Сценарії російської ескалації: Захід чи Схід?
Світ

Сценарії російської ескалації: Захід чи Схід?

20 сiчня 2025 | 10:45

Сучасний світовий порядок стикається зі значними викликами, зокрема через агресивну політику Російської Федерації, яка дедалі частіше демонструє готовність до військових дій задля досягнення геополітичних амбіцій. З моменту повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році, Росія засвідчила свою здатність і бажання підривати міжнародну безпеку, використовуючи як класичні, так і гібридні методи війни. Водночас на горизонті виникає загроза нових конфліктів, які можуть спрямувати увагу Кремля на Захід (країни НАТО) або Схід (Японія та Південна Корея) у найближчому десятилітті.

Протягом 2024 році прогнозні сценарії щодо ймовірного розширення російської агресії на західні країни широко обговорювалися у світових ЗМІ. Дані німецької розвідки стали основою для припущень про можливі військові дії проти країн Центральної Європи та Скандинавського п-ова до 2029. Зокрема поза увагою не залишилися осторонь варіант можливого нападу на країни Балтії упродовж наступних років, які через своє географічне розташування та історичну вразливість виступають  важливим бар'єром для безпеки НАТО. Водночас увага міжнародних спільнот привертається ще й на Схід, де Москва може активізувати свої дії проти Японії або Південної Кореї, намагаючись змінити баланс сил в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Зокрема враховуючи імперські амбіції Кремля відновити свій вплив в Європі станом на 1990-й рік, та претензії до Альянсу щодо повернення кордонів станом на 1997-й на передодні пономасштабного вторгнення (залишити в позаблоковому статусі країни Балтії, центрально-східні європейські держави та Балкани) - актуальність даної тематики набуває особливого значення, оскільки вона не лише не втратила своєї важливості, а й займає провідне місце, вимагаючи уваги як з боку спецслужб, так і військово-політичного керівництва держав, що перебувають в зоні ризику глобального конфлікту.

Чи стане НАТО наступною мішенню Кремля через посилення східного флангу Альянсу? Чи ризикне Росія атакувати Японію чи Південну Корею з метою зміцнення своїх позицій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні? Відповіді на ці питання вкрай важливі для розуміння майбутнього глобальної безпеки та визначення стратегії протидії російській агресії.

ЗАХІД

Німеччина

Згадуючи про ФРН, як одну з ключових країн Європейського Союзу та НАТО, що робить її стратегічною ціллю в умовах ескалації конфлікту між Росією та Заходом. Як найбільша економіка Європи, Німеччина займає важливу роль у політичному, економічному та військовому плані. Через свою географічну розташованість, межуючи з дев’ятьма європейськими країнами, що робить її ключовим транзитним коридором для військових і гуманітарних операцій НАТО. Зокрема розміщення на її території ключових американських баз, політичний вплив серед країн-членів Євросоюзу і високий рівень розвитку інфраструктури - Німеччина виступає в полі зору як одна з головних об'єктів нападу Росії в рамках гібридної операції або навіть прямої військової агресії. 

Ба більше, не варто забувати про роль Берлінa у забезпеченні логістичної підтримки для розгортання військових сил НАТО в Східній Європі, та важливість залізничної й автомобільної інфраструктури країни для перевезення військової техніки та матеріалів. Зокрема провідну роль Німеччини у формуванні санкційної політики ЄС проти рф та підтримці України, що робить її вразливою для російської агресії на фоні внутрішньої політичної напруги через протести на зростання цін на енергоносії та урядової політики, посиленої через представників “п’ятої колони” та агентів Москви, які навіть не приховують у своїх політичних заявах щодо бажання зближення з рф та євроскептицизм, що може бути використано для дестабілізації країни перед вторгненням. 

Тим не менш, незважаючи на потужні економічні показники, й довготривале уникнення від значного фінансування оборонного сектору  через історичні причини після Другої світової війни, після початку російської агресії проти України в 2022 році оборонна політика Німеччини зазнала значних змін, з-поміж іншого займаючись модернізацією оборонного комплексу, збройних сил та інвестуючи в кібервійськовий сектор й інформаційну безпеку з огляду на численні кібератаки на урядові установи, компанії та інфраструктуру, особливо в період повномасштабного вторгнення.

photo: Newsweek


Польща-країни Балтії

Перспектива наступу на Балтійському фронті значно посилює ймовірність агресивних дій з боку РФ, набуваючи більш реалістичних форм, порівняно з попереднім сценарієм, згаданим вище. Оскільки головна мета проведення цієї операції полягає у боротьбі за контроль над 100-км Сувальським коридором, який відокремлює російський Калінінградський анклав (один з найбільш мілітаризованих територій Європи, де розташовані системи ППО С-400, ракетні комплекси "Іскандер" та російський Балтійський флот) від Білорусі, та виступає єдиним сухопутним сполученням між Балтійськими країнами та рештою країн НАТО. У разі захоплення агресором географічно важливого переходу для подальшого відрізання країн Балтії від Альянсу - такий крок може призвести до непередбачуваних наслідків з погіршенням безпекової ситуації в регіоні та врешті на Європейському континенті. 

