодії з іншими цивілізованими країнами. Країни світу - надто корисливі і питання економіки для них відіграють ключову роль. Ті ж Індія або Китай по відношенню до Росії ніби як лояльні в чомусь, хочуть мати стосунки, але, все одно ці відносини для них: "продай щось дорого і купи щось дешево". Тут немає якоїсь глибокої ідеології.
Найбільша складність рф у тому, що це - не радянський союз. У нинішньої Росії ідеологія мертва. Так, вона рухається пропагандою, є якийсь типу "патріотизм" у тих, хто реально вірить Путіну і його владі. Є ті, які просто йдуть за інерцією тощо. Але, все це не досить глибоко. Люди все одно в основному стурбовані побутом, саме побут у них домінує. Побут сьогодні для росіян - це страх, щоб ніхто нічого поганого їм не зробив, а дав просто або вижити в Росії, або виїхати в Емірати або Таїланд (якщо грошей немає - в Грузію або кудись ще).
Ось таке сьогодні на Заході трапляється не дуже веселе бачення того, як все може виглядати потім. Так, Захід може підштовхувати Зеленського до якихось переговорів. Я думаю, що це вже буде потихеньку починатися. А після президентських виборів у США, які досить скоро, думаю, що якийсь договір повинен буде з'явитися.
Зараз війна в Україні - один із найважливіших чинників у виборах у США. Це - один із найважливіших напрямів, пов'язаних із подальшими міжнародними позиціями Вашингтона, які є принциповими для виборів будь-якого рівня, особливо для виборів президента і особливо сьогодні.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
