Кількість загиблих в Ірані під час протестів, які охопили вже кілька тижнів всю країну, зросла до 185 людей, серед яких 19 дітей. Такі дані оприлюднили днями в неурядовій правозахисній організації "Iran Human Rights". Правники уточнили, що найбільше летальних випадків, а конкретно — майже половину від загальної кількості зафіксовано в провінціях Сістан і Белуджистан. Тим часом іранська влада називає протести "змовою ворогів країни", включаючи Сполучені Штати. Тамтешні чиновники звинувачують озброєних дисидентів "у насильстві, яке призвело до загибелі як мінімум двадцяти співробітників Сил безпеки". Своєрідним тригером для суспільного обурення, нагадаємо, стала загибель 22-річної курдської жінки Махси Аміні, яку затримала іранська поліція моралі через "неправильно" одягнутий хіджаб.
За повідомленнями очевидців, які цитує Управління ООН з прав людини, поліцейські били Аміні кийками по тілу і головою об автомобіль. Дівчину госпіталізували у стані коми, а за три дні вона померла. Поліція запевняє, що в Аміні стався раптовий сердечний напад, але, за словами родичів, вона ніколи не мала проблем із серцем. Побачити тіло доньки перед похороном батькам не дозволили.
Протести спалахнули на північному заході Ірану, у провінції Курдистан - рідному місті Махсі Аміні після її похорону. Там силовики відкрили вогонь по натовпу, що рухався до місцевої адміністрації. Трохи згодом демонстрації розпочалися і в інших курдських містах. Люди виходять на вулиці, протестуючи проти поліцейського свавілля та жорсткої боротьби іранської влади з інакомисленням. При цьому жінки зривають із себе хіджаби та публічно спалюють їх. Символом протестів стало відрізання волосся: мережею ширяться відео, на яких жінки самі обстригають собі коси, а чоловіки голяться наголо.
Масові протести змусили світ уважніше придивитися до країни, яка майже півстоліття перебуває під владою шиїтського теократичного режиму. Для нашої держави іранське питання, після підтвердження факту продажу Москві іранських БПЛА, стало, смертельним в буквальному сенсі. Виступаючи вчора на екстреному засіданні “Великої сімки” президент Володимир Зеленський заявив, що путінська росія замовила в Ірану тисячі дронів-камікадзе.
“Одних тільки “шахедів” рф, за даними нашої розвідки, замовила 2400 штук. Тому важливо, щоб ми мали достатню кількість ракет для ППО і ПРО, і щоб вони були інтегровані з нашими системами оборони”, - акцентував президент.
Читайте також: Путін вибудовує нову "вісь зла": що стоїть за військовою співпрацею росії та Ірану
Зауважимо, що останніми тижнями країна-агресорка повсякчас використовує проти України іранські дрони-камікадзе “Шахед-136”. Ними окупанти атакують як військових, так і цивільну інфраструктуру. За словами Зеленського, атаки дронів-камікадзе настільки масові, що повідомлення про їхнє збиття вранці 11 жовтня він отримував майже кожні десять хвилин.
Про те, чому офіційний Київ не розриває дипломатичні відносини з Тегераном, а також чи слід після масових протестів очікувати фундаментальних змін у цій країні Rеalist.online поговорив з директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом.
- Антихіджабні протести в Ірані, котрий вже 43 роки поспіль перебуває під владою шиїтського теократичного режиму, стали свідченням того, що суспільна “каструля” закипає з країв чи це миттєво-ситуативний спалах?
- Смерть іранської дівчини курдського походження від рук поліції моралі стала тригером, який запускає процеси невдоволення та відкритого конфлікту. І в даному випаду, чим далі, тим більше ми бачимо ознаки революційної ситуації, а цей протест, що показово, охоплює різні прошарки населення. Дуже важливо, що тут задіяні жінки і ключове гасло якраз пов’язане з їхніми правами та свободами. Це — серйозний удар по підвалинах ісламістського режиму, оскільки саме контроль над жінкою є одним з основних його скреп. На моє глибоке переконання, обстановку зараз слід характеризувати дуже і дуже обережно, але скоріше за все ми вже можемо говорити про наявність там усіх ознак революційної ситуації. Ні, це не означає, що революція в Ірані станеться найближчим часом, але ці протести суттєво відрізняються від тих, що мали місце в 2018-2019 роках і навіть “зеленої революції” 2009-го.
Читайте також: Протести в Ірані перейшли у гарячу фазу: проти людей застосовують вогнепальну зброю
Чим відрізняються протести в Ірані?
- Якими є ключові відмінності?
