Візит Сі Цзіньпіна до США 23–25 вересня мав усе для гучних заголовків: перший приїзд китайського лідера до Білого дому з 2015 року, почесна варта, прольот бомбардувальника B-2, державна вечеря у Східній залі. Бракувало тільки України. В офіційному китайському повідомленні про переговори з Дональдом Трампом їй дісталося два слова в переліку. Білий дім письмових підсумків не оприлюднив, а Трамп на питання журналістів про зміст розмови відповів: «Він любить хороший граніт. Чудова зустріч». За тиждень до цього американський президент підписав закон, що дозволяє запровадити мита до 100% проти найбільших покупців російської нафти, а Китай серед них перший. Пояснюємо, чому цей козир так і не ліг на стіл, як Тайвань і торгівля повʼязані з Україною в логіці Трампа і що це означає для Києва.
Навіщо Сі Цзіньпін приїхав до Вашингтона
Це третя зустріч Трампа і Сі менш ніж за рік: Пусан у жовтні 2025-го, Пекін у травні 2026-го, тепер Вашингтон. Програма візиту, яку оприлюднив Білий дім, розписана на три дні: зустріч на базі Ендрюс, церемонія на Південній галявині, переговори, державна вечеря, наступного ранку чай у Червоній залі й прощання в Національному архіві.
Кожна сторона приїхала по своє. Сі потрібна передбачуваність. У заяві після прильоту він повторив травневу формулу «конструктивної стратегічної стабільності» й назвав дві країни «партнерами, а не суперниками». У перекладі: не підвищувати мита, не розширювати заборони на чипи, не продавати Тайваню зброю.
Трамп хотів угоди, яку можна показати фермерам і ринкам. Отримав скромніше. Торговельне перемирʼя, укладене в Пусані, мало спливти 10 листопада. Його продовжили лише на два місяці, до 10 січня 2027 року. Міністр фінансів Скотт Бессент визнав, що не знає, чи вдасться домовитися про більшу угоду. За його словами, Китай відстає від обіцяних закупівель американської агропродукції приблизно на $17 млрд. Пекін своєю чергою повідомив про «нову спільну домовленість» і створення не лише торговельної, а й інвестиційної ради.
Що сказали про Україну: два слова і тиша
Найцікавіше видно, якщо покласти поруч підсумкові тексти сторін. Точніше, текст однієї сторони, бо друга свого так і не написала.
У повідомленні МЗС КНР про переговори Тайваню відведено окремий абзац. Україна зʼявляється в одному реченні: лідери «обмінялися думками щодо ситуації на Близькому Сході, української кризи, Корейського півострова». Це дослівно та сама формула, що й у травневому повідомленні після зустрічі в Пекіні. Слів «росія» й «нафта» в тексті немає. Немає їх і в тості Сі на державній вечері.
Американська сторона письмового підсумку не оприлюднила й після завершення візиту: за даними Associated Press, Білий дім не розкрив жодних деталей 90-хвилинної розмови віч-на-віч. Коли журналісти спитали Трампа про зміст переговорів, він відбувся фразою про граніт. Єдиний його допис про саміт у Truth Social – «дуже продуктивна зустріч» і пропозиція перейменувати штучний інтелект на «суперінтелект». Про Україну, росію чи нафту в ньому ні слова.
Розбіжність між двома текстами стосується Тайваню. Пекін записав, що сподівається на «дотримання Сполученими Штатами правильної позиції протидії незалежності Тайваню». Проблема в тому, що офіційна американська формула десятиліттями інша: США «не підтримують» незалежність острова, а не «виступають проти» неї. Китай уписав у свій текст формулювання, якого Вашингтон офіційно не вживає, а Білий дім на це не відповів. Для Пекіна мовчання партнера вже результат.
Чи порушував Трамп тему російської нафти за зачиненими дверима, не підтвердила й не спростувала жодна сторона. Прецедент, утім, є. Після зустрічі в Пусані у 2025 році Трамп сказав прямо: «Про нафту ми насправді не говорили».
Чому Китай – ключ до російської воєнної економіки
Три цифри пояснюють, чому розмова про війну без Китаю неповна.
Перша – нафта й газ. У серпні Китай купив російського викопного палива на €8,4 млрд, підрахував фінський Центр досліджень енергетики та чистого повітря (CREA). Це більше, ніж Індія, Туреччина та Євросоюз разом.
