Голова Фонду державного майна України
Дмитро Сенниченко народився 8 грудня 1973 року у Києві в сім'ї вчительки та архітектора.
1997 року Дмитро закінчив Київський університет ім. Шевченка (Інститут міжнародних відносин).
У 2001 році він отримав ступінь МВА у Міжнародному Інституті Менеджменту.
Сенниченко у соцмережах
Сторінка Сенниченка в Фейсбук.
Доходи
Згідно з декларацією за 2020 рік, голова ФДМ має 6 квартир (три в Києві та три в Обухові, Київській області). Також Сенниченко задекларував земельну ділянку у тимчасово окупованому Криму, гараж та офіс у столиці України.
Дмитро Сенниченко володіє трьома автомобілями – Audi Q7 (2007 р.в.), BMW K1200RS (2004 р.в.) та TOYOTA CAMRY (2018 р.в.)
Голова фонду держмайна отримав за 2020 рік за основним місцем роботи зарплату у сумі 472 816 грн. Також у декларації Сенніченко вказав 470 000 грн доходу отриманого від відчуження рухомого майна.
Основний дохід до сім'ї приносить дружина чиновника Леся Чміль. Від зайняття підприємницькою діяльністю у 2020 році вона отримала 2 776 218 грн.
У звітний період чиновник зберігав готівкою 5 120 000 грн. та на рахунках у банках трохи більше 120 тисяч грн.
У дружини Дмитра Сенніченка грошових накопичень набагато більше. Готівкою вона зберігала 600 000 грн та 100 000 доларів, на банківських рахунках 486 706 грн та 30 465 доларів.
Предметів антикваріату, дорогого годинника, одягу елітних брендів у декларації чиновника немає.
Кар'єра
Дмитро Сенниченко трудову діяльність розпочав у 1997 році, після закінчення вишу, економістом у Національному банку України. Він здійснював управління проектами групи Світового банку у фінансовому секторі та був членом міжвідомчої робочої групи зі вступу України до ГАТТ/СОТ.
2000 - 2001 рр.- працював у Службі прем'єр-міністра України на посаді міжнародного секретаря, відповідав за розвиток та підтримку міжнародних зв'язків, співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями та інвесторами. Заступник Директора України у Чорноморському Банку Торгівлі та Розвитку (ЧБТР).
З 2004 по 2006 рр. – керівник Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).
У 2006 – 2010 рр. – CEO Британської девелоперської компанії Parkridge Holdings в Україні, що спеціалізується на інвестиціях у нерухомість та інфраструктуру. Компанія Parkridge у 2007-2008 роках визнана Europa Property та Financial Times найкращою девелоперською компанією в Центральній та Східній Європі.
У 2013-2016 рр. - директор Jones Lang LaSalle в Україні, Директор з розвитку бізнесу в СНД. Під керівництвом Сенниченка 2013 року компанія також визнана найкращою інвестиційно-консалтинговою компанією в Україні на Ukrainian Property Awards.
З 2016 по 2018 рр. Сенниченко працював директором з управління нерухомим майном та інфраструктурою в "Укрпошті". Під його керівництвом "Укрпошта" першою із державних підприємств запровадила процедуру передачі в оренду нерухомого майна через Prozorro.sale.
Дмитро Сенниченко виконував функції незалежного члена наглядової ради підприємств з іноземними інвестиціями в Україні, включаючи компанії із залучення інвестицій ЄБРР до акціонерного капіталу; незалежний член наглядової ради Prozorro; обіймав посади віце-президента Комітету інфраструктури та нерухомості Американської торгової палати (ACC), члена Правління Українського клубу нерухомості, члена Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.
19 вересня 2019 року призначений головою Фонду держмайна України.
16 листопада 2021 року голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко подав у відставку.
27 січня Верховна Рада не підтримала ухвалу про звільнення Дмитра Сенниченка з посади голови Фонду державного майна України. Для звільнення забракло 3 голосів.
17 лютого 2022 року Верховна Рада з другої спроби все ж таки звільнила голову Фонду державного майна Дмитра Сенниченка. За звільнення Сенниченка проголосували 318 депутатів.
Скандали
Брехня в декларації
Як з'ясували журналісти видання "Апостроф", Дмитро Сенниченко у своїй декларації вказав недостовірні дані про себе та свою дружину Лесю Чміль за 2016-2018 р.
