Бойові інновації українських безпілотників тихо стають новим стратегічним безпековим рішенням в Індо-Тихоокеанському регіоні. Про це пише Дмитро Левусь, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політолог-міжнародник у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Понад чотири роки Україну описували насамперед в один спосіб: як отримувача. Отримувача батарей Patriot, артилерійських снарядів, розвідданих та грошей. Цей опис зараз починає втрачати чинність. У середині червня стало відомо, що українські виробники дронів звертаються до Японії та Тайваню, пропонуючи бойові випробувані системи двом найбагатшим і найбільш стривоженим арміям Азії.
Країна, яка навчилася воювати проти більшого ворога за допомогою дешевих безпілотних апаратів, починає продавати ці знання, і поширення українського дронового способу ведення війни в системі стримування Індо-Тихоокеанського регіону тихо стає одним із найцінніших стратегічних експортних товарів Києва.
Бойові випробувані дрони дають Києву те, чого не купиш за гроші
Компанії, які очолюють цей рух, не є відомими брендами, але вони мають те, чого не купиш за гроші. UFORCE, виробник ударних і морських дронів, у квітні відправила свого виконавчого директора до Токіо з прямою пропозицією: японська промисловість має побудувати тисячі дронів української конструкції для захисту себе та своїх союзників.
Ця пропозиція звучить інакше, коли продукт має послужний список. Надводні апарати UFORCE Magura допомогли перетворити ділянки Чорного моря на зони, де російський флот більше не наважується діяти, а американські сили нещодавно використали надводні дрони того ж походження, щоб потопити корабель-мішень під час навчань у районі, де Південнокитайське море зустрічається з Тихим океаном. Поряд з UFORCE японських партнерів шукають фахівець із спостереження Skyeton та виробник ударних дронів General Cherry, причому один зі співзасновників назвав Японію найкращим воротами до ширшого азійського ринку.
Цей момент обрано не випадково. З 2022 року Японія перебудовує свою армію історично високими темпами — процес, який різко прискорився після того, як наприкінці минулого року прем'єр-міністром стала Санае Такаічі, яка закликала вітчизняні компанії нарощувати виробництво озброєнь.
Токіо виділив приблизно два мільярди доларів на дронові системи в цьогорічному оборонному бюджеті та прагне підняти річний обсяг виробництва до вісімдесяти тисяч одиниць до кінця десятиліття — з ледь тисячі апаратів, побудованих у 2024 році. Це залишається лише часткою від семи мільйонів дронів, які сама Україна планує виробити цього року, і саме тому українські ноу-хау є привабливими. Японія має заводи, капітал і, після відмови від давніх обмежень на експорт зброї, політичну волю. Україна має доктрину, швидкість ітерацій і шрами.
Японія та Тайвань відкривають два різні шляхи до Азії
Ця взаємодоповнюваність вказує на конкретний результат: Японія перетворюється на регіональний виробничий хаб для дронів, спроєктованих в Україні та призначених для покупців по всій Азії. Skyeton просуває свої платформи великої дальності як спосіб патрулювати понад чотирнадцять тисяч островів, що складають японський архіпелаг.
Посол Києва на Філіппінах підтвердив переговори з Манілою щодо співпраці у сфері дронів, і українські керівники очікують, що будь-які системи, продані там, будуть збиратися в Японії, де глибша виробнича експертиза. Ця модель — вже не проста продаж техніки. Це пересадка цілого способу ведення бойових дій.
Тайвань — більш делікатна частина цієї історії. Оскільки Київ не підтримує офіційних дипломатичних відносин з Тайбеєм, українські компанії діють обережно, проте практичні зв'язки вже зміцнюються. У травні українська асоціація виробників дронів IRON очолила делегацію до Тайчжуна для зустрічі з тайванськими постачальниками камер, мікроелектроніки та інших компонентів — частина свідомих зусиль зменшити залежність галузі від деталей китайського виробництва.
Деякі контакти пішли далі простого постачання: тайванський виробник Jiin Ming Industry підтвердив співпрацю з українським партнером над дроновою програмою на ранній стадії. Рух відбувається в обидва боки. Тайвань тихо відправив в Україну понад сто тисяч дронів з минулого року, переважно через Польщу та Чехію, перетворивши острів з експериментального гравця на справжнього постачальника для поля бою.
Експорт способу ведення війни змінює стратегічну роль України
Стратегічна логіка, що стоїть за всім цим, і робить це більшим, ніж просто торговельна історія. Центральна проблема, з якою стикаються Тайвань і Японія, полягає в тому, як ускладнити або відтермінувати потенційний крок Китаю через протоку, і американські планувальники давно стверджують, що велика кількість дешевих безпілотних систем має центральне значення для цього завдання.
Це саме та форма ведення війни, яку Україна чотири роки відточувала під вогнем: морське стримування противника, витратна маса техніки та невпинна адаптація проти чисельно переважаючого ворога. Експортуючи цей досвід, Київ перестає бути лише споживачем усередині західної оборонної екосистеми і стає вузлом, який постачає спроможності назовні — архітектуру стримування союзників Америки за тисячі кілометрів звідси. Голова IRON прямо акцентував на готовності України, заявивши, що його компанії були б раді бачити, як їхні дрони захищають будь-яку країну від вторгнення.
Ніщо з цього ще не вирішено остаточно. Японські оборонні підрядники, багато з яких досі заробляють більшість грошей на товарах широкого вжитку, що частково продаються в Китаї, залишаються насторожені щодо репутаційних ризиків торгівлі зброєю, а посадовці в Токіо описують значну частину цієї взаємодії як пробну. Експортний контроль, питання кінцевого використання та чутливість тайванського досьє накладають обмеження, а ланцюги постачання й досі проходять через спірні китайські вузькі місця, що контролює Китай.
Проте напрямок руху безсумнівний, і він відзначає інший тип пропозиції порівняно з двосторонніми меморандумами про співпрацю, які донині визначали оборонну дипломатію України. Ті документи запитували, що партнери можуть дати Україні. Цей запитує, що Україна тепер може дати світові, і відповідь дедалі більше звучить так: випробуваний шаблон того, як вижити у зіткненні із сильнішим сусідом.