Друга – технології. Понад 90% підсанкційних технологій, які імпортує росія, заходять через Китай, повідомило Bloomberg із посиланням на обізнаних людей. Роком раніше було близько 80%. Йдеться про мікроелектроніку, компоненти дронів, верстати.
Третя – ціна. Війна США та Ізраїлю з Іраном фактично закрила Ормузьку протоку, і китайські НПЗ кинулися по російську нафту. Сорт ESPO, який іде з тихоокеанського узбережжя росії, у вересні подорожчав понад $120 за барель. Висновок простий: зараз Пекіну російська нафта потрібна більше, ніж рік тому. Тож відмова від неї коштувала б йому дорожче.
Закон Грема: козир, який так і не вийняли
18 вересня Трамп підписав закон, названий на честь покійного сенатора Ліндсі Грема. Серед іншого документ дозволяє запровадити мита до 100% проти пʼяти найбільших покупців російських нафти й газу. Зеленський назвав його «надзвичайно потужним інструментом». Але чи застосовувати мита і в якому розмірі, вирішує президент.
За два дні до приїзду Сі, виступаючи в ООН, Трамп сказав, що отримав «величезні нові тарифні повноваження» і «якщо буде потрібно», скористається ними. Пекін відповів заздалегідь: Міністерство комерції КНР залишило за собою право вжити «всіх необхідних заходів».
А потім на самому саміті закон публічно не згадала жодна сторона. Чи був це прямий розмін тиску на торговельні домовленості, довести неможливо. Але арифметика очевидна. Мита до 100% на китайський експорт через російську нафту означали б кінець перемирʼя, яке сторони щойно продовжили. Продовжуючи перемирʼя до січня, Трамп фактично відклав і закон.
Тайвань, торгівля й Україна: як це повʼязано в логіці Трампа
Трамп воліє тримати карти в руці, а не скидати їх. Візит Сі це показав.
Перша карта – Тайвань. Другий пакет озброєнь для острова приблизно на $14 млрд заморожений, і Трамп сам назвав його «дуже хорошою розмінною монетою». Аналітики Ради з міжнародних відносин (CFR) пишуть, що продаж, імовірно, відклали до кінця року. Друга карта – перемирʼя на два місяці замість року. Третя – закон Грема без жодного рішення.
Жодну з трьох не розіграли, і жодну не скинули. Пекін це влаштовує: його головна ставка на стабільність спрацювала. Україна в цій схемі не окрема тема, а можлива карта в чужій грі. Якщо мита проти Китаю колись і запрацюють, то радше через провал торговельних переговорів, ніж через війну.
Паралельно тривала дипломатія щодо самої війни. Держсекретар Марко Рубіо після зустрічі з Лавровим заявив про інтерес обох сторін до обмеженого перемирʼя в енергетиці й експорті зерна. Пєсков на питання, чи це лише риторика, відповів: «Абсолютно».
Що візит Сі Цзіньпіна до США означає для України
Перше. Економічного тиску на росію через Китай цей саміт не приніс і не обіцяв. Вашингтон обрав стабільність із Пекіном щонайменше до 10 січня. Жодна зі сторін не взяла на себе публічного зобовʼязання щодо війни.
Друге. Інтереси України тут вступають у парадокс. Закон Грема стає дешевшим для застосування саме тоді, коли американо-китайські відносини погіршуються. Поки Трамп береже перемирʼя, мита лежать у шухляді. Якщо переговори до січня зірвуться, в адміністрації зʼявиться готовий інструмент, а Київ отримає аргумент: мита за російську нафту – це і тиск на москву, і тиск на Пекін.
Третє. Дати, за якими варто стежити: середина жовтня, коли за текстом закону адміністрація має оприлюднити перші рішення щодо санкцій і мит, та 10 січня, коли спливає продовжене перемирʼя. Між ними українській дипломатії є що робити без гучних заяв. Потрібно системно передавати Вашингтону й Брюсселю докази постачань китайських компонентів в російську оборонку. Саме під такі докази закон дозволяє вводити санкції.
Сі приїхав по стабільність і отримав її. Трамп отримав два місяці перемирʼя і гарні фото. Україна отримала два слова в китайському комюніке. Для реалістичної оцінки цього досить: великі держави домовлялися про себе, а війна лишилася пунктом у переліку.
Ігор Петренко – політолог, доктор політичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».