До того ж, звертаючи увагу на коментар колишнього командувача армії США в Європі Бена Ходжеса щодо важливості укріплення Сувальського коридору, він наголошував на катастрофічних наслідках у разі втрати контролю над цим важливим шляхом для безпеки східного фронту Альянсу. Адже такий хід з боку Москви, на думку генерал-лейтенанта, лише сприятиме усуненню перешкод для швидкого захоплення трьох балтійських держав.

При цьому, не забуваючи про плани Кремля на захоплення самих балтійських країн,  перш за все Естонію та її прикордонне місто Нарва, більшість населення якої складає російськомовне населення, що є одним із найбільш вразливих місць, як мінімум, для проведення гібридних операцій по дестабілізації серед місцевих мешканців населеного пункту для здійснення прямого вторгнення в подальшому. 

Зокрема поза увагою не залишились б й естонська столиця Таллінн та Латвійська республіка в разі спроб російського військового командування шляхом масового танкового, артилерійського та ракетного удару захопити ці території. 

 

Естонія-країни Скандинавського п-ова

Крім вищезгаданого сценарію, не варто залишати осторонь й наміри росії щодо країн Скандинавського п-ова.

Фінляндія як одна з історично потенційних об'єктів від російської агресії може стати першочерговою жертвою.

По-перше, захоплення північного узбережжя Фінської затоки та південно-східної Фінляндії паралізувало б основні сили фінських сил оборони, унеможливлюючи  підтримку оборони Естонії в разі агресії з боку рф.

Зокрема, не забуваючи про імперські амбіції росії із згадкою на попередній досвід радянського вторгнення (1940), яке завершилось стратегічним фіаско для агресора, хоч й 10 % захоплених територій були передані йому під контроль, за нинішніх умов скоріше Кремль прагнутиме до кордонів Абоського миру 1743 року після перемоги над шведами.

photo: Newsweek

 

Швеція: ймовірність російського нападу на шведський острів Готланд задля встановлення контролю над Балтійським морем, що ускладнювало б процеси для забезпечення безпековості Альянсу на східному фланзі - не залишає надій на краще, у зв'язку з високим ризиком російської експансії в Прибалтиці.

 

Норвегія: у свою чергу атака росіянами в Північній Лапландії та Фінмарку - спричинило б перенесення бойових дій  на узбережжя королівства, змусивши стягнути додаткові сили Альянсу до регіоні.

 

СХІД

Російська ескалація в південно-східній частині Азії, зокрема в Південній Кореї та Японії, є важливим елементом для розуміння потенційних загроз в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Враховуючи стратегічне розташування цих країн, а також їхні економічні та військові ресурси, безумовно Москва має імперські амбіції щодо розширення свого впливу в Азії, зокрема через стратегічні і економічні ініціативи. Тим не менш для реалізації таких геополітичних прагнень, росіянам буде набагато важче самостійно здійснити та вирішити свої державні питання.

З огляду на стратегічне партнерство Південної Кореї зі США перш за все в оборонно-промисловій сфері, зокрема й ядерна парасолька від Вашингтона, одна з найрозвиненіших економік світу, провідна роль у високих технологіях, виробництві електроніки та автомобіле- та суднобудуванні. Тим не менш, як показав останній досвід з імпічментом до чинного президента Юн Сок Йоля, та внутрішня нестабільність в країні певною мірою можуть зазнати впливу від політичних та військових напружень у регіоні, посилюючи свою лояльність та підтримку від росії та її союзника - КНДР, останній з яких якраз бажає розповсюдити свою владу та контроль над Корейським півостровом, в тому числі  через силу за рахунок дестабілізації на півдні. 

У випадку з Японією, яка аналогічно виступає одним із основних стратегічних союзників США в Азії та перебуває під американською ядерною парасолькою, на її території розміщені американські військові бази, зокрема на Окінаві, для захисту в разі зовнішньої агресії. 

Але не варто забувати щодо суперечок між російською та японською сторонами за контроль над південними островами (Ітуруп, Кунашир, Шикотан та Хабомай) Курильського архіпелагу, через що є незначна ймовірність спалаху конфлікту.

