Українсько-російська війна є конфліктом, до якого залучено велику кількість гравців, і КНР також. На тлі загрози вторгнення на Тайвань і, незважаючи на офіційну нейтральну позицію, багато дослідників звинувачують Китай у проросійській позиції, незважаючи на те, що офіційної прямої військової та економічної підтримки поки що не було.
Саме тому необхідно з'ясувати, якою є нині реальна роль Китаю у війні і чи справді він дотримується нейтралітету, чи грає на боці Росії.
Стратегічні інтереси Китаю: між Тайванем та партнерством з РФ
Стратегічні інтереси КНР у конфлікті є досить неоднозначними, тому що, з одного боку, Китай прагне того, щоб ситуацію з російським нападом на Україну не порівнювали з його власними територіальними претензіями, особливо щодо Тайваню. У той же час, підтримуючи стратегічне співробітництво з Росією, Пекін намагається не зіпсувати відносини з країнами Європи та Північної Америки, уникаючи їхньої повної втрати. Водночас, відносини з Україною ускладнюється стратегічним партнерством з РФ і прагненням повалити першість США в міжнародному порядку.
На міжнародному рівні, у Генасамблеї ООН, КНР не підтримало жодну з 8 резолюцій, що стосувалися засудження агресії Росії в Україні, а в деяких випадках голосувала проти. Виняток стосувався резолюції про співпрацю між ООН та Радою Європи, де РФ побічно називалася агресором. У цьому випадку КНР підтримала її, але це швидше не свідчило про зміну позиції.
З публічних виступів ми можемо побачити також неоднозначну позицію. На питання, чому Китай у своєму документі не закликав Росію вивести війська, представник МЗС Ван Веньбін пояснив, що українське питання має складний історичний контекст, а позиція Пекіна ґрунтується на «об'єктивності та справедливості». За його словами, Китай зосереджується на просуванні переговорів та формує свої підходи виходячи з «сутності проблеми», наполягаючи, що стоїть на стороні миру та діалогу. Тут ми можемо побачити підтримку позиції РФ щодо складного історичного контексту.
Під час зустрічі з Олафом Шольцем Сі Цзіньпін намітив чотири принципи, які, на його думку, мають стати основою для досягнення миру в Україні. Він наголосив на пріоритетності збереження миру та стабільності без прагнення до односторонніх вигод; необхідності стримувати подальшу ескалацію; створення умов для відновлення мирного процесу; а також мінімізації негативного впливу війни на світову економіку та глобальні ланцюги постачання.
Співпраця Китаю та Росії після 2022 року
Як видно з публічних заяв, КНР займає досить формальну нейтральну позицію з приводу війни в Україні, яку Китай називає «українською кризою». При цьому він не висловлює чіткої дипломатичної підтримки жодній стороні конфлікту. Водночас така стримана риторика не заважає політичним контактам на найвищому рівні: Сі Цзіньпін став одним із небагатьох світових лідерів, які зустрічалися з Путіним із самого початку вторгнення.
На полях саміту Шанхайської організації співробітництва у 2022 році Володимир Путін та Сі Цзіньпін обговорили проблему Тайваню та війну в Україні. Володимир Путін, в умовах власної дипломатичної ізоляції, подякував Сі за збалансований підхід. До цього китайський лідер заявляв, що китайська підтримка Росії "немає межі". Після цієї зустрічі Володимир Путін та Сі Цзіньпінь зустрічалися ще три рази. Ці контакти та заяви явно вказують на те, що КНР більш схильний до Росії і не вважає вторгнення в Україну приводом для погіршення відносин.
В економічному вимірі Китай є країною, яка не наклала санкції на РФ і наростила торгівлю після повномасштабного вторгнення в умовах відсутності доступу Росії до західних ринків. У 2024 році китайський експорт та імпорт до Росії досяг 245 мільярдів доларів, що більш ніж удвічі быльше за 2020 рік. Хоча є дисбаланс у типах товарів, що експортуються. Якщо Китай експортує в основному машини, трактори, електроніку та інші технологічні продукти, то Росія переважно викопне паливо та інші природні ресурси. Хоча слід зазначити, що зростання російського експорту до Китаю сповільнилося після 2024 року, ймовірно через політичні та економічні обмеження.
