Плани вакцинації в Україні змінюються частіше, ніж це потрібно. Якщо не офіційно, то принаймні у заявах як влади, так і експертів. Складається таке враження, що українців не щеплювати збираються, а ставлять якісь експерименти, досліди, під які прописують певні "діаграми" МОЗ. Громадяни втомилися здогадуватись, коли, якою вакциною будуть щеплювати, по скільки разів і хто матиме право на першочергове щеплення. Не додають позитиву цим планам вакцинації і ті факти, що категорії громадян, що є найвразливішими до ризику зараження, тобто лікарі та вчителі, відмовляються щеплюватись тими вакцинами, що наразі завезені в Україну.
І ось влада озвучує новий план вакцинації від ковіду. Звісно, надає чергові пояснення. Але що це може означати для суспільства на практиці та чи вбереже цей план від нової хвилі коронавірусу в україні? Про це та багато іншого в інтерв'ю Realist.online розповів імунолог, кандидат медичних наук, доцент Федір Лапій.
Вчора Кабмін оприлюднив Національний план вакцинації від COVID-19. Даних про постачання 10 млн доз Pfizer / BioNTech в ньому немає, незважаючи на заяви президента про контракт з компанією. Про що це говорить: американці відмовилися підписати договір, чи суть розмови з директором Pfizer була іншою, і мови про власне постачання вакцини у встановлений термін не було?
- Я в сам план не заглядав, але я бачив графік поставок від різних виробників, в тому числі і ті 10 млн доз від Pfizer / BioNTech. Просто вони розбиті по місяцях: квітень, травень, червень і так далі. Але ці дати можуть бути змінені, тому що ми очікували півтора млн доз "Ковішилд", але уряд Індії прийняв рішення, через значне зростання кількості хворих на ковід у них, обмежити поставки. Ці 1,5 млн доз погоди не зроблять, враховуючи кількість населення в цій країні, але, якщо взяти на загал, що вони мали поставити в Україну та в інші країни, надходження вакцин з Індії поки припинено. Тому не факт, що такого не станеться і з іншими поставками.
Міністр охорони здоров'я Максим Степанов ще нещодавно запевняв, що епідемія коронавірусу в Україні почала йти на спад, спрогнозував спалах заражень після травневих свят. При цьому глава парламентського комітету з охорони здоров'я Михайло Радуцький вважає, що четверта хвиля коронавірусу настане в Україні цієї осені. Чим відрізняється спалах від хвилі і до чого все-таки нам готуватися?
- Варто спочатку визначитися з поняттям «хвилі». Це більше побутове поняття, яке не має визначення в епідеміології. Тому можна почати сперечатися, чи була в нас третя хвиля, чи все ще триває перша хвиля, тим більше коли буде наступна хвиля… Тут більш ми використовуємо, коли бачимо коливання "зменшення-зростання" кількості хворих. У нинішній ситуації дійсно відмічається зниження захворюваності. Після піку, який ми мали в березні, але звичайно тут має значення про яку область йдеться. Є стійка тенденція щодо зниження захворюваності. Зрозуміло, що багато людей на Великодні свята будуть контактувати зі своїми родичами, друзями, знайомими, відвідувати цвинтарі, і тут можна очікувати збільшення кількості хворих коронавірусом. Але по аналогії з літом минулого року, в цей період у нас має настати пом’якшення.
А восени навпаки?
- Восени, швидше за все, можлива ситуація, як і восени 2020 року. В жовтні-листопаді можна очікувати зростання кількості хворих на ковід. Яким буде зростання та кількість хворих, залежить від багатьох факторів. Один із основних факторів, який може цьому сприяти - рішення щодо допуску дітей у школи. Контакти між дітьми сприяють і поширенню вірусу серед дорослих. Скільки населення ми зможемо провакцинувати до осені та скільки зможе перехворіти і набути імунітет, - побачимо.
Уже з нинішньою, третьою хвилею ковіду, вітчизняна медицина справляється складно, а в Івано-Франківську, Києві та Харкові хворим відмовляють у госпіталізації. Як готуватися до наступної хвилі пандемії? Чи вичерпані можливості розширення ліжкового фонду?
- Справа не в ліжках, а в тому, наскільки ці ліжка будуть забезпечені киснем, кисневими концентраторами. Ми повинні розуміти, що жодні ліжка, навіть якщо вони будуть забезпечені киснем, не зможуть допомогти, якщо там не буде кому працювати. Тому зараз ті, хто працюють, отримують надбавки 300%. Але тут головне, щоб вони залишилися і не було відтоку кадрів. Для цього в бюджеті на наступний рік необхідно закласти фінансування, щоб забезпечити ті потреби медицини, які всі обговорюють в останній рік.
