У вересні Міністерство фінансів України опублікувало проект положення Мінфіну "Про критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Положення), яким регулюється зокрема і фінансовий моніторинг гральної індустрії.
Читайте також: Боротьба з ігровою залежністю: світовий досвід та українська практика
Безумовно, в умовах війни фінансова безпека держави є топовим завданням. Проте підхід має бути збалансованим та розумним і таким, щоб враховував специфіку функціонування різних сегментів економічної діяльності, зокрема грального бізнесу. У іншому випадку, може бути створена ситуація, коли страждатиме легальний бізнес, що в підсумку може призвести до зростання нелегального сегменту в рази, як це було до легалізації. І врешті-решт бюджет не буде отримувати настільки потрібні зараз кошти.
Тож важливим завданням для держави є поєднання безпеки та інтересів легального бізнесу, адже без цього не буде грошей на зброю, щоб захистите себе та на соціальні потреби, щоб підтримати громадян у скруті. Саме цієї логіки не вистачає загаданому вище документу від Мінфіну. У тому вигляді, який є зараз цей документ може знищити легальний гральний бізнес, якому й так важко, як й будь-якому іншому виду бізнесу.
Читайте також: Світовий ринок гемблінгу зростає втричі швидше за світовий ВВП
Для того, щоб не бути голослівними перерахуємо основні проблемні моменти Положення з точки зору функціонування легального грального бізнесу.
По-перше, до роботи над Положенням в частині, яка стосується суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор необхідно залучити Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей. Реальне залучення профільних державних органів та бізнес-асоціацій дає змогу сформувати до Положення довіру з боку міжнародних партнерів та представників бізнесу, легітимізувати даний документ й мінімізувати проблеми його подальшого виконання. Всі ці проблеми можна зняти шляхом організації ефективної комунікації з усіма стейкхолдерами.
Читайте також: Проблема нелегалів в індустрії азартних ігор стала питанням рівня національної безпеки
По-друге, брак комунікації породжує й інші проблеми. Наприклад багато норм Положення стосуються юридичних осіб, але в організаторів азартних ігор клієнтами є тільки фізичні особи. Автоматично переносити вимоги до юридичних осіб на фізичні особи неможливо. Однозначно потрібні уточнення в документ та додаткові консультації.
По-третє, по своїй природі організатори азартних ігор не є банківською або фінансовою установою, тому значна частина Критеріїв ризику є неприродними для них. З огляду на це організатори азартних ігор просто не мають права запитувати у гравця знану кількість інформації, яку вимагає від них Положення.
Читайте також: Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей активізує боротьбу з нелегалами
З огляду на вищенаведені проблемні моменти в Положення необхідно внести низку змін, без цього воно не працюватиме на притиці, а саме:
- 1) видалити з тексту документа невластиві організаторам азартних ігор пункти;
- 2) передбачити в Положенні окремий розділ безпосередньо для організаторів азартних ігор;
- 3) зафіксувати для організаторів азартних ігор ризикоорієнтований підхід тільки при досягненні відповідної порогової суми фінансової операції.
Це логічний і розумний підхід, що дозволить зберегти легальний азартний бізнес в Україні, який продовжить продукувати дохід до державного бюджету.
Читайте також: Державна система онлайн-моніторингу – must have для цивілізованого грального бізнесу
