У 2025 році Україна стоїть на критично важливому перехресті економічних і безпекових трансформацій. Рішення президента Володимира Зеленського скасувати заборону на експорт озброєнь означає не лише зрушення в державній політиці, а і старт нової фази для національної оборонної промисловості. Це не просто зміна регуляції — це системний перехід до інтеграції українського військово-промислового комплексу (ВПК) у загальноєвропейський оборонно-економічний простір.
Внутрішні виклики: недозавантаження, фінансові обмеження, конкурентне середовище
За даними Технологічних Сил України, більшість виробників БПЛА та РЕБ були у 2024 році завантажені лише на 37%. Причини — брак довгострокових контрактів, низька маржа (12–15%) і надто високе податкове навантаження для можливого експорту. Але попри це, українські компанії, такі як «Атлон Авіа», «Квертус» і ДККБ «Луч», продовжують створювати продукцію, яка витримує конкуренцію навіть із західними аналогами.
Рішення Президента Володимира Зеленського погодити відкриття експорту озброєнь відкриває три моделі:
● Точкове погодження: Індивідуальний розгляд контрактів, як нині.
● 50% квота: Експорт половини від держконтрактів — ініціатива АОЗ.
● 20% мито: Створення оборонного фонду через експортне мито, що вже викликає занепокоєння у виробників через надмірне навантаження.
Ці механіми — спроба балансувати між потребами ЗСУ та виживанням галузі. Наприклад, модель мита може стримати малий і середній бізнес, тому Мінекономіки пропонує зниження до 5%.
«План Кубілюса» та данська модель: подвійна вигода
«План Кубілюса» — це ініціатива єврокомісара Андрюса Кубілюса, що передбачає глибоку інтеграцію українського ВПК у європейську систему. Суть плану — спільне виробництво, інвестування у заводи в Україні, використання заморожених російських активів і перехід від гуманітарної до економічної моделі допомоги. Сам підхід відомий як «данська модель», який вперше реалізувала Данія, профінансувавши виробництво САУ «Богдана». Пізніше до неї приєдналися Литва, Швеція, а також з’явився інструмент SAFE — система кредитування країн ЄС для купівлі українського озброєння.
Цей підхід уже має підтримку з боку таких країн, як Польща, Литва та Німеччина. Особливу роль у реалізації плану відіграє Deutsche Bank, який відкрив спеціальний оборонний підрозділ і вже фінансує понад 20 проєктів у цій сфері.
● Українська зброя вдвічі дешевша, ніж західна, за словами Кубілюса.
● Подвоєння обсягів допомоги без додаткових витрат для Європи.
● Інвестиції у ВПК = розгін економіки: створення робочих місць, розвиток машинобудування, оптики, точного приладобудування, ІТ.
● Стабілізація платіжного балансу через валютні надходження від експорту.
● Підвищення міжнародного статусу України як країни-виробника, що визначає умови використання своєї продукції.
Deutsche Bank як каталізатор: фінансова інфраструктура для нової військової економіки Європи
Один із ключових сигналів, що оборонний сектор більше не є «табу» для фінансових установ, надійшов від Deutsche Bank. Це перший великий європейський банк, який публічно заявив про перехід до системної фінансової підтримки оборонної промисловості. У межах цього курсу створено спеціалізовану команду з 30 аналітиків і банкірів, що супроводжує угоди в галузі M&A, експортного кредитування, облігацій, ринків капіталу та інвестицій.
Станом на 2025 рік вже реалізовано понад 20 проектів у Європі, які охоплюють близько 400 оборонних компаній. Це не лише внутрішньонімецька ініціатива — банк працює на глобальному рівні, інтегруючи оборонні підприємства за межами ЄС, зокрема потенційно й українські.
Системний злам у банківському секторі.
Ще кілька років тому більшість європейських банків уникавали оборонних інвестицій через екологічні, соціальні та управлінські обмеження (ESG). Тепер оборона офіційно стала частиною легітимної фінансової екосистеми.
Створення нового ринку обсягом до 1 трлн євро.
Очікуване зростання оборонних витрат з 2% до 3–3,5% ВВП у країнах НАТО перетворює оборонну галузь на найбільший інфраструктурний ринок десятиліття. Йдеться не лише про зброю, а й про логістику, цифрову інфраструктуру, кіберзахист, супутникову навігацію.
Можливості для України.
