Однією із поминальних традицій віруючих православних є завішування у будинку померлого дзеркала. Це пояснюють тим, що душа людини нібито може у них "застрягти", "заблукавши у дзеркальному лабіринті". Інша версія говорить, що душа може "налякатися", не побачивши своєї тіні у відображенні. Але з Писання відомо, що "дух тіла і кісток не має" (Лк. 24: 39), а отже, не заглядає у дзеркала, щоб дивитися у них на себе.
Православна церква України розповідає, чому завішувати дзеркала у будинку не треба і звідки ця традиція пішла.
Закривати дзеркала у будинку, де знаходиться померлий, прийнято у різних культурах, проте нічого спільного з православною вірою не має, пояснює ПЦУ. Традиція ґрунтується на забобонному страху перед "магічними" властивостями дзеркал, які здавна асоціюються з ворожіннями, "спілкуванням" з духами та відкриттям "дверей" у "тобічні світи".
У ПЦУ додають, що склянка зі шматком хліба для покійного та побажання "земля пухом", як і завішування дзеркал є звичайним забобоном, який аж ніяк не корисний душі – ні померлому, ні тому, хто довіряє таким забобонам. Адже такі "традиції" підміняють православну церкву забобонами, вважають у ПЦУ.
Церква радить замість цих традицій приділяти час молитвам за близьких та добрим вчинкам.
