Днями секретар РНБО Олексій Данилов заявив, що Росія має «план Б». Йдеться про кампанію дестабілізації всередині України. РФ не має бажаних для Кремля успіхів на фронті, тому єдине, що залишається російським та проросійським силам, то це сіяти смуту та паніку серед українців, налаштовувати людей проти влади та державності, заохочувати «срачі» у соціальних мережах, побуті та на публічних майданчиках.
Зовнішній чинник грає істотну роль для внутрішньої ситуації. З РФ все зрозуміло, але коли українцям постійно твердять, що якщо наступним президентом США стане, наприклад, Трамп чи хтось подібний до нього, що допомога Україні припиниться і настане кінець, то це психологічно тисне не менше.
Не варто ігнорувати факт, що команда того чи іншого кандидата в президенти чи вже президента – також, м'яко кажучи, далеко не другорядний момент. Якщо, наприклад, в окремих людей, які постійно поруч із лідером, в очах тільки гроші, а в головах – цілковита відсутність будь-яких принципів, то й відповідно логіка поведінки першої особи буде, поза сумнівом, десь у чомусь аналогічною.
Східноєвропейські ЗМІ, до речі, зазначають, що Путін має надію. Одна та ключова. І це надія – перемога Трампа під час виборів президента США.
У США спостерігаються досить значні зміни у позиції республіканців. Це не моя особиста думка, це реальність. Таке підтверджується вже й різними опитуваннями та коментарями в наших ЗМІ. Які ж це зміни?
Позиція республіканців США стає такою, мовляв, «потрібно швидше закінчувати цю війну в Європі; геноцид українців є неприйнятним; тривала війна нічого не вирішить; росіяни не відступлять; перемогти РФ військовим шляхом важко; інформація про досягнення українців на полі бою не така оптимістична, якою могла б бути» і таке інше. У GOP багато хто говорить, що, мовляв, «немає сенсу все це затягувати; війна може бути ще й 2 і 3 роки, тому треба якось домовлятися, а не підживлювати війну, як це сьогодні роблять демократи».
Я навіть сам відчув таку позицію щодо реакцій на мої статті. Коли я щось пишу у нас на тему війни в Україні, то мене у наших консервативних республіканських колах починають більше критикувати. Критика не зла, але вона з'являється, я це помітив. Позиція республіканців змінилася, і це вже факт.
Особливість США сьогодні в тому, що ми надто вже проти Росії. І якщо є така думка, мовляв, у Путіна надія – Трамп, то скажу однозначно: Трамп ніяк не зможе переконати навіть своїх виборців бути за Росію. Єдина противага у республіканців – робити щось інше, ніж те, що роблять демократи. Мовляв, «потрібно зупинити війну, а отже, треба якось домовлятися». Але й кидати Україну теж ніхто не буде, інакше тоді вона потрапить під російський вплив, а США, як я вже сказав, надто вже проти Росії. Тому по цій лінії нічого не зміниться.
Не слід забувати, що у будь-якій війні є суто економічний чинник. War profiteering – це коли заробляють на війні. Але заробляти можна теж по-різному. Одна річ, коли корупціонери та різні «ділки» заробляють на війні собі в кишеню. Інша картина, коли йдуть інвестиції в інфраструктуру України, коли потім туди приходитимуть компанії та займатимуться відновленням. Вони всі теж зароблятимуть дуже чимало на підйомі України, як би ситуація не склалася (за винятком, якщо України взагалі в майбутньому не стане, а це просто неможливо).
Справді, трампісти хочуть зупинити все. Але вони не можуть дозволити собі потрапити в ситуацію, що вони – «соратники Росії». Вони змушені бути проти РФ та якимось шляхом її перемогти, зупинити, покарати. Думаю, хвилювання в українців щодо перспектив приходу Трампа – справжні. В той же час, у нього також будуть певні обмеження, тому що «помиритися з Росією» сьогодні вкрай важко. Такого в нас не допускає жодна сторона.
Якщо вже мова зайшла про Трампа, як «останню надію Путіна», то, думаю, цікаво буде дізнатися, хто, зокрема, прагне бути з ним поруч під час його кампанії. Елліотт Бройді - про нього написана купа статей у США і не тільки. В Україні про цей персонаж мало чули, але в нас він – справжній «герой». Ця людина поводиться як зрадник. Без цінностей, без принципів, без моралі. Лише гроші. Так, у всіх людей є якась практичність, комерційна жилка. Але тут питання не в тому, є вона у Бройді чи її немає, а на якому рівні знаходиться ця «жилка». Бройді – людина, яка не раз продавала все святе. Він був ніби за Ізраїль, але зрештою продав Ізраїль арабам. Він був ніби за республіканців, але тільки заробляв на республіканцях винятково собі в кишеню. У результаті виявився банальним злочинцем.
Бройді був фігурантом секс-скандалу, був засуджений у справі про державну корупцію та хабарництво в Нью-Йорку, його звинувачували у причетності до незаконної лобістської діяльності. Він зробив усе найбільш порочне, що тільки можна зробити людині. Єдине, що нікого не вбив, а так уже має весь «набір». Він особисто зізнавався, що діяв на користь іншої держави, сам заявляв про отримання хабара та лобістську діяльність на користь представників Китаю та Малайзії... Можна до нескінченності перераховувати «заслуги» Бройді. І ця людина підтримує Трампа та лізе до нього знову, знову хоче бути у нього фінансистом.
Чому Бройді може бути цікавим для України? Він підозрюється ГПУ у співпраці з підсанкційним російським банком ВТБ. Якісь там він робив угоди, все це було задокументовано, мали місце контракти, які були опубліковані. Тобто, Бройді активно працював із росіянами. Потім писали, що він ще з однією російською нафтовою компанією «співпрацював». Так, це все було до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але це все демонструє, що Бройді готовий у будь-який момент продатися росіянам, що точно не піде в позитив Трампу.
Трамп все одно каже, що він – не за росіян, але хоче вирішити питання припинення війни. Його позиція відома: навіщо США витрачають шалені гроші на війну, яка не закінчується, веде до геноциду українців, а Україна все одно продовжує бути корумпованою. Він має позицію протекціонізму, яка в США була завжди, мовляв, «ми – перші і повинні спочатку розвивати те, що в нас вдома, а не брати участь у якихось подіях, які нас прямо не стосуються».
Ось така сьогоднішня реальність. Про це багато хто пише в США, і зараз це стало основною позицією республіканців. Вона вже відкрита, за неї вже не вибачаються. Водночас, демократи, мовляв, «хочуть підтримувати війну». Відомо всім, що підтримувати США хочуть не війну, а Україну! Але як тоді зрозуміти, що демократи дають Україні 50%, 60%, 70% від того, що, за ідеєю, мало б бути на 100% (якщо не 120%)? Про це у нас люди теж замислюються і далеко не завжди можуть зрозуміти логіку Білого дому, де сьогодні біля керма демократ.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