Станом на 30 вересня 2016 року дружина чиновника обіймала посади в Мінекономрозвитку. Сам Дмитро Сенниченко на той час очолював "Укрпошту".
Згідно з інформацією, зазначеною у декларації, 31.12.2016 р. Леся Чміль придбала у Києві квартиру загальною площею 154,8 кв. м за 1120000 грн і гараж загальною площею 16 кв. м, який коштував лише 15 000 грн.
Однак у Державному реєстрі прав на нерухоме майно містилася зовсім інша інформація. Виявилося, що Чміль має за тією ж адресою нежитлове приміщення площею 150,4 кв. м (приміщення №107, реєстраційний запис про право власності №16285682) та гаражем площею 16 кв. м (гараж №215, №16287088).
У Києві на вул. Кловський узвіз, 7 розташований сучасний офісний центр "Карнегі Тауер". Різниця між тим, що вказали в декларації подружжя Сенниченко-Чміль і тим, чим вони насправді володіють дуже суттєвими. За даними інтернет-ресурсу Lun.ua, що систематизує інформацію щодо всіх сайтів продажу нерухомості, станом на грудень 2016 року аналогічне офісне приміщення коштувало не менше 300 тис. доларів США. Середній обмінний курс на той час був 26,8 грн за 1 долар США.
Тобто, на момент придбання офісного приміщення (31.12.2016 р.) воно коштувало приблизно 8580000 грн. Тобто у 8 разів дорожче, ніж зазначено у деклараціях Дмитра Сенниченка та його дружини. Це означає, що сім'я чиновників могла навмисне ухилитися від сплати податків і зборів до державного бюджету.
Афера з будівництвом
Як припускають журналісти, голова ФДМУ навмисно не вказав відомості про кошти у сумі 9 560 000 грн. За даними Держреєстру майнових прав на нерухоме майно, саме на таку суму, починаючи з 19.04.2016 р. Сенниченко мав житлову іпотеку. А вже 28.03.2019 р. він набув прав власності на три квартири № 23, № 70 та № 71 у новобудові за адресою м. Обухів, вул. Київська, 128 (ЖК "Комфорт Хаус").
Джерело, близьке до забудовника передбачає, що іпотечний договір за схемою "позичка-повернення-позичка" міг бути необхідний Дмитру Сенниченку для ухилення від сплати податків. Допомогли в цьому начебто забудовник Єфросинья Пасько та депутат Обухівської міської ради VII скликання Олександр Мількевич.
Проте, з будинком №128 на вул. Київська у Обухові вийшла цікава історія.
Виявилося, що 22.08.2014 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України у ході перевірки даних, наданих забудовником, встановила, що проектна документація на об'єкт не розроблялася та на момент перевірки була відсутня. Крім того, перевіркою встановлено, що забудовник подав до Інспекції технічні дані, які не відповідають дійсності та взагалі не мають документа, що дає право на виконання будівельних робіт. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", такі об'єкти вважаються самовільно побудованими та підлягають знесенню.
За наслідками перевірки Державна архітектурно-будівельна інспекція звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Єфросині Пасько з вимогою знести будинок №128. Суд ухвалив знести будинок та компенсувати всі витрати, пов'язані з цим, за рахунок пані Пасько (Постанова № 810/354/15 від 18.12.2015 р.). Постанова набула чинності 19.02.2016 р., але будівля не була знесена.
Після вступу Дмитра Сенниченка на посаду голови ФДМУ усі проблемні питання навколо будинку №128 було "вирішено". Як це сталося - невідомо, оскільки іншого рішення суду не було.
Кримський слід
Як зазначено у декларації Дмитра Сенниченка, у травні 2008 року у власності його дружини з'явилася земельна ділянка площею 987 кв. м у Криму (Семидвір'я/Алушта). Цей факт взагалі не привернув би уваги, якби не гучний скандал за участю Сенніченко, який спалахнув у Криму 2005 року. Тоді на посаді голови Ради Міністрів АРК працював Анатолій Матвієнко.
У середині того ж року Матвієнко почав активно поширювати масштабний інвестиційний проект "Розвиток західного узбережжя Криму". Проект був представлений на засіданні Ради міністрів АРК 7 липня 2005 року.
Незважаючи на те, що Анатолій Матвієнко пропонував інвестувати в проект бізнесменам з Грузії та Польщі, єдиним учасником проекту виявилася фірма ТОВ "Гольф Сіті". Переговори з владою півострова від імені ТОВ проводив саме Дмитро Сенниченко.
