Війна принесла Україні чимало складних викликів, і серед них — боротьба з «п'ятою колоною» всередині країни. Нещодавня підозра в державній зраді, оголошена нардепу Євгену Шевченку, лише підтвердила, що Кремль не лише воює на полі бою, а й активно підриває Україну зсередини. Російські агенти в Україні, користуючись політичними статусами та зв'язками, просувають проросійські наративи, аби підірвати національну безпеку й суспільну довіру.
Чому саме зараз почали звучати проросійські тези?
Нинішня активізація проросійських сил у Верховній Раді — не випадковість. Після початку війни Кремль використовує різні методи для впливу на українську політику, адже надія на швидке взяття під контроль України провалилася. Представники російської агентури в парламенті тепер спрямовують свої зусилля на створення атмосфери нестабільності та розколу в суспільстві, що слугує інтересам Москви. Наприклад, Євген Шевченко, якого підозрюють у держзраді, неодноразово озвучував позиції, що збігалися з кремлівськими, і просував антиукраїнські меседжі, поширюючи фейки російської пропаганди та ставлячи під сумнів обороноздатність України.
Сьогодні такі дії мають особливу небезпеку: в умовах війни українське суспільство й без того є вразливим до деструктивного інформаційного впливу. Агенти впливають на суспільство шляхом маніпуляції фактами, дезінформації та підтримки ідей, що підривають національний дух. Такі дії, як у випадку Шевченка, спрямовані на ослаблення стійкості громадян і посилення скепсису щодо боротьби з агресором, що саме по собі може впливати на бойовий дух військових.
Чому потрібно переслідувати зрадників і колаборантів?
Переслідування колаборантів є не просто необхідністю, а обов’язком держави. В умовах війни кожен, хто працює на ворога або підтримує антиукраїнську риторику, стає учасником російської агресії, навіть якщо це відбувається лише на словах. Толерантність до таких дій може мати руйнівні наслідки, адже проросійські наративи, що звучать від державних діячів, створюють ризик розколу суспільства і дестабілізації країни зсередини.
Колаборанти в парламенті — це небезпека національної безпеки. Їхні дії підривають цілісність влади, кидають тінь на інститути державної безпеки і знижують довіру до демократичних процесів. Якщо залишити їхню діяльність без уваги, це може створити прецедент для інших політиків, що обернеться новою хвилею антиукраїнських настроїв у парламенті. Розслідування таких випадків та покарання винних дають чіткий сигнал суспільству і зменшують вірогідність повторення подібних інцидентів у майбутньому.
Чому обвинувачення СБУ Шевченка — правильний крок
Служба безпеки України (СБУ), оголошуючи підозру Шевченку, показала послідовність у боротьбі з внутрішніми ворогами незалежно від їхнього статусу. Нардепа підозрюють у поширенні проросійської пропаганди та роботі з білоруською санкційною продукцією. Шевченку повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада). Він має всі шанси сісти за грати на 15 років. сигнал усім, хто займається підривною діяльністю проти України: незалежно від статусу, покарання неминуче.
Окрім цього, обвинувачення Шевченка свідчить про кропітку роботу СБУ в напрямку збирання доказової бази. Це рішення стало можливим завдяки тривалому процесу, який включав юридичне обґрунтування, експертизи та аналіз дій фігуранта. Шевченко прикривався статусом депутата, але навіть цей фактор не захистив його від кримінального переслідування, оскільки зібрані докази були переконливими і підтверджують факт його державної зради.
Висновки: час діяти рішуче
Сучасна боротьба з проросійськими агентами в Україні потребує як рішучих дій з боку правоохоронних органів, так і відповідальності кожного українського громадянина. Історія з Шевченком доводить, що зрадники, які діють у парламенті, є не менш небезпечними за зовнішніх ворогів, і безпосередньо загрожують безпеці держави. Слід усвідомити, що підривна діяльність, навіть замаскована під політичні виступи чи «вільне вираження думки», може мати далекосяжні наслідки, якщо на неї не буде відповідного реагування.
СБУ має продовжувати роботу з виявлення проросійських агентів і забезпечувати відповідальність за злочини проти держави.
Зрозуміло, що на тлі численних публікацій у світових ЗМІ про «переговори» або «припинення вогню» уся ця агентура особливо активізувалася, намагаючись вплинути на процеси у середині держави, розхитати ситуацію, забезпечити послаблення міжнародних позицій України тощо. Все це не випадковість, а реалізація певного замислу, корені від якого явно тягнуться у москву.
Добре, що СБУ встигнули висунути обвинувачення Шевченку, який не встиг полишити Україну. Але як бути з купою не менш шкідливих агентів? Очевидно, що їх у нас досить, і всі вони зараз підуть в «останній і рішучий бій», і до цього треба бути готовим.
Петро Олещук, політолог, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна»
