Російсько-українська війна стала не лише трагедією для України, а й детонатором глобальних змін, які стрясають засади міжнародної політики, безпеки, економіки та клімату. Від розпаду поствестфальської системи до формування нових «осей зла» та злету технологічних війн — ми стали свідками зародження нового світопорядку. Чи готовий світ дати відповідь на виклики, які постали після 24 лютого 2022 року? І яку роль відіграє Україна в цій історичній трансформації?
(1) Турбулентність світової політики - це перший виклик, в якому сьогодні співіснують політичні актори в рамках світосистеми. Поняття турбулентності є доволі популярним серед політологів-міжнародників, та нагадаю, що вперше в теорію міжнародних відносин та світову політику його інтегрував американський вчений Джеймс Найджел Розенау у своїй легендарній книзі «Турбулентність світової політики: теорія змін та тяглості» (1990). Професор Elliott School of International Affairs в цій фундаметнальній роботі, запозичуючи із метеорології теорію турбулентності, пропонує наступне визначення турбулентності світової політики: «Процес турбулентності світовоі політики відбувається в умовах невизначеності, біфуркаціі та якісноі трансформаціі світовоі глобальноі системи завдяки діяльності різноманітних політичних та неполітичних акторів, що беруть участь в світових політичних процесах. Під глобальною політичною турбулентністю розуміється поширений на весь світ стан справ, за якого взаємозв`язки, що підтримують головні параметри світової політики позначені екстенсивною складністю та мінливістю.» (Rosenau, p. 78)
(2) 24/02 - Поствестфальська система - Смерть глобальної безпеки?
Початок широкомастшабного вторгнення росії на територію України ознаменував собою остаточну поразку Вестфальської системи міжнародних відносин з її ключовим принципом - суверенітету націй-держав. Відбулася також ерозія глобальної безпеки, яка й до того «ледь дихала». Тут важливо також підкреслити, що російсько-українська війна почалася задовго до лютого 2022 року, а саме в лютому 2014 року, коли «ввічливі зелені люди» увійшли до Криму, та провели під стволами автоматів абсолютно нелегітимний референдум щодо статусу українського півострова. Світ промовчав тоді, так само як він не був готовий до подій 24 лютого.
(3) Нова ера війни - Технологічність - Україна як полігон для тестування зброї
Війна в Україні продемонструвала всьому світові занепад старих методів її ведення, озброєння та прерогативу технологічних рішень. Це війна технологій, в першу чергу - дронів. Розвиток війни може мати серйозні геополітичні наслідки. Оскільки нестабільні відносини між Україною та адміністрацією Трампа ставлять під загрозу майбутню військову допомогу. США витратили мільярди доларів на надання Україні звичайних озброєнь, їхня важливість зменшується. За словами українських високопосадовців, з «31 високотехнологічного танка «Абрамс», які США надали Україні у 2023 році, 19 були знищені, виведені з ладу або захоплені, причому багато з них були виведені з ладу за допомогою безпілотників. Майже всі інші були відведені з лінії фронту, додали вони. На відміну від них, безпілотники набагато дешевші і простіші у створенні. Минулого року вони допомогли компенсувати скорочення поставок артилерії і ракет західного виробництва в Україну. Масштаби їх виробництва у воєнний час просто вражають.»
Зрештою, Україна зробила можливим переозброєння інноваційними засобами держав ЄС, які весь свій старий військовий арсенал спрямували як допомогу Україні, закупивши для себе нове озброєння у США. Відтак, ключовим економічним бенефіціаром російсько-української війни стали США. Історія повторюється, як і під час Першої та Другої світових воєн, коли США отримали надприбутки від функціонування свого ВПК.
(4) Автократія «на марші»: як покінчити з демократичною рецесією?
Це ще один значний виклик для глобальної світополітики. Тут нам допоможе чудова цитата мого колеги, професора Стенфордського університету Ларрі Даймонда: «Виклики, що стоять перед демократією сьогодні є величезними. Авторитарні режими перейшли в наступ з метою дискредитації та дестабілізації вільних суспільств. Те, що вони роблять це зі страху і турботи про власну легітимність, не робить їхні дії менш небезпечними. Що ще гірше, ворожі автократії все частіше діють узгоджено, утворюючи зловмисну вісь, в центрі якої знаходяться Китай, Росія та Іран, до яких приєднуються Куба, Північна Корея та інші. Захист демократії від таких сил потребує сили, спритності та наполегливості. Світові ліберальні демократії повинні посилити свою зовнішню оборону і тісніше співпрацювати, щоб зберегти економічну, військову і технологічну перевагу, яка позбавляє антидемократичних супротивників можливості домінувати у світовій політиці і підривати їхніх конкурентів»
(5) Нова «вісь зла»
З’явився новий загрозливий акронім, що кидає виклик світовому порядку: CRINK.