- Якщо говорити про протести 2009 року, то вони не виходили за межі ісламської системи. Тобто, протестувальники, які вийшли тоді на вулиці не виступали проти зловживань всередині режиму. Якщо там і були групи, які прагнули ліквідації ісламської республіки, то вони представляли явну меншість. Цього ж разу антиісламізм - ключове гасло, яке, що важливо, закликає не до реформування цієї республіки, а до її скасування. Друга відмінність — кількість жінок і дівчат-підлітків, які приймають участь у протестах. Такої масовості не було дуже давно. Причому, мова йде не про пасивну, а про безпосередню і надактивну участь в публічній демонстрації незгоди, що є дуже серйозним викликом тамтешньому режиму.
Третій момент — це те, що до міських прошарків населення, які зазвичай схильні до таких дій, долучилися базарі — люди базару, які до цього моменту були основою і опорою режиму, сіллю землі, глибинним народом. Цього ж разу базарі, як ми бачимо, все частіше долучаються до протестів, виражаючи готовність підтримати озвучені політичні гасла. Разом з тим, протест швидко радикалізується, що зрозуміло в умовах насильства з боку влади, і це зрештою може стати проблемою для приєднання до нього поміркованих ісламістів, які теж незадоволені ситуацією, але не готові підтримати радикальні гасла.
- Для глобального успіху будь-яких протестів потрібна масова мобілізація і передусім горизонтальна комунікація. Ці компоненти присутні наразі в достатній кількості?
- Це справді дуже важливе питання, оскільки раніше, як тільки проявлялися бодай якісь іскорки протесту, режим гранично оперативно блокував соціальні мережі, та й інтернет загалом, що фактично унеможливлювало масову мобілізацію як таку. Цього разу створити інформаційну блокаду не вдалося. Можна припустити, що це сталося через неготовність влади до таких процесів, що викликало певну розгубленість. Поряд з цим маємо розуміти, що Іран зараз не є країною, стовідсотково закатаною в бетон. Там існують осередки свободомислення. В силу суб’єктивних і об’єктивних причин не можна порівнювати і оцінювати, де сьогодні більше свободи — в росії чи в Ірані, але те, що Іран — це молода країна, де молодь прагне до змін і відмови від застарілих принципів та норм — факт. Це серйозно відрізняє Іран від інших режимів тоталітарного штибу типу рф. В росії переважно старе населення, яке апріорі неспроможне стати двигуном рішучих і кардинально-якісних змін.
Чи буде силове придушення протестів?
- До речі, іранська влада наразі систематично вмикає улюблену в Кремлі платівку, заявляючи, що усі протести — це ніщо інше, як результат іноземного втручання. Кого тамтешній режим намагається ввести таким чином в оману?
- Ясна річ, що обдурити їм нікого не вдасться, але й визнати те, що причина протестів криється у втомі від режиму аятол вони не можуть. Говорячи про “руку іноземців” іранський режим намагається достукатися до так званого глибинного народу, який зараз вже теж перестає довіряти своїй пропаганді. Звісно, на частину затурканого населення ці “відмазки” влади вплинуть, але на міські класи, які вже вийшли на вулиці це жодним чином не діє.
- Як далеко в плані придушення протестів та й загалом — “закручування гайок” може зайти правлячий іранський режим?
- Режим по-різному, в тому числі, за допомогою фізичної сили намагається загасити протестний вогонь, але річ у тім, що акції вже набули масового характеру, тому зробити це надзвичайно складно. Є розбіжності і всередині режиму, оскільки іранська влада також має свої внутрішні течії. Там є помірковані і радикальні ісламісти, є консерватори, КВІР (Корпус вартових ісламської революції — ред.), який фактично є державою в державі. У лавах КВІРу перебувають і сили спеціальних операцій “Кудс”, більше відомі як експедиційний корпус, що забезпечує зовнішню експансію Ірану в країнах Близького Сходу, пробиваючи так званий шиїтський коридор від Тегерана до узбережжя Середземного моря. До складу КВІРу також входять так звані Басидж - народне ополчення — озброєнні молодики у кількості близько десяти мільйонів осіб. Саме з ними протестувальники здебільшого зіштовхуються на вулицях іранських міст. Є ще й сумнозвісна поліція моралі, дії якої власне і стали тригером цих протестів. Верховний головнокомандувач цього воїнства - верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї. Крім цього всього, існує і армія, яка, судячи з усього, не горить бажанням приймати участь у придушенні повстання. Тобто, як не крути і з якого боку не підійди, очевидно, що ситуація там далеко не ідеальна для аятол. Вони пробують приборкати протести за допомогою насилля, але оскільки це насильство не є, скажімо так, всеосяжним, це викликає ще більшу ненависть і мобілізацію серед людей, які виходять на вулицю.
Що вимагають іранські бунтарі?
- Протестувальники пропонують провести перевибори, але як це зробити в умовах, коли нинішній президент тільки-но вступив на посаду і йти наміру не має?
