Турецький президент Ердоган побував з візитом у російського президента Путіна, який особисто наказав здійснити військовий напад на Україну, знищення цілих українських міст брутальним бомбардуванням інфраструктури та житлових кварталів. Вже розпочався міжнародний процес визнання РФ державою спонсором тероризму, а глава турецької держави прибуває до Росії домовляти економічну співпрацю на десятки мільярдів доларів, що принижує і наносить велику шкоду європейській спільній політиці санкцій, яка є інструментом невійськового примусу агресора до миру.
Читайте також: Диктатори-профани: у Ердогана та Путіна однакові біди в економіці
Анкара не приєдналася до санкцій ЄС та використовує проблеми російського бізнесу, що мав залишити головні європейські міста, щоб компенсувати його потреби турецьким перебуванням. В той час, як Європа терпить наслідки санкцій, розуміючи, що треба здійснювати тиск на Кремль, щоб все-таки він відмовився від політики відкритої агресії, Туреччина навпаки вирішила добре заробляти на посиленій бізнес-комунікації з країною, що руйнує діючу систему міжнародних відносин, знищуючи державу- фундатор ООН та багатьох міжнародних організацій.
Усі поважні європейські політики уникають зараз контактувати з главою країни, що ставить завданням відновлення СРСР, а значить знищення незалежності 14 держав, а президент Туреччини прибуває до Сочі для розмов з Путіним. Туреччина бажає отримати величезні кошти, використовуючи стару поговірку, що "гроші не пахнуть". Між тим, російські гроші политі кров’ю українського народу, і Анкара це добре розуміє, але її політичний егоїзм і відсутність бізнес гігієни не збільшують шанси повернути Росію на принципи нормальної поведінки.
Туреччина стала центром перебування російського бізнесу, який перемістив капітали з Європи та Північної Америки в Стамбул. Російські громадяни в цій країні не відчувають власну співучасть підтримкою Кремля у реалізації імперіалістичної політики у відношенні до своїх сусідів. Їм усі радіють і чекають, щоб вони більше витратили. А росіяни задоволені таким теплим прийомом. Значить вони не є нацією парією, що створює небезпеку європейській системі безпеки, вони просто як і усі споживачі послуг, за що добре платять. Отже зараз в Туреччині дуже добре простежується принцип "кому війна, а кому мати рідна".
Читайте також: Небачена дикість: чому Угорщина підтримує Москву в кривавих злочинах
В ході переговорів президентів Туреччини та Росії Анкара прийняла вимогу Москви здійснювати оплати за газ рублями. Путін похвалив Ердогана за принципову дружню позицію, що дозволяє через Чорне море постійно постачати на Малоазійський півострів домовлену кількість обсягів газу. Кремль дає сигнал, що якщо кожна європейська країна захоче себе вести як Туреччина, то проблем з отриманням газу, взагалі, не буде. Не знаємо точно, чи було фіналізовано домовленість про будівництво Росією в Туреччині однієї з найбільших у світі атомних станцій. Попередньо відомо, що Росія готова інвестувати 40 мільярдів доларів. Скажімо у будівництво АЕС в Угорщині РФ інвестувала 9,6 млрд. дол., чим Москва перетягнула Віктора Орбана на свою сторону. Через цей бізнес-проєкт та ставлення Угорщини на російську газову та нафтову голку Кремль отримав свого відданого лобіста в ЄС. Зараз, схоже, йде процес російського заохочення Туреччини як важливого члена НАТО та гравця в регіоні Близького Сходу та Кавказі.
Анкара вже і "забула", як Росія в ході найдовшої для себе Кавказької війни (1817-1864) систематично знищувала населення північного Кавказу, яке з усіх сил боролося за свою незалежність. Російський агресор тоді не міг підкорити народи північного Кавказу військовим шляхом, тож часто використовував методи блокади та примусу до голодування, що застосовує і сьогодні. Десятки тисяч жінок, дітей, людей похилого віку вмирало від нестачі їжі. Але знову-таки ці варварські заходи не давали належного ефекту. Чоловіки з усіх сил боролися за свої сім’ї, щоб ті не стали російськими рабами. Але співвідношення сил було далеко не на користь місцевого населення. Так, що цілі народи північного Кавказу мусили залишати свої домівки і шукати спасіння в Туреччині.
Навіть російський поет Олександр Пушкін у своєму щоденнику написав : "Ми спалили більшість поселень місцевого населення, більшість локальних племен повністю знищено. Можливо перехід місцевих людей у православну віру зможе їх спасти. Та це звучить неймовірним". Так народи північного Кавказу мусили піти з домівок та шукати порятунок у Туреччині. Найбільше виїхало черкесів. На Кавказі їх зараз залишилося всього 50 тисяч, а в Туреччині їх мільйон. Багато разів регіони північного Кавказу ставили питання перед Москвою про визнання геноциду черкесів, та відповіді ніколи не було отримано.
Сочі, куди прибув Ердоган на переговори з Путіним, також рідне місце черкесів. Тільки тут вони під час колонізації були усі убиті. Коли Путін організовував зимові Олімпійські ігри 2014 р. світова черкеська діаспора вимагала переміщення цієї спортивної події в інше місце, шануючи пам'ять багатьох тисяч убитих співвітчизників якраз на цьому місці, де раніше вони жили багато сотень років, а точніше одвіку.
Коли російський міністр закордонних справ Лавров нещодавно був у африканському турне, то там він заявив, що Росія ніколи не була таким колонізатором як Франція та Великобританія. Звичайно, що збрехав. У часи російської колонізації Сибіру жорстоко знищувалися місцеві народи. Коли перед цим Москва колонізувала регіон річки Волги у середині 16 ст., то там було жорстоко вбито сотні тисяч місцевих татар. З того часу, московити, які з 18-го ст. почали себе називати росіянами, отримали прізвисько різники (кацапи).
Так що, якраз у сумновідомий для черкесів Сочі прибув Ердоган для переговорів з Путіним, після чого він запропонував провести в Стамбулі зустріч лідерів України та Росії. Кремлю зараз як кисень потрібні переговори для паузи, щоб за півроку зібрати нові сили для наступного нападу на Україну і вбивств нашого народу. Не має сил Росія зараз знищити українців так як черкесів. Тому і пропонує переговори через Орбана, Шрьодера, а зараз Ердогана. Анкара каже, що Туреччина посередник, але після таких міцних обіймів з Путіним у Сочі Україні варто замислитися, чому під час футбольного матчу в Стамбулі, коли Динамо Київ повело в рахунку, трибуни почали скандувати "Путін, Путін". Чи випадково у розумінні місцевих вболівальників московський головоріз українського народу може стати захисником турецьких інтересів?
Читайте також: Кривавий російський бізнес: якщо Анкара "забула" уроки з історії, то нехай знову їх прочитає
