За католицьким християнством 24 грудня є Святвечором напередодні Різдва Ісуса Христа 25 грудня. Православні християни, як відомо, святкують ці дні 6 та 7 січня відповідно. Така відмінність, що інколи дивує невоцерковлених людей, існує відносно недавно і з'явилася після зміни календаря з Юліанського на Григоріанський. Зокрема на теренах України це відбулося 1918 року, коли Українська Народна Республіка перейшла на Григоріанський календар. Виникла колізія: адже додалося 13 днів і замість 25 грудня Різдво Христове припадало тепер на 7 січня. Тож миряни і почали святкувати його 7 січня, хоча жодних церковних "реформ" з цього приводу не відбувалося. Проте згодом, аби подолати колізію, більшість патріархатів православного християнства перейшли на святкування Різдва саме 6-7 січня. Католики ж та протестанти продовжують його святкувати 24-25 грудня.
Зрештою, нічого дивного у святкування Різдва Христового 25 грудня немає. Адже традиції "народження богів" у багатьох релігіях пов'язані саме із Зимовим сонцестоянням та часом, коли день видимо збільшується. Тобто від 21 грудня за 4 доби день збільшується на видимих майже 10 хвилин. Зокрема, як ми вже розглядали, наші предки слов'яни святкували Різдво Божича Коляди саме на Зимове сонцестояння. А от східні релігії святкували народження богів саме 25 грудня. Це і давньоєгипетський Гор, фрігійський Аттіс, перський Мітра та фінікійський Адоніс. Християнство, яке мало укорінитися на багатьох територіях, не вигадало нічого нового, аніж зробити 25 грудня датою народження Ісуса.
Читайте також: Зимове сонцестояння і Різдво: як святкували Коляду наші предки
Як би там не було, але крізь віки до наших дній дійшла традиція готувати на Святвечір 12 сакральних страв. У християнстві вони символізують 12 апостолів, а у наших пращурів символізували 12 місяців та 12 сузір'їв, через які проходить сонце протягом року та формує Колодар (Коло дарів Бога), новий рік.
Сьогодні цей набір страв у християнстві пов'язаний із завершенням різдвяного посту, а тому на столах є багато м'ясних страв. І суть цих страв майже не важлива, головне, щоб їх було 12. Єдине, що залишилось незмінним – це кутя та узвар.
Проте, як повідомляє портал "Рід і Віра", наші пращури надавали кожній страві сакрального символізму.
Отже, що означала кожна страва, що мала бути на столі у Святвечір. Адже через куштування освяченої святкової їжі ми символічно з'єднуємося з Божественним світом.
Символізм та духовне значення Різдвяних Святих Страв:
1. Кутя - каша з обмеленої пшениці та ячменю, які брали з Дідуха – останнього обжиночного снопа, зібраного з поля. Кутю традиційно подавали з маком, медом та горіхами. Кутя - це головна традиційна страва Святвечора.
Кутя, каша – це символ первозданної Пустоти до початку Творіння. Вживаючи її людина уподібнюється Всебогу (Творцю), який починає творити новий Світ, нове Життя (Новий рік).
При цьому, зерна символізують зерна Правди, божественні Дари, заповіді та істини, завдяки яким можна здобути вічність Душі та вище переродження.
Мед вважається символом здоров'я та благополучного побуту (солодкого життя), але й одночасно позначає Божественну Нагороду за чесну працю, райське життя.
Мак – символ спасу Миру, символ розуміння єдиного та множинного, божественного та людського, того, що дає відання Покона. Крім того, мак - це захист від злих сил, символ достатку та достатку у сім'ї.
Вважається, що чим багатшою (тобто смачнішою і ситнішою) буде кутя, тим легшим буде духовне і мирське життя, краще врожай і вищий благополуччя в сім'ї.
2. Узвар (вар) - символ Сварога та варення, створення світу. Вода – символ життя, божественної енергії, яка все з'єднує, насичує та благословляє.
3. Борщ із червоних буряків - це символ Сонця, народження Божича-Коляди.
Вживання борщу – це поєднання з Божественною Силою, з Божественними Предками, визнання себе онуками сонця – Дажбога. Смачний та корисний борщ можна приготувати на основі бурякового свіжого соку та свіжих овочів.
4. Вареники – символ мудрості та достатку, поєднання з Місяцем, з Велесом.
Це прихована сила, яка поруч допомагає і благословляє тих, хто готовий працювати над собою. Вареники можна приготувати з гречаного борошна, що зробить їх кориснішими.
5. Голубці готували з пшоном, перемішуючи його з морквою та олією.
Пшоно символізує зірки на небі, космос, а загорнуте пшоно в листя капусти, означає впорядкованість Всесвіту.
Символ приходу дітей, народження – голубці завертаються як лялечки. Голубці також можна приготувати без варіння, попередньо замочивши капустяне листя м'яких сортів у гарячій воді.
Вимочене капустяне листя натираємо лляною олією з часником і травами, загортаємо в наші лялечки начинку із замаринованої попередньо моркви з дрібно нарубаними вимоченими грецькими горішками. Як начинку також можна використовувати проростки гречки та натерті на терці овочі. Зелень, пряні трави і цибуля за смаком.
6. Страва з гороху та квасолі – це «дрібні зірки» символ плодючості для худоби, поля та городу, продовження витвору, приплоду домашніх тварин тощо.
Зелений горошок можна використовувати розморожений із часником, зеленню та пряними травами.
7. Риба, або овочі, викладені у види риби – символізують зв'язок із спасом Миром, першолюдиною.
Подяка Всевишньому за науку Покона, що дозволяє вийти з океану невігластва.
8. Млинці символізують місяць. Це зв'язок із Предками, запрошення приходити та допомагати у творінні світу.
Млинці також можна приготувати із фруктів та розморожених ягід. Раніше млинці готували в печі, а сьогодні ми можемо приготувати смачні млинці із зеленої пророщеної гречки на сковороді.
9. Каша гречана – символ сили та здоров'я, приросту блага та легкість досягнення потрібного.
Біла (сира) гречка добре проростає і має приємний горіховий смак. Її можна використовувати замість звичайної коричневої (смаженої).
10. Хліб (пампушки з білого борошна) – символ отримання врожаю, приплоду та єдності з Дажбогом через працю.
11. Яблука печені або сирі – Єдність зі Спасами, народження, відродження на дереві життя у вищих світах.
12. Мариновані гриби – символ родючості, творіння життя (Род-Рода), поєднання чоловічого та жіночого, небесного та людського. Розкриття таємних сил.
Як бачимо, сакральні страви наших пращурів сьогодні майже не використовуються для частування у Святвечір. Але за бажанням можна приготувати ці страви досить легко. Вони не лише стануть різноманіттям святкового столу, а й поєднають вашу родину з традиціями та духовністю пращурів.
Читайте також: Найдавніше свято: хто такий Спас і як його шанують