- Ситуація неоднозначна. Ібрагім Раїсі дійсно чинний президент, який, м’яко кажучи не поспішає залишати своє крісло. По ідеї, в Ірані діє республіканська форма правління, але досить своєрідна. Тобто, насправді, верховним лідером, який ухвалює всі рішення є 83-річний аятола Алі Хаменеї, у якого рак та інший “букет” хвороб. Часто-густо з’являються чутки, що він вже конає, але періодично він виходить на публіку. Тим не менше, реальний стан його здоров’я є таємницею. І це, між іншим, також одна з причин невпевненості влади в контексті нинішніх протестів, бо паралельно йде боротьба ще й за цю посаду. Цілком очевидно, що прогнозована смерть верховного лідера і боротьба за його посаду буде ще одним переломним моментом, який запустить можливий розкол усередині правлячої групи.
- Відштовхуючись від тези про те, що ключовий лозунг протестувальників — це повалення режиму, виникає цілком закономірне запитання про те, чи є у них алгоритм подальших дій?
- На даний момент сформулювати чітку відповідь на лаконічне, втім цілком ґрунтовне питання “що далі?” доволі складно. Лунає декілька ідей. Головним чином йдеться про скасування інституту верховного лідера, утвердження світської республіки і відповідно — переобрання всіх і вся. Це сценарій, який звучить найчастіше. Крім цього, є варіанти повернення до монархії. Але шах Ірану Реза Пахлаві вже заявив, що не збирається “воскрешати” монархію. Загалом, різночитань подальших дій існує чимало, що абсолютно нормально в неоднорідному суспільстві, якому притаманні різні погляди та інтереси. Коли режим впаде, ясна річ, тоді вже суспільство пройде процес структуризації за лівими/правими поглядами, тощо.
- Буквально днями США, реагуючи на протест в Ірані, ввели проти цієї країни чергові санкції. Це взагалі має бодай якийсь вплив на сьогоднішній тегеранський режим?
- Нині ні, не має, оскільки введені раніше санкції призвели до дуже поганого економічного стану в цій країні. Вашингтон таким чином просто констатував, що події в Ірані знаходяться у фокусі глобальної уваги, не більше того.
Чому Іран продав росії свої дрони-камікадзе?
- В об’єктиві російсько-української війни знаходяться, серед іншого, й іранські дрони-камікадзе, які путінські “визволителі” активно використовують на українському фронті і не лише. Для чого Тегеран, який повсякчас, попри очевидні факти заперечує надання рф дронів, пішов на цю оборудку?
- Гадки не маю, яким місцем вони думали... Припускаю, влада Ірану думала, що вона така хитра, що обдурить увесь світ і ніхто не доведе, що дрони таки їхні. Зверніть увагу, вони й досі, перейменувавши і перекрасивши ці дрони та думаючи що такого “маскування” достатньо, продовжують теревенити про те, що в Україні Москва використовує не їх. На кого ця дешева постановка розрахована, незрозуміло, з урахуванням того, що інформація про цю оборудку була відома ще до того, як ці дрони потрапили на український фронт. Радше за все, корінь криється в коштах - росія добре заплатила Ірану, який в умовах санкцій потребує грошей. Цілком ймовірно, що рф також гарантувала не введення подальших санкцій на рівні Радбезу ООН. Плюс до цього, цією оборудкою росія фактично передає Ірану першість в Сирії, а для Тегерану це надзвичайно важливо.
Читайте також: Іран відреагував на звинувачення України: чи продавала країна дрони рф
- Хай там як, але цілком очевидно, що сам факт продажу іранських дронів — дія стосовно України, однозначно ворожа. Так, Тегеран вдає, що вони тут ні до чого, але факти свідчать про зворотне. Попри це, українська влада обмежилася лише викликом “на килим” іранського посла. Це достатня в умовах повномасштабної війни міра чи слід було б все ж таки ставити питання про розірвання дипломатичних стосунків?
- На моє переконання, розривати дипломатичні відносини не варто, тим більше, що вони, заперечують, що дрони їхні і все ж таки намагаються “вмити руки”. Крім того, Іран вже заявив, що не визнає усі ці путінські “референдуми”, проведені нещодавно на частково окупованих українських територіях. Це теж своєрідний сигнал. Звісно, ми чудово знаємо, що дрони їхні і в майбутньому відреагуємо на цей факт. Ну, а зараз не має жодного сенсу “спалювати усі мости” з Іраном. Сьогодні потрібно ці історії з дронами ретельно моніторити і фіксувати, щоб в умовному завтра неодмінно нагадати про них іранському керівництву.
Читайте також: Російсько-іранський союз: чим це загрожує Україні та як світ буде йому протидіяти