Нинішні темпи вакцинації критично повільні. При цьому Національний план вакцинації від COVID-19 планує використовувати майже 22 млн доз вакцин до кінця року. Хтось вірить в реалістичність цього завдання?
- Я вірю в те, що при умові прихильності населення до вакцинації та наявності цих 22 млн доз вакцини, це можливо. Проте у нас великий відсоток населення України дуже скептично і з недовірою ставиться до вакцинації. Тому можлива ситуація, коли буде вакцина, і спроможність провести вакцинацію, але без бажаючих це навряд чи можна буде забезпечити.
З одного боку, влада не так багато робить для ефективної пропаганди вакцинації від ковіду — при тому що половина населення не бажає робити щеплення ніякої вакциною. З іншого боку, не змінює план вакцинації за категоріями громадян — щоб зараз робити щеплення всім бажаючим і хоч так нарощувати темпи. Чому?
- Ні. Насправді це абсолютно не виправить ситуацію, навпаки її поглибить. З точки зору кризової комунікації, якщо говорити достатньо чи недостатньо для популяризації вакцинування ми робимо, то насправді не менше, ніж у Британії чи Німеччині. Інша справа, що я щодня отримую питання від колег, на які давно є відповіді, але вони не знають, де їх подивитися, не знають, де вони сконцентровані. В США є Центр контролю та профілактики захворювань. Мені здається, що там всі медичні працівники, як і громадяни знають, що якщо хочеш прочитати, дізнатися для себе, треба зайти на сайтцього відомства, там є всі відповіді. В Україні теж зроблений єдиний ресурс, де можна знайти відповіді на питання, вже близько 5 місяців. Крім того, інформація є на сайті центру громадського здоров’я МОЗ України, на сайті Національної служби здоров’я України: там є пункти щеплення, ви можете обрати ближче до своєї оселі, деякі звичайно в комунальних закладах, але там є і приватні медичні центри. Там є статистика по вакцинованим медпрацівникам, за віком, за статтю і так далі. Плюс навчальні матеріали, відео є. Я своїм колегам постійно говорю: Центр громадського здоров’я існує з 2017 року, можете керуватися ресурсами МОЗ, чи ви хочете слухати блогерів?
Мабуть, нема сенсу змінювати план вакцинації за категоріями?
- Абсолютно. Ми ж розраховуємо, яка ситуація складається з дозами вакцини. Бо дійсно ми до кінця березня очікували 1,5 млн доз "Ковішилду". Ми очікували, що прийде перша партія на 215 тис. доз "Коронавакс", прийде південно-корейська вакцина в кількості 600 тисяч доз, а зараз ми очікуємо, що вона прийде в кількості 367 тисяч доз. Ми очікували, що прийде 117 тисяч доз "Пфайзеру" раніше, а вона прийшла тільки нещодавно в рамках механізму "Ковакс". І тут питання, що ми цими залишками повинні керуувати, а не так, що: «У нас є 500 тисяч доз "Ковішилду", і давайте скажемо, мовляв, ідіть всі вакцинуватися». Нам в першу чергу треба вакцинувати медпрацівників. Ми їм пропонуємо, без будь-яких санкцій на відмову, без обмежень за відмову, що за вами залишаються ваші "похоронні" гроші, які держава обіцяє 1,5 млн грн у випадку смерті. Якщо ви відмовилися, ми вакцинуємо іншу категорію людей віком понад 80 років. Є пріоритетність. Якщо ми скажемо іти всім вакцинуватись, то в першу чергу прийдуть ті, хто не тяжко хворіє коронавірусом. А ми повинні захистити тих, хто потребує госпіталізації – це люди похилого віку.
Зараз у багатьох українців є питання, чи потрібно вакцинувати тих, хто перехворів?
- Є висновки національної технічної групи з питань імунопрофілактики, вже з 19 січня відповідь є: потрібно. Проблема в тому, що ми на національному рівні це пояснюємо, розказуємо, забезпечуємо, робимо інфомресурс. А є місцеві органи влади, є департаменти охорони здоров’я ОДА, які мають повноваження і це їх обов’язок реалізувати політику центральних органів виконавчої влади МОЗ. Вони відповідальні за те, що вони роблять у себе на місцях. Якщо наприклад, місцева директор департаменту вирішила розігнати Центр громадського здоров’я, то це ж ваші повноваження органів місцевого самоврядування організувати цю всю роботу.
