Конфлікт між Іраном і Ізраїлем, що нині переріс у масштабне протистояння, має довгу історію, що починалася з періоду стратегічного партнерства. До Ісламської революції 1979 року Тегеран і Тель-Авів співпрацювали у військовій, економічній і розвідувальній сферах. Ізраїль постачав Ірану озброєння, технології та інструктаж, натомість отримував енергоносії. Революція 1979 року змінила характер відносин: Іран вийшов із західного табору, встановивши антиізраїльський курс. Відтоді регіон охоплюють проксі-війни, з інтенсивністю яких Іран намагається компенсувати відсутність прямої військової конфронтації.
Епоха проксі-війн
Починаючи з 1980-х років, Іран системно вибудовував мережу проксі-груп. У Лівані — “Хезболла” стала головним інструментом впливу, отримуючи щороку до 700 мільйонів доларів фінансування, ракети, дрони та інструкторську підтримку. У 2006 році “Хезболла” здійснила масовані ракетні обстріли півночі Ізраїлю, а у 2023–2024 роках її атаки змусили десятки тисяч цивільних залишити прикордонні регіони. Ізраїль відповідав цілеспрямованими ударами по складах, конвоях і командних пунктах “Хезболли”. У вересні 2024 року ізраїльські спецоперації знищили частину командної вертикалі угруповання, що стало серйозним ударом по його бойовій ефективності.
У секторі Гази Іран підтримує “Хамас” та “Ісламський джихад”. Фінансування “Хамасу” оцінюється на рівні 100 мільйонів доларів щорічно, а технології виробництва дронів і ракет активно передаються з Тегерану. Операція “Буря Аль-Акси” 7 жовтня 2023 року стала наймасовішим терактом за всю історію конфлікту, забравши понад 1200 життів. Хоча прямих доказів координації з Іраном не виявлено, політична підтримка Тегерана була очевидною. Ізраїль відповів масштабною операцією “Залізні мечі”.
Інший важливий плацдарм — Ємен, де Іран підтримує хуситів. Ці угруповання здійснюють ракетні обстріли ізраїльських портів, атакують міжнародне судноплавство, а у грудні 2024 року навіть намагались атакувати Тель-Авів дронами. Хоч атаки були перехоплені, вони мали значний ефект дестабілізації морських коридорів. Погроза командира ВМС КСІР про можливе закриття Ормузької протоки фактично є елементом енергетичного шантажу глобального масштабу.
Ще одним театром проксі-війни стала Сирія, де до падіння режиму Башара Асада в грудні 2024 року Іран створив масштабну військово-логістичну інфраструктуру. Через цей так званий “шиїтський коридор” до Лівану постачалась зброя для “Хезболли”. Ізраїль системно атакував іранські об’єкти, включаючи вбивства офіцерів КВІР. Після захоплення Дамаска угрупованням Hayat Tahrir al-Sham і втечі Асада до Москви, Іран втратив значну частину свого впливу, хоча деякі проксі-групи залишилися активними.
В сукупності, проксі-війни Ірану погіршують гуманітарну ситуацію в регіоні, послаблюють позиції поміркованих арабських держав, та створюють ризики для глобального енергетичного ринку.
Ядерна програма Ірану
Ядерні амбіції Тегерана ведуть від шахського періоду. Після Ісламської революції програма була відновлена, а з 1990-х — отримала технічну допомогу від КНР, рф і Північної Кореї. У 2002 році міжнародна спільнота дізналася про об’єкти в Натанзі й Араку, що викликало підозри у воєнному спрямуванні програми.
Попри укладену в 2015 році ядерну угоду JCPOA, після її одностороннього розірвання США у 2018 році Іран відновив збагачення урану до 60%. На травень 2025 року у нього наявні понад 408 кг збагаченого урану, що, після подальшого збагачення, дозволить створити декілька ядерних зарядів. Ізраїль вже застосовував заходи протидії, зокрема кібератаки (Stuxnet), усунення ключових вчених та авіаудари. Проте близько 60% іранського урану перебуває у невідомих сховищах, що унеможливлює повну нейтралізацію загрози.
Роль США у війні
Вашингтон виступає головним союзником Ізраїлю. У 2024–2025 роках США брали участь у протиповітряній обороні Ізраїлю, проводили безуспішні переговори з Іраном та, врешті, здійснили масштабну операцію “Midnight Hammer”. Понад 125 літаків, бомбардувальники B-2 Spirit, бомби GBU-57 і крилаті ракети Tomahawk були застосовані для ураження об’єктів у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Попри заяви про “повне знищення ядерних амбіцій Ірану”, міжнародні джерела, зокрема Reuters, вказують, що на момент атаки критично важливих запасів урану на об’єктах не було. Відтак повністю зупинити програму не вдалося, на відміну від ізраїльських точкових ударів, які хоч і не завершили операцію, виявились ефективнішими за результатами.
Пояс Китай — Іран — росія
Пекін і Тегеран підтримують прагматичні, але обмежено надійні відносини. Китай — ключовий імпортер іранської нафти, а Іран отримує доступ до озброєнь, логістики та обхід санкцій. У відповідь на американські удари Пекін закликав до деескалації, але залишається вразливим до дилеми: співпраця з Іраном чи стратегічні зв’язки зі США. Китай може компенсувати іранську нафту поставками з Саудівської Аравії, ОАЕ або Іраку, де має стабільні відносини.
росія підтримала Іран інформаційно, дала політичний майданчик, але військово не втручається. Кремль вкотре демонструє свою ненадійність як союзника. Якщо підтримка залишиться номінальною, це буде черговим сигналом про кризу проросійських альянсів у регіоні. Іран без ППО неспроможний втримати небо — а без переваги в повітрі програти війну лише питання часу.
Що нас чекає?
З точки зору України, головним негативом конфлікту є потенційне зростання цін на нафту, що покращує фінансування російської агресії. Проте позитив — повна неможливість на поточному етапі передавання Іраном балістичних ракет рф, а також деструкція логістичних маршрутів для Shahed-136. Контрабандні постачання чипів, озброєння та запчастин також можуть зазнати ускладнень.
У перспективі Китай буде змушений балансувати між нафтою та американським ринком, обираючи останній. Це може призвести до переорієнтації поставок енергоносіїв у бік стабільніших партнерів — Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Іраку та Венесуели. Відповідно, регіональний вплив Ірану, а з ним і його глобальна вага, суттєво скоротяться.
У ситуації, що склалася, стратегічною метою Ізраїлю і США залишається повна демілітаризація режиму аятол. Враховуючи масштаб, ризики та незавершеність операцій — ця війна триватиме. Але її результат може визначити конфігурацію Близького Сходу на десятиліття вперед.
Данило Єршов
