Проросійські сили в Україні, в тому числі і сам російський президент Володимир Путін, не пробачить Володимиру Зеленському закриття трьох телеканалів NewsOne, ZIK та "112-Україна". Тепер український президент постав перед важливим рішенням, або він знайде в собі силу знести цю гнилу систему і побудувати нову, або ця система знесе його.
Таку думку в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV висловив громадський активіст, юрист, експерт з міжнародних питань Геннадій Друзенко.
— Які у вас були емоції, коли ви побачили новини про закриття каналів NewsOne, ZIK, "112-Україна"? Що це було?
— Я потішився, що нарешті в Україні з’явилася держава. Насправді, не можна, щоби держава толерувала тим, хто виступає проти цієї державності зсередини. Знаєте, коли в місті з’являється влада, то завод припиняє викидати якісь отруйні воду в річку, з’являються фільтри. Вона змушує грати за правилами.
Українська держава для мене абсолютно несподівано проявила дві речі, по-перше, вона дійсно назвала пропагандистський пул країни-агресора своїми іменами і знайшла інструмент, щоби його виключити. Виявилося, що достатньо просто проявити політичну волю, і за дві години весь цей отруйний пул зникає з ефіру. По-друге, мені сподобалося, що в цій державі все ж залишилися якісь технічні навички. Ми всі — і Медведчук, і Козак, я думаю — дізналися про ці санкції з ефіру. Тобто ніхто не злив інформацію, що дуже втішно.
— Мало хто напередодні говорив і писав про це рішення. Це правда.
— Як мінімум, держава показала зуби. Ми можемо говорити, наскільки це правове й обґрунтоване рішення, можемо говорити про внутрішньополітичні та геостратегічні наслідки. Але врешті-решт держава виступила як суб’єкт, а не як дійна корова, яку доять усі, кому не ліньки. Вона задала адженду — ми бачимо, що це рішення РНБО. Вона задала інформаційний привід — усі тільки про це й говорять. І вона змусила Медведчука й Москву грати чорними — шукати відповідь. А вони поки губляться, є багато риторики. Але я бачу, що це застало їх зненацька. Це не може не тішити, бо це ознака державності як такої. Держава має нав’язувати свою адженду принаймні в межах своєї території.
— Ви писали у Facebook: "Рубікон перейдено, ворог названий, сокиру війни відкопано". То що, все так страшно з цього моменту?
— Це плювок не тільки Медведчуку, який, звичайно, є ворогом, але це системний ворог. Це плювок в обличчя Путіну. Він мав тут свого представника, який багато на що впливав: на бізнеси, на один із найбільших інформаційних пулів у країні, мав другу за чисельністю фракцію. Це був представлений московський інтерес. І тут йому говорять, що московський інтерес буде виключений із гри. Це,звичайно, поставило Путіна в ситуацію, коли йому треба показати "отвєтку". Фактично більше ніж півтора року Зеленський грався в гру Троцького — ні війни, ні миру. І тут він зрозумів, що далі треба або здаватися, або воювати. Не знаю, наскільки впливав зовнішній чинник, але ми бачимо цілу низку пазлів, які вкладаються в системну картину.
— Які це?
— Це "Мотор-Січ", це Дубінський, і це санкції на канали Медведчука. Це три кроки, які буквально зроблені один за одним. До того ж, усі три — явно проамериканські. У даному випадку останній крок — він безумовно проукраїнський. Свобода слова не безмежна. Так само, як і будь-яка свобода. Колись Ленін казав: "Только та революция чего-то стоит, когда она умеет защищаться". Так от тільки та демократія чогось вартує, коли вона вміє захищатися від такої пропаганди.
— За кожним із цих трьох пазлів стоїть вплив США?
— Щодо "Мотор-Січ", то це відкрита інформація. Санкції на Дубінського накладала не Україна, а США. Під них потрапили Дубінський і Деркач. Деркача було прямо названо російським агентом, а Дубінського — частиною мережі російських агентів.
— В питанні санкцій проти каналів для мене питання відкрите, хоча днями американське посольство висловило свою позицію. Воно повністю підтримало дії влади. Але для мене відкрите питання: хто був ініціатором? Це команда Зеленського поставила американців перед фактом і змусила реагувати?
— Це улюблена політика Степана Бандери — політика доконаних фактів. Або це була домовленість, тоді ми маємо побачити ще один крок. Куди втекли канали Медведчука? В YouTube. Він поза межами українських санкцій, але, якщо Америка нас підтримає… Вони можуть і Трампа блокувати.
Якщо YouTube припинить трансляцію цих каналів, то це буде дуже гарний жест, що Америка не просто підтримує і співчуває, а що вона готова в цій інформаційній війні виступити з нами пліч-о-пліч. Це буде сильним сигналом Москві, що їхня "отвєтка" нарветься не на глибоке занепокоєння часів Обами, а на реакцію з боку наших стратегічних партнерів, які в іншій ваговій категорії. З маленьким воювати легко і просто, а от з Америкою буцатися важкувато.