 

Таким чином, проаналізувавши можливі сценарії неочікуваного нападу російської федерації на західному та східному напрямках в Європі - можемо констатувати:

по-перше, в нинішніх реаліях повномасштабної війни в Україні, де майже весь арсенал російських збройних сил і військово-промислового комплексу задіяний на фронті, та переведення своєї економіки на військові рейки для підтримки подальшої кривавої війни - відновлення необхідного військового та економічного потенціалу задля використання його на нових напрямках, навряд чи Москві вдасться так швидко здійснити, озираючись на ті збитки, завдані через санкції та торговельну ізоляцію з боку західних країн. Зокрема в сфері ВПК, з урахуванням значної кількості втрат, які зазнав агресор у цій війні, що перевищують за скромними показниками в 15 разів, ніж набагато більший радянський союз, залишивши у війні в Афганістані за 10 років;

по-друге, враховуючи вже стратегічну поразку росії у війні з Україною через неспроможність здійснити ключові поставлені задачі напередодні оголошення повномасштабного вторгнення, в тому числі й повалення чинного політичного режиму та встановлення лояльного маріонеткового. Зокрема переоцінивши власні спроможності вести широкомасштабні загарбання та недооцінивши суперника й колективний захід в цілому - навряд чи в подальшому Кремль наважиться до повторення аналогічного кроку в країнах Альянсу, що може обернутись вкрай катастрофічними наслідками, не залишаючи поза увагою навіть пряме зіткнення з дислокуючим американьким контингентом в регіоні.

Тому, виходячи із попереднього досвіду невидимого втручання з метою дестабілізації в країні та поступової окупації деяких територій “аля Слов'янськ-2014” - Москва швидше за все наважиться до подібного сценарію в Європі для дестабілізації серед членів Альянсу, спостерігаючи на ситуацію, в якій перебувають між собою союзники та внутрішню нестабільність в цих країнах через популярність та активність проросійських маргінальних право- та ліворадикальних рухів на фоні загрози зі Сходу. 

А проведення гібридного сценарію (Слов’янськ-2014) із захопленням навіть прикордонного естонського містечка Нарви - вже похитне цілісність та безпеку Альянсу, актуалізуючі зміст 5 статті договору НАТО про необхідність надання допомоги союзнику, який зазнав нападу, на фоні достатньо чималих суттєвих внутрішніх негараздів у європейських державах, завданих через опосередковане втручання росії на цей час.

Щодо альтернативного сценарію до Заходу: Росія навряд чи ініціюватиме ескалацію на Далекому Сході, зокрема проти Південної Кореї чи Японії, з огляду на внутрішню перевантаженість і стратегічні обмеження та економічні санкції. 

Навіть в перспективі  Москва навряд чи буде заківалена відкрито втручатись у відкриття нового фронту на східному напрямі, зосереджуючись на підтримці стабільності в ключових регіонах як Центральна Азія (члени ОДКБ як мінімум) та Закавказзя (режим Іванішвілі в Грузії). Зокрема, активна ескалація в Тихоокеанському регіоні могла б порушити інтереси її союзників Китаю та КНДР, з якими Росія прагне й надалі зберегти партнерські відносини.

Натомість більш ймовірно Москва використовуватиме непрямі методи впливу, підтримуючи своїх партнерів у регіоні через військову, технологічну чи дипломатичну допомогу, що дозволяють їй сприяти створенню додаткових викликів для США та їхніх союзників у Тихоокеанському просторі, одночасно уникаючи прямої конфронтації. Такий підхід відповідав би стратегічним інтересам Росії, спрямованим на відволікання уваги Вашингтона та послаблення його позицій у Європі й інших регіонах.

Тому європейським елітам слід усвідомлювати, що безпека континенту значною мірою залежить від результату російсько-української війни. І перемога України та міжнародної коаліції у протистоянні з Росією має можливість успіху із нанесенням стратегічної поразки рф за столом переговорів через рішучий міжнародний тиск на багатовимірному підході (військовий тиск, економічна та політична ізоляція, ефективна протидія ІПСО) без необхідності прямого захоплення її територій, що стане важливим сигналом для інших авторитарних режимів, які прагнуть підірвати глобальний порядок. Адже історія демонструє, як поразка Кайзерівської Німеччини у Першій світовій війні, яка врешті капітулювала через військовий та економічний натиск від супротивників, при цьому навіть не зазнавши окупації Берліна силами Антанти.

Микита Носік, асоційований експерт аналітичного центру «Обʼєднана Україна»