Зросла і кількість російсько-китайських військових навчань у числі, розмірі та географічному масштабі після повномасштабного вторгнення в Україну. З 90 військових навчань від 2003 року, 26 із них припали на період після 24 лютого 2022 року. Тобто спостерігається значний обмін досвіду між двома країнами.
Також досить тривожним є відсоток компонентів для виробництва військових безпілотників. За даними естонської розвідки, 80% таких компонентів надходять із Китаю. Водночас, українські чиновники зазначають, що приблизно 60% компонентів для російського озброєння загалом імпортуються чи реекспортуються із КНР.
Мирні плани КНР: дипломатія чи легітимізація РФ?
КНР також демонструє посередницькі амбіції. Зокрема, 2023 року перед зустріччю з Путіним МЗС Китаю оприлюднило власний «мирний план» із 12 пунктів. У документі йшлося про необхідність зняти санкції з Росії, якщо вони не були погоджені Радою Безпеки ООН, а також припинення вогню. Територіальне питання в ньому не порушувалося.
Швидше можна сказати, що цей мирний план відповідав російському баченню у реаліях лютого 2023 р. і він різко контрастував із мирним планом Зеленського із 10 пунктів.
У 2024 році КНР виступила спільно з Бразилією та представили новий план цього разу із 6 пунктів. Незважаючи на відсутність конкретики та багато спільного з минулим китайським мирним планом, у ньому наголошено на недопущенні застосування ядерної зброї.
Після приходу Трампа до влади мирні зусилля КНР стали значно менш помітними. Зважаючи на неоднозначні інтереси КНР у конфлікті, ми можемо припустити, що китайські чиновники перебувають у стані улюбленої китайської тактики очікування або діють непублічно після того, як Дональд Трамп взяв на себе головну посередницьку роль у війні.
Тим не менш, фактор Китаю в цьому процесі не можна повністю відкидати, тому що швидше за все вони зацікавлені в черговому провалі США.
Спроби українсько-китайського діалогу та проблема «Мотор Січ»
Незважаючи на домінацію російського впливу над українцями у КНР, Україна не залишає надій налагодити українсько-китайські відносини, які, як уже згадувалося, ускладнені стратегічним партнерством із РФ. Хоча Україна та Китай мають власне стратегічне партнерство з 2011 року, відносини зараз прохолодні. Обсяг торгівлі становить 16,8 млрд. доларів, із суттєвим перекосом на користь китайського імпорту.
Україна не має реального важеля тиску на Китай
Додатковим подразником стала історія з "Мотор Січчю", коли китайські інвестори придбали близько 75% акцій підприємства. Україна опинилася перед вибором – загострити стосунки з Китаєм чи США. Пріоритет було надано відносинам із Вашингтоном: СБУ заарештувала акції, а за чотири роки підприємство перейшло у власність держави. Це, без сумніву, негативно вплинуло на китайсько-українські відносини.
Головні висновки та ризики
Не забуваймо, що китайський вплив на перебіг подій українсько-російської війни справді значний з перших днів повномасштабного вторгнення. Слід нагадати, що повномасштабна агресія почалася відразу після зимової Олімпіади в Пекіні, що дало підставу припускати, що РФ отримала від КНР щонайменше гарантію нейтралітету.
Незважаючи на заявлену «упередженість», Китай демонструє явну відданість РФ, допомагаючи їй обійти санкції, компенсувати технологічну залежність від Заходу та переорієнтувати економіку на східні ринки.
Хоча слід зазначити, що тенденція зростання частки Китаю у російській зовнішній торгівлі та поглиблення співпраці почала виявлятися ще у 2014 році. У 2025 році, незважаючи на точкові проблеми у відносинах, ми не можемо спостерігати зміни позиції КНР. Її «мирні» ініціативи здебільшого відображають інтереси Москви, а не України. Пекін зберігає інтенсивні контакти з Путіним та збільшує економічну співпрацю з РФ.
Україна поки що не має можливості істотно вплинути на позицію Китаю. А роль КНР у війні не є просто значною. У критичні моменти вона могла бути вирішальною для стійкості російської економіки та військової машини.
Максим Затоковенко