— В ефірі одного з російських каналів щодо санкцій була цікава підводка: "Володимир Зеленський без суду та слідства сам заборонив канали після того, як там ставили незручні запитання". Після чого ведуча ставить запитання: "Чому Київ купує російську електроенергію й не купує російську вакцину, за якою у світі вже стоїть черга? Навіть Порошенко собі такого не дозволяв". Уявіть собі. Як гадаєте, Кремль впишеться за певних нардепів та політсилу?
— Влучно буде вписатися, бо в іншому разі Путін буде виглядати тим, хто здає своїх протеже. Тим паче, Медведчук ще його кум. Наскільки він глибоко впишеться — обмежиться дрібними капостями на всіх фронтах чи спробує підняти ставки на Донбасі — на сьогодні ми цього не знаємо. Це смішно, що без суду і слідства. У нас купа депутатів під санкціями РФ. Хотілося б подивитися судові рішення якогось Басманного суду.
Насправді санкції — це попереджувальний інструмент. У мене питали: уявляєте, якщо б ми чекали, поки суд ООН визнає агресію Росії проти України юридично доконаним фактом? Немає судового рішення, що робити? У даному випадку санкції — це реакція проти акту пов’язаності народного депутата, номінального власника каналів із фінансуванням тероризму. Ми не можемо дозволити, щоби терористичні організації або юрособи цих терористичних утворень фінансували українські канали. Хто платить гроші, той і замовляє музику. Принаймні, це лежить в основі рішення РНБО.
Проти Дубінського теж немає справи в Америці. Санкції — це альтернативний інструмент. Тепер нехай вони йдуть у суд і доводять, що санкції накладено безпідставно. До речі, у день присяги Байдена, поки він читав текст, Китай наклав санкції, зокрема, і на Помпео. Це механізм, яким користуються й автократії, і демократії, і суверенні демократії. Гріх Україні ними не користуватися, бо тоді б ми виглядали, як біла ворона.
— Багато користувачів у соцмережах ставлять питання, чому ж це не зробив Порошенко? Потім з’явилася офіційна заява, що це був передвиборчий період. У заяві сказано, що блокування цих телеканалів "створило би фундаментальну проблему з їх (виборів — "Апостроф") визнанням, як чесних та прозорих". Як вам така відповідь?
— Я думаю, що Петро Олексійович провів погану ніч тоді. Насправді весь його так ретельно вибудований образ сивочолого гетьмана, справжнього патріота, останнього захисника українства — був умить зруйнований. Виявилося, що Зеленський, якого називали "клоун", "безхарактерний", "какая разница", зробив те, що головний патріот України, геніальний дипломат, політик із величезним досвідом не зміг.
А не зміг чому? Усім, хто має очі і вуха, це зрозуміло. Уся передвиборча технологія Порошенка була "або я, або Путін". Йому треба було показати, що загроза реальна. А хто найкращий проросійський демон в Україні — Медведчук. Хто його дістав із небуття — звичайно, Петро Олексійович Порошенко. Він мріяв зіграти в гру Леоніда Даниловича, коли той переобрався на другий термін — коли є Симоненко й Кучма, то Кучма залишається патріотом. Так само думав зробити й Петро Олексійович: я й Бойко. Зрозуміло, що більшість проголосувала би за Порошенка.
Потім вони зрозуміли, що виходить Юлія Володимирівна, і почали робити з неї кремлівську зозулю. Згадали про те, що було й не було. А потім вийшов чоловік — "какая разница". Його неможливо було демонізувати, бо він комік.
— Подейкують, що ця історія із санкціями була з подачі Льовочкіна, там і Бойка приписують. Мовляв, "ОПЗЖ" розвалюється й так далі. На тих каналах, які зараз потерпають від санкцій, я Юрія Бойка якось не бачив останнім часом. На "плюсах" Бойко був. Можливо, з огляду на цю історію, Медведчук для Порошенка, а Бойко для Зеленського?
— Я не думаю, що це так. Ми знаємо, що "ОПЗЖ" — це не збита команда, а швидше конгломерат мимоволі. Їм треба було виживати. "Опозиційний блок" лише продемонстрував, що вони мусять бути разом, як би вони одне одного не ненавиділи. Дійсно, закриття цих каналів зіграє на користь телеканалу "Інтер". Навряд чи аудиторія "112" чи NewsOne піде дивитися "Прямий". Але знову ж таки, це побічні наслідки.
Власне кажучи, сам удар має набагато більші стратегічні наслідки. Це виклик Путіну. Я думаю, що тепер говорити про "нормандський формат", про Мінськ може тільки невиправний оптиміст, який не може сприймати реальність. Очевидно, тут піде загострення по дуже багатьом каналам, де Росія може впливати. Знову ж таки, загострюються стосунки між Росією та західним світом, до якого Україна прагне.
Президент правильно сказав. Чому Україна не в НАТО? Можна бути полем бою, а можна бути плацдармом і передовим загоном. Нам не хочеться бути полем бою, де б’ються Схід та Захід. Нам хочеться бути передовим загоном і плацдармом Заходу. Якщо нам будуть розповідати про демократичні стандарти, про переозброєння, то я всім нагадаю, у яких умовах прийняли до НАТО Туреччину. Там двічі військові забирали владу, демократією й не пахло. Але те, що Туреччина була готова бути передовим загоном і плацдармом проти радянського тиску, зіграла на її користь. Туреччина за всіх фінтів Ердогана досі залишається повноправним членом НАТО. Хоча іноді вона ледве не вступає у війну з іншим членом НАТО — Грецією.