У ті часи, як стверджують українські інтернет-ЗМІ, він "мав репутацію менеджера західної школи, пов'язаної з агресивними девелоперськими компаніями, які займалися захопленням престижних земельних ділянок". Від імені "Гольф Сіті" Сенниченко попросив у влади Криму виділити 70 км узбережжя завширшки 1-1,5 км під масову забудову курортних об'єктів. Після того, як переговори зайшли в глухий кут, забудовники погодилися на ділянку в 6,4 тис гектарів прибережної зони.
Одночасно з переговорами у ЗМІ з'явилися матеріали із доказами того, що компанія "Гольф Сіті" не має коштів на будівництво. Її завданням було лише закріпити у себе кримську землю. У результаті на тлі скандалу в ЗМІ, що набирає обертів, переговори між владою Криму і ТОВ "Гольф Сіті" були скасовані. Проте, як випливає з декларації Дмитра Сенниченка, певний шматок кримської землі все ж таки опинився у його власності.
Призначення "своїх людей" та фіктивне банкрутство
Як стверджують ЗМІ, Сенниченко нібито приклав руку до банкрутства низки державних підприємств, які виставили на продаж. Схема проста. У керівництво цими підприємствами Сенниченко призначав своїх людей. Через деякий час підприємства ставали банкрутами, люди втрачали роботу, а держава недоотримувала коштів від податків.
До речі, деякі "призначення" Сенниченка успішно заперечувалися у судах.
Також за інформацією ЗМІ, голова ФДМ нібито призначає своїх людей і до Наглядових рад держпідприємств, що підлягають приватизації. А, наприклад, членом Наглядової ради АТ "Одеський припортовий завод" Сенниченко став сам.
"Ефективність" роботи Фонду держмайна, очолюваного Сенниченком, вилилася і в міжнародний скандал. Так, молдавський холдинг Zernoff призупинив угоду щодо придбання Марилівського спиртового заводу в Тернопільській області, звинувативши ФДМ в обмані під час продажу підприємства. Холдинг звернувся із цього приводу з позовом до суду. Молдавська компанія стверджує, що куплений об'єкт не відповідає характеристикам, заявленим ФДМ в аукціонній документації.
Кримінальні справи
Народний депутат від "Слуги народу" Андрій Холодов повідомив, що проти голови Фонду державного майна Дмитра Сенниченка відкрито шість кримінальних проваджень. Їх ведуть у НАБУ, ДБР та Офісі генерального прокурора. Кримінальні справи відкриті за фактами:
- доведення до штучного банкрутства ДП "Завод "Електроважмаш" у м. Харків;
- порушення Сенниченко Д. В. встановленого Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" порядку включення корпоративних прав держави до переліку об'єктів малої приватизації;
- у зв'язку з наданням Сенниченко Д.В. завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції";
- у зв'язку із вчиненням Сенниченко Д. В. дій, що призвели до призначення заступників Голови ФДМУ у кількості, яка не відповідає вимогам законодавства;
- у зв'язку із скоєнням Сенниченко Д.В. дій, що призвели до призначення заступників Голови ФДМУ у тій кількості, яка не відповідає вимогам законодавства.
- у зв'язку із скоєнням Сенниченко Д.В. незаконних дій щодо затвердження протоколу від 29.07.2020 р. про результати аукціону з продажу державного пакета акцій у розмірі 100% статутного капіталу ЗАТ "Готель "Дніпро" та укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2020 р. з переможцем аукціону - ТОВ "Смартленд" ".
Аукціон із заводом "Більшовик"
27 жовтня 2021 року проведено аукціон із продажу заводу "Більшовик" у Києві. В аукціоні взяли участь лише три компанії, а перемогу здобуло пов'язане з мільйонером Василем Хмельницьким ТОВ "Дженерал Коммерс". Компанія запропонувала за об'єкт 1,429 млрд гривень, всього на 2% більше за стартову вартість. Згодом Державне бюро розслідувань повідомило про арешт 100% акцій приватизованого наприкінці 2021 року київського заводу "Більшовик". Кримінальне провадження розпочато щодо можливого зловживання службових осіб Фонду держмайна України під час приватизації.
Сім'я
Дмитро Сенніченко одружений. Дружина – Леся Борисівна Чміль. Подружжя виховує сина та доньку.