Цей виклик, по суті, продовжує думку професора Ларрі Даймонда, але тут треба ще додати ось яку річ. Неформальний альянс Китаю, росії, Ірану і Північної Кореї змушує НАТО посилити зв'язки з країнами Індо-Тихоокеанського регіону. Китай, росія, Іран і Північна Корея - чотири диктаторські режими, які вступили у змову в кривавій кампанії Москви з підкорення України. Їхня співпраця змушує НАТО розбудовувати тісніші зв'язки з країнами-однодумцями в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вперше високопосадовці з Австралії, Нової Зеландії, Південної Кореї і Японії взяли участь у зустрічі з міністрами оборони країн НАТО в Брюсселі жовтні 2024 року. росія звернулася до своїх союзників за допомогою у війні з Україною. Іран постачає безпілотники «Шахед», які регулярно обстрілюють українські міста, а також направив військових радників. Сполучені Штати і Україна стверджують, що він також надіслав балістичні ракети, що Тегеран заперечує. Північна Корея, тим часом, надсилає величезну кількість артилерійських боєприпасів, а також ракет, які мають вирішальне значення для російських військ, що повільно просуваються в Україні. Крім того, Північна Корея відправила тисячі військових для участі у війні, особливо в рамках звільнення Курської області. Між тим, Китай наполягає на тому, що не озброює Росію, хоча Вашингтон недвозначно заявив, що Пекін допомагає військовим Владіміра Путіна. Китай купує російські енергоносії, а його експорт мікросхем та інших товарів має вирішальне значення для підтримання роботи московської військової машини. Окрім цього, Ханна Нотте разом з Хамідрезою Азізі у статті «Нові небезпечні друзі росії» для авторитетного Foreign Affairs відзначають: «росія паралельно вибудовує інший набір відносин, які, хоча і є більш витонченими, але не менш важливими. За останні два роки Москва посилила свої зв'язки з «віссю опору»: мережею іранських партнерів і маріонеток, що простягається від Лівану до Іраку. Ця вісь, до якої входять ХАМАС, Хезболла, єменські хусити, іракські та сирійські ополченці, вважає, що перебуває в конфронтації з Ізраїлем і, відповідно, зі Сполученими Штатами. Це природний союзник Кремля.»
(6) «З поверненням, Realpolitik!», або «неандертальський реалізм» Трампа
Всі попередні виклики, по суті, призвели до посилення реалізму, однак обрання в листопаді 2024 року Дональда Трампа президентом США лише посилили цей тренд. При цьому, на думку американського політолога Стівена Уолта, «широкий підхід Трампа до Європи - це підхід «розділяй і володарюй». Він назвав Європейський Союз «ворогом» Сполучених Штатів і підтримав низку політичних сил, які зараз розхитують континент і загрожують довгостроковому майбутньому ЄС. Він підтримав Brexit, висловив свою підтримку Марін Ле Пен у Франції і добре ставиться до неліберальних лідерів, таких як Віктор Орбан з Угорщини та Анджей Дуда з Польщі. Чому? Тому що він вважає, що поділ Європи на конкуруючі національні держави дозволить більшим і могутнішим Сполученим Штатам торгуватися з кожною європейською державою окремо, а не з усіма разом, і таким чином забезпечити для себе кращі умови.Такий підхід можна назвати «неандертальським реалізмом». Гра в «розділяй і володарюй» є гарною ідеєю, коли маєш справу зі справжніми ворогами, але немає сенсу сіяти розбрат між країнами, з якими маєш загалом дружні стосунки і тісні економічні зв'язки, і коли їхня колективна підтримка може знадобитися в інших контекстах.»
Ця цитата датується 2018 роком, коли Дональд Трамп був президентом в свою першу каденцію. Але як показали перші місяці вже другої каденції Трампа, то його позиція стала ще жорсткішою. По суті, він є апологетом позиції відомого грецького історика Фукідіда, який на сторінках своєї «Історії Пелопоннеської війни» писав: «Сильні роблять те, що хочуть; слабкі терплять, що мусять.»