У разі інституціонального відкриття експорту та участі в програмах фінансування (наприклад, SAFE або через Deutsche Bank), українські компанії можуть:
● Швидше масштабувати виробництво.
● Отримати доступ до довгострокових контрактів і попереднього фінансування.
● Інтегруватися у ланцюги постачання оборонної продукції для Європи.
● Уникнути надмірної залежності від обмежених державних замовлень.
Фінансова незалежність.
Якщо український ВПК зможе залучати кошти напряму від західних банків, це зменшить фіскальний тиск на бюджет і відкриє шлях до автономного економічного розвитку оборонного сектору, без необхідності прямого субсидування.
Перспективи українського експорту: хто може стати лідером на європейському ринку озброєнь
.jpg)
Очікуване скасування експортної заборони на озброєння відкриває принципово нові горизонти для українських оборонних підприємств. У поєднанні з ініціативами, як-от «План Кубілюса» та фінансова підтримка з боку ЄС, це створює передумови для прориву на зовнішні ринки. Кілька українських компаній уже мають не лише технічну базу, а й репутаційний капітал, аби стати новими експортними лідерами у секторі оборони.
ДККБ «Луч» — високоточна зброя з бойовим досвідом
Державне конструкторське бюро «Луч» є одним із найуспішніших представників українського ВПК. Його протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» і «Корсар» зарекомендували себе у реальних бойових умовах як ефективна альтернатива західним аналогам. Вони поєднують точність, дальність і мобільність із відносно низькою ціною.
Інтерес до продукції «Луча» проявили Польща, Литва та Індонезія — особливо в контексті створення багаторівневої оборони для стримування бронетехніки противника. У разі інтеграції з європейськими логістичними мережами та отримання інвестицій у масштабування виробництва, «Луч» має всі шанси стати основним постачальником ПТРК у Східній Європі.
ДП «Антонов» — логістична підтримка для НАТО
Попри втрати початку війни, «Антонов» зберіг свою унікальну експертизу у створенні середніх транспортних літаків. Найбільш перспективною є модель Ан-178, адаптована під вимоги стандартів НАТО. Її конкурентна перевага — поєднання потужності, паливної економічності та можливості використання коротких злітно-посадкових смуг.
Країни НАТО, які замінюють застарілі парки С-160 або прагнуть диверсифікувати логістичну підтримку, розглядають Ан-178 як економічно привабливу альтернативу. Крім того, виробництво цього літака на території України за підтримки європейських банків може зменшити витрати і пришвидшити постачання.
ХКБМ ім. Морозова — модернізована бронетехніка для країн східного флангу
Харківське конструкторське бюро ім. Морозова має широкий спектр розробок — від модернізації Т-64 до виробництва основного бойового танка «Оплот». Саме ці машини можуть зацікавити армії країн Східної Європи, які хочуть оновити свій парк бронетехніки без втрати сумісності з пострадянськими стандартами.
«Оплот» має значний експортний потенціал завдяки сучасній системі управління вогнем, потужному бронезахисту й автомату заряджання. В умовах інституціоналізованої підтримки з боку ЄС і фінансування від таких гравців, як Deutsche Bank, ХКБМ здатне вийти на новий рівень серійного виробництва.
Кузня на Рибальському» — морська компонента для Балтії та Чорного моря
Київське підприємство «Кузня на Рибальському» спеціалізується на створенні легких бойових катерів і артилерійських платформ. Його розробки, зокрема катери типу «Гюрза-М», можуть бути надзвичайно актуальними для країн Балтії, Румунії, Болгарії та Грузії, які посилюють захист своїх морських кордонів на фоні зростання загроз із боку РФ.
У разі участі в спільних європейських програмах безпеки на морі та локалізації виробництва/сервісу — «Кузня» здатна зайняти вагому нішу у сфері малотоннажного флоту для прибережної охорони.
Висновок
.jpg)
2025 рік може стати переломним для українського ВПК. Відкриття експорту, підтримка від Deutsche Bank, активізація плану Кубілюса та нова європейська стратегія безпеки формують унікальне вікно можливостей. Для цього потрібні:
● Гнучка, але прозора модель експортного контролю.
● Активна міжнародна промоція української продукції.
● Інституційна підтримка з боку ЄС і західних фінансових структур.
Україна здатна не лише вижити у війні, але й трансформуватися у вагомого гравця на новому оборонному ринку Європи.
Олександр Колесніченко, політичний оглядач