Цим кроком Україна фактично стала провокувати Захід активніше за нас вписатися. Подивимося, чи це спрацювало. Ставки підняті дуже сильно. Зеленський як голова держави, людина з високим рейтингом, дуже чітко окреслив, що він готовий пожертвувати китайськими інвестиціями, він готовий сваритися з Росією, доволі жорстко зіграти проти токсичного Коломойського. Проти нього в Америці порушена справа, й от-от буде підписаний запит на екстрадицію. Відповідно, хочеться взаємності.
— Зеленський підписав указ щодо перевірки підрозділів ЗСУ, які воюють в ООС. На меті з’ясувати, наскільки ЗСУ готові виконувати завдання за призначенням. Це спрямовано на те, аби загладити той конфлікт, чи радше на те, щоби з’ясувати, чи ми можемо дати відсіч, якщо буде ескалація?
— Я думаю, що друге. Усе ж таки, є люди, які підказали президенту, що одна з "отвєток" на санкції — це ескалація конфлікту на Донбасі.
— Перевірки фактично призначили за день до цих санкцій.
— Так. У разі ескалації треба було перевірити, чи дійсно там є бойовий дух? Чи є система управління, чи є шанована оборона? Дуже добре, що поїхали перевіряти. Але те, що генерали воюють між собою, це просто ганьба. Міністр оборони наказав перевірити начальника Генштабу, головнокомандувача й командувача ВПС ЗСУ. Наскільки я знаю, це пов’язано з напів комерційними перевезеннями української зброї до якоїсь африканської країни. Зрозуміло, що це тема давня, і з неї дуже непогано годуються.
Посади змінюються, а потоки лишаються. Це правильно, але ми — країна, яка воює, це в нас повторюють усі найвищі чини. І коли найвище керівництво між собою гризеться, пригадується євангельська фраза про те, що царство, яке поділили собі, не встоїть. Мені здається, що для Зеленського це чудовий шанс оновити військове керівництво країни.
— Перше, що я сам себе спитав, коли побачив цю інформацію: чи полетять голови після цієї перевірки? Я розумію, з чим вони пов’язані, але питання в тому, чи будуть ухвалені кадрові рішення з боку Верховного головнокомандувача.
— Я дуже на це сподіваюся. Нарешті Зеленський, як кажуть у народі, показав, що в нього є яйця. Для нього тут є чудова платформа, атакуюча позиція, можливість почати очистку. Дійсно, якщо він готується до війни, то потрібне зовсім інше оточення. Коли Кучма прийшов на другий строк, я сказав, що ми побачимо нового Кучму. І дійсно з’явився Ющенко, з’явилася молода Тимошенко, яка знала, як працюють схеми в енергетиці, почали ходити гроші замість взаємозаліків. Ми побачили іншу якість управління та один із найбільш успішних періодів у історії новітньої України.
Й от тим, що зробив Зеленський, він перейшов рубікон. Він має грати в цій державницькій, патріотичній адженді. Проросійські сили йому цього вже не пробачать. Медведчук, а за ним і Путін, будуть зараз його збивати. Або він знайде в собі силу й масштаб знести цю гнилу систему та побудувати нову, або ця система знесе його. Він дійшов до мінімального рейтингу. За даними КМІС, 46% вже готові прощатися з президентом. Тому зараз або в РАЦС, або до прокурора.
— Але за даними того ж КМІС, у нього 22 % підтримки. Це найбільший показник. Він усе одно утримує перше місце.
— Дуже цікаво було б провести дослідження після цього рішення. Я думаю, що Офіс президента вже замовив таке дослідження. Це перша дія. Ти зробив дуже потужний вчинок, який змусить про це говорити. Ти маєш заміряти, як це вплинуло на твоє електоральне поле.
— Вам не здалося, що, хоча ніхто не чекав на це, але це сприйняли як цілком закономірне рішення? Після санкцій можна було б очікувати на силове блокування трибуни парламенту, але наступного дня ми отримали виступ від Рабіновича, у якому він оголосив про ініціацію процедури імпічменту. Ваш коментар із приводу цього виступу?
— Я би нагадав пану Рабіновичу старий анекдот: треба або хрест зняти, або плавки одягнути. Коли Рабінович починає говорити за свободу слова та утиски демократичних свобод, не знаєш — співчувати або плакати. Судячи з усього, вдарили в "ахіллесову п’яту". Це істерика. Це насправді істерика, яка говорить, що вони були абсолютно не готові.
— У парламенті багато депутатів сприйняли з посмішкою фрази про "зелений фашизм" та дияволів.
— Ви знаєте, це так само, якби я вийшов у шарфі та інтелігентських окулярах, смикнув Кличка і сказав: "давай я тобі пику наб’ю". Усі б посміялися. Так і Рабінович насмішив, коли розповідав про демократичні засади.