Хоча, така політика не може тривати вічно, адже, як показала історія супердержави Афіни, рано чи пізно приходить занепад. З огляду на це, цікавою також є думка вже згадуваного нами професора Даймонда, який в березні 2025 року в інтерв’ю газеті El Pais заявив наступне щодо політики Трампа та його адміністрації: «Він дуже швидко рухається. Зараз у них набагато більш ідеологічний проект, ніж минулого разу. Він називається «Теорія унітарної виконавчої влади», яку також можна назвати теорією імперського президентства. Вона стверджує, що президент може робити все, що йому заманеться, що він володіє і контролює весь федеральний уряд, що в бюрократії не може і не повинно бути ніяких незалежних акторів; що всі в усій адміністративній державі, яку він ненавидить, зобов'язані абсолютній особистій і політичній лояльності до президента. Вони займаються кулуарним і публічним залякуванням республіканців у Конгресі, щоб змусити їх затвердити всіх кандидатів Трампа і стати на коліно перед його імперською волею.»
(7) Війна та кліматичні зміни
Це ще один значний виклик для глобального світового порядку, а враховуючи той факт, що США в січні 2025 остаточно вийшли з Паризької угоди, то він з кожним днем буде ще більше посилюватися. Щодо України, то лише за перші 12 місяців війна спричинила чисте збільшення викидів парникових газів на 120 мільйонів тонн і завдала шкоди довкіллю на суму понад 57 мільярдів доларів США. Через два роки ця цифра сягнула 175 мільйонів тонн, що перевищує річний обсяг викидів таких високорозвинених країн, як Нідерланди. Крім того, ця кількість дорівнює сукупним викидам вуглецю п'яти країн, віднесених до категорії «Нестабільні та постраждалі від конфлікту держави» (FCAS) у списку надзвичайних ситуацій Міжнародного комітету порятунку (International Rescue Committee, IRC): Гаїті, Сирії, Буркіна-Фасо, Ємену та Сомалі. Ступінь, до якого війна в Україні посилює вразливість постраждалого від конфлікту населення до екологічних і кліматичних змін, досі не до кінця зрозуміла, що створює прогалину, яка перешкоджає своєчасному гуманітарному та постконфліктному реагуванню з урахуванням ризиків для кліматичної безпеки.
(8) Конкуренція за глобальне лідерство
Зрештою, важливим і останнім в рамках цієї роботи викликом для глобального світового порядку виступає поява нового челенджера на глобальне лідерство у вигляді Китаю. Вже сьогодні можна спостерігати латентну «битву за лідерство» між США та Китаєм. Звісно, США не хочуть втратити своє «місце під сонцем», в той час як Китай нарощує свою економічну та світополітичну міць. Важливу роль в цьому відіграє реалізація інфраструктурного проєкту BRI. Ще один мій хороший колега, професор Гарвардського університету Джозеф Най молодший з цього приводу пише: «США і Китай - дві найбільші економіки світу. Ми сильно взаємозалежні. Китай - це держава, що розвивається, а США - це вже усталена держава, але це не повинно до війни, яка була б руйнівною як для обох країн, так і для світової економіки. Китай і США не становлять екзистенційної загрози один для одного. Навпаки, обидві країни можуть виграти від співпраці. Хоча певна конкуренція між великими державами неминуча, найкраще думати про неї в термінах керованої конкуренції або кооперативного суперництва. Інша проблема полягає в тому, що концепція суперництва великих держав - це нові виклики, з якими стикаються США і решта світу. Національна безпека і глобальний політичний порядок денний змінилися з 1914 і 1945 років, але зосередження виключно на стратегії суперництва великих держав недооцінює нові загрози від екологічної глобалізації. Вчені кажуть, що глобальна зміна клімату коштуватиме трильйони доларів і може завдати шкоди в масштабах війни. Пандемія COVID-19 вже забрала життя мільйонів людей по всьому світу, і, на жаль, на нас чекають нові пандемії. Політики у Вашингтоні та Пекіні намагаються зрозуміти їхні стосунки. Деякі політики та аналітики називають нинішню ситуацію «новою холодною війною», але втискання Китаю в ці ідеологічні рамки спотворює реальний стратегічний виклик, з яким стикаються дві країни».»
І якщо США чи Китай потраплять у так звану «пастку Фукідіда», то війна між цими державами за глобальне лідерство є неминучою. А це, своєю чергою, призведе до радикальної деконструкції старого світопорядку і ще більш пришвидшеного формування нового, що вже розпачався в лютому 2022 року.
Максим Андрущенко
