– Засмучує синхронність подій. Слідом за загрозою кремля вийти з угоди про безперешкодне постачання українського зерна країнам ЄС виявилася не потрібна українська пшениця. Що відбувається?
– Зараз цінова ситуація на глобальному продовольчому ринку дещо стабілізувалася, якщо порівнювати з минулим та позаминулим роками. Далися взнаки передчуття світової економічної рецесії і значних запасів сировини. Що ж до загроз Москви зірвати зернову угоду та дій країн ЄС, то це скоріше збіг обставин. Там немає якоїсь глибокої конспірології і все вирішиться у позитивному ключі. По суті, Стамбульська зернова ініціатива – це однозначний геополітичний успіх президентів України та Туреччини – Володимира Зеленського, Реджепа Таїпа Ердогана – та генерального секретаря ООН Антоніо Гутерріша. Росія ж у довгостроковому плані втратила можливості стратегічно якось на неї впливати. До того ж зерновий коридор охороняється турецьким військовим флотом, тому складно уявити собі якісь радикальні дії з боку Москви. Можливо, росія маніпулюватиме або шантажуватиме учасників зернової ініціативи, зловживатиме своїм правом на перевірку суден, і вони довше затримуватимуться в портах. Зараз після підписання Стамбульської ініціативи рф втратила свої позиції в Чорноморському регіоні. Її фактично витиснули звідти, зокрема, за рахунок розширення геополітичного впливу Туреччини.
– Але пристрасті спалахують біля самих кордонів. Київ та Варшава досягли компромісу, а Угорщина та Словаччина все ще відмовляються впускати до себе дешеве українське продовольство. Мовляв, воно обвалило ціни на внутрішньому ринку, і це стало великою проблемою для місцевих аграріїв.
– Гадаю, ця ситуація вирішиться у ключі, який вже обговорювався президентом Зеленським та польським прем'єр-міністром Матеушем Моравецким. Вони обговорювали наступний механізм: територія Польщі використовуватиметься як логістичний митний пункт. Простіше кажучи, українське зерно не надходитиме на внутрішній ринок цієї країни. Воно накопичуватиметься в логістичних хабах Польщі, її митних складах і вже звідти розширеними транспортними коридорами поставлятиметься в балтійські порти, насамперед – Гданськ. Можливо, буде прокладено коридор у порт Клайпеди через Сувалкський коридор між Литвою та Польщею. Наступним кроком уже у рамках цієї домовленості Варшава відкриває додатковий залізничний переїзд на польсько-українському кордоні із пунктом митного контролю на залізниці. Таким чином, буде організовано додатковий канал руху товарних поїздів з українським зерном у бік балтійських портів. Заради справедливості Польща, Угорщина, Словаччина та інші сусідні країни ніколи не були для нас стратегічним ринком збуту зерна. Тому для Києва важливо продовжити постачання на свої ключові експортні ринки, використовуючи територію Польщі як транзитний коридор, який, можливо, відкриється вже цього літа.
– Чому ж тоді сусідні ринки буквально накрило хвилею українського експорту?
– Справа в тому, що канали збуту нашого зерна – дунайські та одеські порти, можуть забезпечити перевалку на світові ринки лише 40% врожаю. Відповідно, інша частина йде через балтійські морські гавані і не вся знаходить вихід на основні ринки збуту через логістичні та транспортні складнощі. Тому наша відносно дешевша продукція починає масово поставлятися до довколишніх країн, обвалюючи там ціни та викликаючи невдоволення у місцевих фермерів та аграріїв. Але як уже говорилося, Україна не прагне продавати свою продукцію у Словаччині, Румунії, Угорщині чи Польщі. Для нас важливо, щоб ці країни залишалися транзитними коридорами та були своєрідними митними складами – нехай без права продажу на внутрішньому ринку, але для транзиту.
– Дозвольте повернутися до зернової угоди. Москва вважає, що вона обслуговує виключно комерційний експорт Києва, але не виконується російська частина угоди. Через санкції складно збувати рекордні врожаї…
– росія включає у свої звітності врожаї, зібрані з окупованих територій – частини Херсонської та Запорізької областей України. Звідси їх рекордні показники. Думаю, щонайменше 10% урожаю зернових рф збільшила за рахунок наших захоплених земель. Далися взнаки і сприятливі цього року кліматичні умови. Але санкції роблять свою справу. Наразі звідти йдуть великі західні трейдери, які забезпечували масову перевалку російського зерна на зовнішні ринки. А з ними – технології та схеми експорту великих обсягів зерна. Все це тепер доведеться робити самостійно, але країна під жорсткими санкціями – це стосується фінансування експортних контрактів, страхування та руху суден. Думаю, у найближчих пакетах обмеження буде розширено. Тому надалі російський аграрний сектор очікує на досить серйозну кризу, пов'язану з відпливом інвестицій, найбільших операторів та можливостей продавати свою продукцію на зовнішніх ринках. Отже, негативні стимули для виробників сільгосппродукції гарантовані, а дані російської статистики все це підтверджують. За прогнозами на 2023 рік, Мінекономіки рф закладено невелике економічне зростання, але у сільському господарстві очікується падіння на 6-7%.
– Думаєте, вимоги рф щодо відновлення зернової угоди будуть виконані? Інше питання випливає із складнощів реалізації величезного врожаю російських зернових – для чого в такій ситуації їм знадобилося експортне мито?
– Не думаю, що Захід поведеться на цей шантаж, адже, як уже говорилося, Стамбульська зернова ініціатива – найбільша перемога Туреччини та України та похідна турецького геополітичного домінування у Чорноморському регіоні. Що ж до експортного мита, вона розрахована на розвиток внутрішньої переробки та має під собою певну логіку. Адже там зараз творять замкнуту модель економіки. І якщо раніше рф експортувала аграрну сировину та закуповувала дуже багато готових продовольчих товарів, у тому числі європейських, нині через взаємні санкції поступово згортає імпорт. Країна переходить до імпортозаміщення, причому жорсткішого, ніж це було в 2013-2014 роках. Мито розраховане на обвал вартості аграрної сировини для внутрішніх виробників.
