Я часто пишу про те, що відбувається в світі. Пишу для того, щоб читаючі мене українці усвідомили, що ми не центр світу, а треба цікавитися і подіями, які відбуваються в інших країнах і регіонах. Якщо вивчати чужий досвід і при цьому робити правильні висновки, то можна мінімізувати свої помилки або їх не зробити. Ми часто помиляється в питанні нашої важливості для світу і не розуміємо чому всі не кидаються вирішувати наші проблеми. Або чому свої інтереси, наприклад, економічні, цінують вище наших, наприклад, територіальних. А відповідь лежить на поверхні - по-перше сучасний світ прагматичний, а по-друге крім нас самих ми нікому не потрібні, і ніхто за нас не вирішить наші проблеми.
І тепер маленький приклад.
Деякий час назад я спілкувався з європейськими військовими експертами. Розмова зайшла про те, що в світі скоро відбудеться кілька воєн. У розмові прозвучало, що виведення американських військ з Афганістану призведе до війни в цій близькосхідній країні, а може і в усьому регіоні, і до сплеску ісламізму. Я запитав їх, чи усвідомлюють США наслідки їх виведення? Вони відповіли, що США прекрасно все розуміють, але є більш вагомі аргументи за виведення військ. І найголовніший аргумент, що Афганістан за всі ці роки так і не став для них успішним кейсом, а більшість громадян Афганістану не хочуть змін. Значить немає сенсу вкладати гроші, час, ресурси і жертвувати життями громадян США. Тому виведення військ стало більш привабливим для американських політиків, ніж всі військово-політичні переваги від того, що війська США знаходяться в Афганістані.
І резюме було таким: Коли країна не хоче бути цивілізованою, більшість громадян пасивні і толерантні до вирощування маку, а агресивний ісламізм знаходить безліч прихильників, і при цьому сам Афганістан залишається одним з основних постачальників наркотиків в світі, то тут спрацьовує принцип мінімізації збитків, який можна сформулювати, як "Злізь з коня. Він вже здох". І якщо врахувати, що всі зусилля США в Афганістані нагадують "сізіфову працю", то стає зрозумілою логіка виведення американських військових, а слідом за ними і солдатів НАТО, які знаходяться там в рамках невійськової місії.
У підсумку, вже сьогодні таліби повідомляють, що контролюють 85% території країни. Уряд зберігає контроль над містами, мирне населення десятками тисяч біжить за кордон, американці стрімко виводять війська, іноземці масово залишають Афганістан. Що буде далі - легко передбачити, але страшно уявити.
Але Афганістан для багатьох далеко, і вони не готові екстраполювати цю ситуацію на Україну. А дарма. Справа в тому, що багато українців впевнені, що наші західні партнери нас ніколи не залишать і будуть вічно тягти нас, навіть якщо ми будемо нагадувати валізу без ручки, яку тягти важко, а кинути шкода. Це хибна думка. Нас можуть довго вести до демократичних західних цінностей, до верховенства права і до основ поваги до прав і свобод громадян, але якщо Україна не виконує взяті на себе зобов'язання, якщо влада бреше не тільки громадянам, але і західним партнерам і при цьому не працюють інституції, згортаються або не проводяться реформи, то тут для колективного Заходу спрацьовує той же принцип, що і в Афганістані, коли треба виходити з мінімальними втратами. Так що варто це пам'ятати і розуміти.
Можна коня привести до водопою, але не можна змусити його напитися. Це він повинен зробити сам. З нами і з нашою владою все так само. І якщо більшість українців після двох років провалів, факапів і тотальної некомпетентності влади готові знову за неї проголосувати, то це сигнал нашим західним партнерам, що наше суспільство все ще не дозріло до наступного ступеню еволюції, а нашим громадянам шоу подобається більше, ніж важка робота з трансформації України в сучасну європейську державу. І ось тут, рано чи пізно, може спрацювати той самий принцип, який американці реалізували зараз в Афганістані - "Злізь з коня. Він вже здох".
Хто не пам'ятає, то нагадую, що ми вже були на межі такої ситуації, коли Янукович хотів розвернути курс України і кинути нас в "Тайговий союз". Тоді колективний Захід мовчазно махнув на нас рукою і з сумом готовий був дивитися на те, що відбувається і на те, як ми дрейфуємо в сторону Кремля. Але ми збунтувалися і змінили ситуацію. Повторюю. МИ САМІ ЗМІНИЛИ СИТУАЦІЮ. Самі. І тому нам знову допомагають.
Але зараз ситуація повторюється, коли в спілкуванні з нашими західними партнерами і колегами я часто чую скепсис щодо України і слова про те, що влада саботує реформи, не проводить якісні зміни, а лише імітує їх. У цей момент я замислююся про те, що для Заходу є два приклади - це успішний кейс по якісних змін під назвою Польща і є ми, Україна, що рухається 30 років за принципом "крок вперед - два назад". Так ось, головне, щоб ми не опинилися в ролі Афганістану, на який остаточно махнули рукою. А така загроза є.
І при врахуванні того, що у нас у владі команда з дурних, жадібних і некомпетентних людей, а під боком РФ з божевільним Путіним і при цьому суспільство все більше фрагменується, то бережи нас Господь від дуже можливих негативних перспектив. Тому вивчайте чужий досвід і не сподівайтеся, що нас просто пронесе або нам пощастить. Робіть все для того, щоб ми вибралися з цієї історії з мінімальними втратами. Без втрат не вийде. І пристебніть ремені. Ми заходимо в зону високої турбулентності.
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою.
