Минуло майже 200 днів із моменту повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну. Вранці 24 лютого 2022 року російська армія здійснила напад на Україну, атакуючи ракетами й бомбардуючи міста та перетинаючи адміністративні кордони важкою військовою технікою, намагалася окупувати всю її територію. Як тепер стає зрозуміло, що це було практично все наявне у підготовленому вигляді озброєння та особовий склад "другої армії" світу, які були стягнуті до кордонів України.
Читайте також: Постачання західного озброєння не повинно припинятися - Україна захищає не тільки себе
Ще до початку бойових дій російські пропагандисти та "експерти" заявляли, що Київ впаде через 3 дні. Проте минуло вже понад півроку, Україна пішла в контрнаступ, а ситуація для Росії з кожним днем стає дедалі гіршою: настають холоди, людський ресурс виснажується, бойовий дух солдатів російської армії падає, а техніка і склади розбиваються високоточною зброєю, наданою Заходом.
Після всіх невдач у так званій спецоперації, пропагандистська машина Кремля мала якось відреагувати, щоб вкласти в голови народонаселення хоч якесь пояснення провалів. Не мудруючи лукаво, пропагандисти пішли перевіреним шляхом: почали формувати для російської аудиторії альтернативну картину того, що відбувається.
Окрім замовчування м'яко кажучи "неприємної" інформації на кшталт бойових втрат, завданням кремлівської пропаганди стало трактування тих військових невдач, які неможливо було приховати. Насамперед йдеться про втечу з якихось зайнятих раніше територій або втрат нових екземплярів бойової техніки, яких "аналогів немає", але їх всього одиниці на озброєнні й відсутність яких у строю неможливо не помітити.
Насамперед це стосується кораблів Чорноморського флоту (який після втрати флагманського крейсера "Москва" за всіма військовими законами вже не флот, а флотилія, тобто скупчення різноманітних кораблів без свого головного штабу), а також складів боєприпасів або нафтосховищ, знищення яких відбувається на очах у численних свідків. А інформація про ці знищення блискавично поширюється в соціальних мережах, до того ж вона більш затребувана якраз у російському сегменті.
Але пропаганда Кремля не була б такою, якби не заперечувала очевидного. Навіть після очевидних доказів з фото- та відеофіксацією того, що відбувається, головна доктрина сучасної російської військової пропаганди зводиться до категоричного заперечення будь-якої причетності збройних сил України до тих чи інших невдач російської армії. Удари по російським військовим об'єктам наразі називаються з використанням евфемізмів. Простіше кажучи – підміна понять. Удар по базі та вибух - це "хлопок", "задимлення", "порушення правил техніки безпеки". А губернатор Білгородської області В'ячеслав Гладков, наприклад, взагалі пояснив вибух складів боєприпасів у районі села Тиманове "самозайманням" у зв'язку з "ефектом лінзи, що створився в умовах спекотної погоди".
У свою чергу, відведення своїх військ Кремль завжди пояснює не інакше, як причинами гуманітарного характеру чи "жестом доброї волі", але в жодному разі не ефективністю дій українських військових. Воно й зрозуміло. Адже "оперативне відведення сил для пепрегрупування військ з метою уникнення жертв серед мирного населення" звучить по-перше солідно і незрозуміло, а по-друге куди пафосніше і позитивніше, ніж "відступ після понесених втрат".
Але згадаємо кілька моментів, які відбувалися за час війни, коли російська пропаганда намагалася підміною понять приховати свої невдачі від власних громадян.
· Заперечення ураження українськими ракетами флагмана Чорноморського флоту – ракетного крейсера "Москва". За версією Міністерства оборони РФ корабель отримав "серйозні ушкодження через детонацію боєкомплекту внаслідок пожежі". Навіть коли корабель йшов на дно, Міноборони РФ поширювало дезінформацію про те, що "осередок займання на крейсері локалізовано, вибухи боєприпасів припинені". Коли втрата корабля стала очевидною, версія змінилася - було заявлено, що "Москва" затонула "в умовах шторму". І начебто не збрехали. Пожежа була? Була. Детонація була? Була. Шторм під час буксирування був? Теж факт. Тобто – все правда. Один лише нюанс – все це наслідки влучення в крейсер українських ракет. Тобто пропагандисти замінили причину наслідками – і справа готова. Тим паче, що схему відпрацьовано ще раніше.
· Ураження великого десантного корабля "Саратов", атакованого в порту Бердянська українською ракетою "Точка-У" у березні стала першою ластівкою таких "детонацій боєкомплектів внаслідок пожежі". Тобто корабель і справді затонув унаслідок пожежі та детонації боєприпасів. А окупанти запевняли, що жодного удару не було, що виною всьому пожежа, яка могла призвести до детонації боєприпасів, що знаходилися на борту.
· Відступ російських військ від Києва, який розпочався 30 березня, офіційно називався "плановим перегрупуванням сил на Київському та Чернігівському напрямах", хоча у росіян просто не було можливості і сил утримувати ці території. А безголова і до того "доблесна" армія остаточно перетворилася на банду вбивць та грабіжників-мародерів. І ці факти неможливо було приховати ні від російської, ні від світової громадськості.
· Острів Зміїний російським військам довелося залишити після того, як українська сторона кілька разів піддала його територію обстрілу, уразивши зокрема російські катери в зоні біля острова. Зазнані втрати в живій силі та техніці призвели до того, що в окупантів не знайшлося більше дурнів-самогубців, які бажають плисти на острів. Втеча з острова пояснювалося "виконанням поставлених завдань" та "жестом доброї волі".
· Вибухи 9 серпня на аеродромі "Саки" в районі населеного пункту Новофедорівка у Криму. Міністерство оборони РФ назвало причиною – детонацію кількох авіаційних боєприпасів, хоча на опублікованих пізніше супутникових фото видно знищені внаслідок атаки не менше восьми російських літаків. І знову не збрехали. Адже детонація була. Але що стало її причиною - цього знати зомбі-населенню необов'язково.
· Але далі за всіх у брехні на межі шаленого марення пішов командир чеченського спецназу "Ахмат" Апті Алаудінов. Цей взагалі заявив, що контрнаступ Збройних сил України – це тактичний прийом російської армії.
До речі. Нинішня кремлівська пропаганда – аж ніяк не вигадка сучасної Росії. Корінням вона сягає глибоко на початок ХІХ століття. Високопочитаний у Росії і нині, на щастя, виключений з української шкільної програми граф-письменник Лев Толстой у своєму романі "Війна і мир" писав таке: "У газетах, з яких уперше дізнався старий князь про Аустерліцьку поразку, було написано, як і завжди, дуже коротко і невизначено, про те, що росіяни після блискучих баталій повинні були відретируватися і ретираду зробили в досконалому порядку. Старий князь зрозумів з цієї офіційної звістки, що наші були розбиті".
Коменатрі тут зайві.
Російська влада ретельно намагається приховувати те, що українська армія тепер легко може знищувати тили російських військ і переходити в наступ, адже репутація Володимира Путіна та його оточення перебуває в дуже тендітному становищі. По суті, Міністерство оборони РФ вважає своїх співвітчизників ідіотами і не приховує цього, оскільки дурить їх навіть у очевидних речах, і при цьому ще вимагає від них йти добровольцями на "спецоперацію" та гинути в Україні.
Читайте також: Ініціатива в руках ЗСУ: Київ просить жителів Криму підготуватися до деокупації
