Вибори до Палати радників Японії 21 липня 2025 року засвідчили суттєве ослаблення традиційних політичних структур. Правляча коаліція ЛДПЯ та «Комейто» втратила більшість, отримавши 122 мандати із необхідних 125. Найбільший резонанс викликало посилення нових правоконсервативних сил. Партія «Сансейто» отримала 14 мандатів проти одного у попередньому скликанні. Паралельно виросла підтримка правоцентристської ПДН, яка здобула 17 місць (раніше — 4). Лівоцентристська опозиція, насамперед CDPJ, зазнала стратегічної поразки, обмежившись 21 мандатом, найгірший результат за понад два десятиліття.
Вибори стали маркером трансформації електорального поля. Формується нова правоконсервативна коаліція - молодь, яка втратила довіру до глобалізму; мешканці депресивних регіонів, які сприймають уряд як віддалений; середній клас, який вимагає компенсацій за економічне застоювання. У парламенті вже немає стійкої осі «уряд—опозиція». Відкривається простір для ситуативних альянсів, де ідеологічна сталість відіграє другорядну роль.
Чому зростає підтримка правих партій?
1. Система безпеки
Японське суспільство дедалі частіше сприймає регіон як простір конфліктного потенціалу. Китай активно діє в акваторії спірних островів Сенкаку. КНДР здійснює ракетні запуски з траєкторіями над японською територією. Японські стратегічні планувальники дедалі частіше розглядають ці дії як частину скоординованої осі між Пекіном, Пхеньяном і Москвою. Уряд ініціював перегляд статті 9 Конституції, розширив повноваження Сил самооборони та ухвалив рекордний оборонний бюджет — понад 7 трлн єн. Активізовано розробку систем ППО та озброєнь середньої дальності.
Японія зміцнює двосторонню співпрацю зі США, поглиблює оборонні зв’язки в межах QUAD, а також формує окремі оборонно-промислові програми з Індією та Австралією. Формат QUAD дедалі чіткіше розглядається як гарант підтримки у разі конфлікту з Китаєм чи КНДР.
2. Економічний протекціонізм
Паралельно з безпековими змінами Японія активізує економічну автономію. У 2025 році адміністрація Трампа заявила про підвищення мит на японську продукцію до 25%. Для Японії, де США є ключовим ринком збуту, це означає необхідність перебудови частини торговельної політики. Уряд розпочав розробку програм локалізації виробництва, передусім у галузях мікроелектроніки, батарей, авіаційної техніки та робототехніки.
Ці дії збігаються з політичними вимогами ПДН та інших консервативних фракцій, які виступають за зменшення участі Японії у багатосторонніх торговельних механізмах і розвиток внутрішнього інвестиційного ринку. Риторика, пов’язана з економічною самодостатністю, дедалі частіше звучить у промовах навіть поміркованих політиків.
3. Демографічні та ідентичнісні фактори
Середній вік японців перевищує 48 років. Регіони стикаються з депопуляцією, закриттям шкіл, медустанов і банківських відділень. Молодь концентрується в кількох агломераціях, що створює перевантаження транспортної та соціальної інфраструктури. У великих містах зафіксовано дефіцит житла й перевантаження медичних послуг.
Водночас у публічну політику повертається тема ідентичності. Дискусії про імміграцію, які донедавна залишались периферійними, тепер звучать з трибуни парламенту. Новообрані сенатори від «Сансейто» та інших правих фракцій прямо апелюють до ідеї етнічної єдності та “культурного захисту”. Політична програма партії включає перегляд квот на трудову міграцію та обмеження соціальних гарантій для іноземців.
Позиція щодо України: що змінюється
У цьому контексті Україна стикається з новими викликами. Формально Японія зберігає прихильність до санкційної та дипломатичної підтримки. У 2022–2024 роках сума допомоги Україні перевищила 1,8 млрд доларів. Однак частина новообраних сенаторів критикує участь країни у зовнішніх конфліктах, які не мають прямого впливу на національну безпеку. Це стосується не лише України, але й політики розвитку в Африці та Південно-Східній Азії.
У 2025 році Японія запустила програму тимчасового працевлаштування для кількох тисяч українців у сільському господарстві та доглядовому секторі. Продовження програми залежатиме від здатності уряду зберігати політичну рівновагу. У разі посилення впливу правих партій такі ініціативи можуть бути переглянуті, особливо якщо питання імміграції знову стане центральним у парламентському порядку денному.
Прогноз для українсько-японських відносин
Українсько-японське співробітництво зберігає інституційні основи. Однак зростає залежність від внутрішньої динаміки японської політики. Єдиної більшості не існує. Рішення ухвалюються ситуативно, під тиском фракційного торгу. Це підвищує вразливість будь-якої довгострокової ініціативи.
Для України доцільно переорієнтувати дипломатичну стратегію. Потрібна присутність не лише на рівні уряду, а й у парламенті, регіонах, академічних та бізнес-середовищах. Робота з опініон-мейкерами, аналітичними центрами, місцевими адміністраціями може забезпечити стійкість співпраці навіть у разі змін урядових пріоритетів.
Україна залишається елементом геополітичної рівноваги, що формує спільну лінію стримування Китаю, Росії та КНДР. Але для збереження підтримки з боку Японії потрібно інвестувати в багаторівневу взаємодію — у форматі, який не залежить виключно від рішень прем'єр-міністра чи МЗС.
Олександр Колесніченко
