Історична пам’ять населення окремих держав щодо застосування "мирного атому", і не зовсім мирного, якщо можна так сказати, виявилася на диво короткою. Нещодавно (у серпні) люди на всіх континентах планети схиляли голови у жалобі, згадуючи, як 77 років тому унаслідок ядерних ударів майже повністю були зтреті з лиця землі два міста Японської імперії – Хіросіма та Нагасакі, а десятки тисяч жителів цих міст загинули відразу після ударів. Ці бомбардування здавалося навіки змінили уявлення про зброю, війну та цінність людського життя. Суворим застереженням для людства мала стати також техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Згадаємо, що одразу після аварії було опромінено 8,5 мільйонів людей, радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною тодішнього СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США, близько 300 тисяч осіб було евакуйовано із зони забруднення. З тих часів минуло багато років, а наслідки тих подій не полишають до цього часу. Однак, як виявилося, не всі належним чином засвоїли урок і, незважаючи на виставлені ядерними державами запобіжники, намагаються спровокувати протистояння із застосуванням зброї масового ураження.
Читайте також: Ядерні свистопляски путіна: світ має говорити з ним мовою сили
Для початку намагаємося знайти, однак не знаходимо логічної відповіді на питання:
- Як треба було збожеволіти путіну, щоб мотивувати свій жебрацький народ на загарбницьку війну, проголошуючи промови на кшталт "навіщо нам такий Світ, у якому немає росії". І як "багато" треба розуму, щоб, захопивши території сусідньої країни, "бряцати ядерною зброєю" та поставити під велике питання мир на всій планеті?
- Як можна зрозуміти дійство, коли, знехтувавши нормами міжнародного права, на підставі "фейкових" референдумів, Росія анексує окремі території України, і заявляє при цьому про непорушність територіальної цілісності Росії?
- З якого це дива територія України має стати росією?
Між тим, події розвиваються стрімко і надто небезпечно.
Нівелюючи положення міжнародних договорів, Будапештського меморандуму, 21 вересня путін, як лідер країни з ядерним потенціалом, цинічно застеріг увесь світ: "У випадку загрози територіальній цілісності нашої країни для захисту росії і нашого народу, ми безперечно, використаємо усі наявні у нашому розпорядженні засоби. Це не блеф".
Тобто, статус ядерної держави, за мірками путіна, відкриває простір для військової безкарності і байдуже, що навіть в часи Холодної війни керівництво радянської держави не дозволяло собі такої зухвалості.
Майже одразу міністр закордонних справ рф Лавров поспішає надати відповідні роз’яснення, невігластво яких, в свою чергу, також вражає! На думку Лаврова, "вся територія рф, яка закріплена та додатково може бути закріплена в Конституції руської федерації, неодмінно, знаходиться під повним захистом країни, це повністю природно. Всі закони, доктрини, концепції, стратегії російської федерації розповсюджуються на всю її територію".
А як же бути з міжнародними договорами, концепціями та доктринами щодо непорушності кордонів та незастосування ядерної зброї? А як же бути з гарантіями, наданими Україні, у разі набуття статусу без’ядерної держави? Вони що, по суті своїй неприродні?! Будемо сподіватися, що Лавров має відповіді на ці питання…
Натомість уже сама риторика на тему ядерної зброї підриває міжнародний мир та безпеку, несе загрозу всьому світові, а не тільки Україні.
Читайте також: Вереск відчаю: чого вартий ядерний блеф Путіна на тлі мобілізації
Зрозуміло, що заяви росії щодо можливості використання ядерної зброї спрямовані на залякування, підняття ставок і шантаж Заходу, намагання схилити Захід до відповідних невигідних поступок, а основне – послабити підтримку України.
Наразі бажаного результату унаслідок ядерного шантажу не досягнуто, світ не здригнувся і не пристав на умови невігластва, не погодився порушити правила, за якими до цього часу відбувалося співіснування на планеті різних держав та різних етносів, різних мов та різних культур.
Як не крути, а на фоні проголошення "часткової мобілізації", погрози застосування ядерної зброї красномовно засвідчують провал російського вторгнення в Україну та підтверджують невпевненість самого путіна щодо таких можливостей. Більше того, не факт, що тактична ядерна зброя допоможе Москві в обороні окупованих територій.
Здається, що вже має прийти стійке розуміння, що ядерна загроза не стала для України фактором стримування. Україна, за підтримки США та низки Європейських країн, у жорстокому протистоянні відстояла право для подальшого повного звільнення тимчасово окупованих територій та відновлення своєї територіальної цілісності. Україна не поступиться у реалізації цього права і не припинить боротьби.
Разом з тим, це зовсім не означає, що ми повністю відкидаємо можливість намірів використання ядерного потенціалу з боку росії.
Та росія і сама не дає приводів для заспокоєння, заповнюючи ефір різного роду сентенціями. Так, нещодавно (27 вересня) заступник голови Радбезу рф дмитро медведєв висловив припущення щодо застосування самої загрозливої зброї проти, українського режиму, який на думку "пана Медведєва" вчинив "масштабний акт агресії, небезпечний для існування росії". І звичайно ж прийшов до висновку, що "НАТО не буде прямо втручатися в конфлікт при такому розкладі. Адже безпека Вашингтону, Лондона, Брюсселю для Північноатлантичного альянсу набагато важливіше долі нікому не потрібної України".
Такими і подібними заявами росія продовжує демонструвати свою брутальність та неготовність мати у своєму розпорядженні ядерну зброю. Адже її політики, чиновники, представники офіційної влади не цураються публічно допускати і навіть вимагати нанесення ядерного удару по Україні та іншим країнам.
З огляду на можливість застосування зброї масового ураження і прозвучала нещодавно (25 вересня) заява радника з національної безпеки США Джека Салівана з якої вбачається, що до Кремля (приватним чином) на дуже високому рівні доведено, що будь-яке застосування ядерної зброї буде мати для росії катастрофічні наслідки, що США та союзники дадуть рішучу відповідь.
Настав час для держав, які володіють ядерною зброєю (США, Китай, Великобританія, Франція), висловити чітку та одностайну позицію, закликати Росію невідкладно припинити потік безвідповідальних заяв та попередити про наслідки у разі нанесення ядерного удару.
В решті решт путін має усвідомити, що залякування не досягає мети і не являється ефективним інструментом у досягненні мети.
Разом з тим весь світ, затамувавши подих, уважно слідкує за діями політичного керівництва Росії та прийнятими ним рішеннями.
26 вересня прес-секретар Білого дому Карін-Жан Пьєр заявила, що незважаючи на відсутність доказів, а також підстав для розгортання власних ядерних сил, загроза застосування ядерної зброї сприймається серйозно.
Тим паче, що наступний крок зроблено. путін (29 вересня) підписав укази про визнання "незалежності" Херсонської та Запорізької областей (офіційний інтернет-портал правової інформації рф).
Тому зараз питання підтримки України набуває особливої гостроти та актуальності. Європа має бути як ніколи згуртованою, сильною та відповідальною. Адже своєчасне забезпечення України сучасним озброєнням, посилення санкцій та міжнародна ізоляція Росії стануть тими реальними механізмами, які наближають перемогу добра над злом та забезпечать збереження цивілізації на планеті.
Читайте також: Реакція ядерного клубу: Путіну не дозволять використовувати проти України зброю масового ураження
