Сьогодні покупку постільної білизни в поїздах нав'язують ще при покупці квитка, але при цьому вибору у пасажира в принципі немає. В якійсь мірі це покупка кота в мішку або лотерея, - думав я, в черговий раз отримавши в поїзді сірувато-бруднувату білизну з численними дірками від старості. Адже, здійснюючи покупку я навіть не міг оцінити якості товару, що купується, що зовсім не корелює із закликами захищати споживача. Прикро стало, та й в голові відразу промайнуло: Не я ж бо один такий, щось десь про це вже було написано і прочитано мною...
Читайте також: "Укрзалізниця" потрапила в скандал через п'яних пасажирів: на їх загрози ніхто не реагував
Пошук в мережі дуже швидко знайшов розслідування на відповідну тему, і навіть не одне. Ось ще кілька публікацій про те, що відбувається навколо закупівель постільної білизни.
Якщо в двох словах, то ситуація сьогодні виглядає наступним чином: добова потреба "Укрзалізниці" в постільній білизні становить 491 тис. комплектів, а в пікові періоди - до 558 тис. комплектів. При цьому кількість закуповуваної УЗ білизни падає з року в рік. За даними ProZoro, за 2019 рік було закуплено близько 200 000 наборів білизни, за 2020 рік - всього лише близько 120 000. А ось за 2021 рік закуплено поки 0 цілих 0 десятих комплектів білизни, і це при тому, що постільна білизна - найприбутковіший продукт в "УЗ", рентабельність якого становить, ви тільки вдумайтеся, до 3000% на рік! Але, при цьому пасажирська компанія, так само як і вся "УЗ", сьогодні примудряється приносити державі суцільні збитки. Логічно припустити, що прибуток в такому випадку просто витікає в чиюсь кишеню. Але в чию?
По цій темі в мережі можна теж знайти багато цікавих матеріалів, як офіційних оголошень про закупівлі, так і журналістських розслідувань. Виявилося, що ще в червні 2021 року Філією "ЦЗВ" "УЗ" були оголошені тендери щодо централізованої закупівлі постільної білизни на 50 млн гривень, як відкриті торги (при чому навіть з публікацією англійською мовою, тобто реально для будь-якого українського або зарубіжного постачальника) на закупівлю 154 705 комплектів білизни, не густо звичайно, але все ж... Розрахунок робився на те, що нові комплекти повинні були надійти на залізницю як раз в розпал літніх перевезень. А мені і іншим пасажирам в результаті довелося користуватися ганчір'ям через те, що оформлення закупівлі штучно затягує одна з компаній, яку не допустили до торгів. І це фірма з дуже показовою історією, в якій немов у дзеркалі, відбиваються всі пороки залізничних закупівель з їх монополізмом і непрозорістю.
Читайте також: "Прийшли на вокзал, а вагона немає": в "Укрзалізниці" черговий скандал
Для прикладу наведу лише один епізод, коли лише за двома тендерами №UA-2016-10-11-000650-a та UA-2016-11-08-000946-a, проведеним в 2016 році держава переплатила більше мільйона гривень. Сенсу створювати видимість конкуренції не було: всі і так знали, що закупівля буде проведена за максимальною ціною на користь бізнесмена Олександра Соколовського, який протягом 2014-2017 років проводив поставку білизни для залізниці через ті, що належать йому "ТК-Домашній текстиль" і "Текстиль- Контакт".
Походження сировини для цієї білизни не раз викликало питання до підприємця, так як можливо, було пов'язано з окупованими територіями, де Олександр Соколовський колись володів "Донецькою текстильної мануфактурою ". Волонтер центру "Миротворець" Ігор Савчук у своєму розслідуванні звернув увагу, що, беручи участь в тендері на поставку фланелі, що не знадобилась для Чернігівського геріатричного пансіонату, "Текстиль-Контакт" взявся поставити тканину з виробництва, яке знаходиться під окупацією, - Донецького бавовняного комбінату. Керівництво компанії кілька днів виробляло правдоподібну версію, в результаті заявивши, що мова йшла про фланель, що залишилася на складах, а підприємство в Донецьку не працює. Але в такому випадку мова повинна йти про якісь абсолютно бездонні склади, так як ТОВ "Текстль-контакт" продавало тканину протягом трьох років, і вона ніяк не могла закінчитися! Більш того, цілком логічно припустити, що мова може йти саме про ту тканину, яка за документами проходить, як донецька. Тільки поставляється вона не зі складів, а з підприємств окупаційної адміністрації "ДНР". Подібний кульбіт не виглядає неправдоподібним.
2019-2020 роках Олександр Соколовський трохи відійшов від справ залізничних: по-крупному заробити на підприємстві, яке перебуває в кризі, не виходило, а дрібний прибуток не приваблював підприємця, який на той час освоїв нове поле діяльності цілком в дусі Остапа Бендера. Якщо великий комбінатор збирав з непманів гроші нібито на допомогу дітям, то Соколовський фактично монополізував ринок бебі-боксів. З вересня 2018 року "Текстиль-контакт" займався поставками батькам наборів малюка з 25 найменувань за сильно завищеною ціною. Наприклад, як написала в статті на LB.ua журналістка Вікторія Герасимчук, всі 25 найменувань продукції, за які держава платила 4 тисячі гривень, можна було спокійно купити за 2800 гривень. З огляду на те, що мова йде про оптові закупівлі, ціна набору взагалі могла виявитися в межах двох тисяч. Грубо кажучи, з 500 тисяч бебі-боксів компанія Соколовського могла наварити мільярд гривень, але реальні суми становили приблизно 1,5 млрд. Золотий дощ тривав недовго: в 2020 році Кабінет міністрів прийняв рішення замінити бебі-бокси грошовими виплатами. Соколовському не допомогла й дорога проплачена піар-компанія в українських медіа. Довелося, як говорив великий комбінатор, перекваліфікуватися в управдоми.
Повернутися до залізничної темі Соколовського змусила ще одна авантюра. Поки країна протистояла пандемії, чиновники активно кроїли ковідний фонд і щось з нього перепало "Текстиль-Контакту". Зокрема, держпідприємство "Медичні закупівлі України" замість костюмів біозахисту закупило у компанії Соколовського "костюми маляра" з синтетичної тканини спанбонду, непридатні для використання за призначенням: без прорезинового покриття, непристосовані для дезінфекції, без проклеєних шарів. До того ж - пожежонебезпечні. Інша подібна авантюра успіхом не увінчалася: управління медичного постачання Командування Медичних сил Збройних Сил України від такого "подарунка" відмовилося. Не допомогли навіть дорогі візити господаря "Текстиль-Контакту" в студію до Шустера. Кудись потрібно було подіти і залишок некондиційної продукції та величезний залишок сировини - спанбонду, закупленого для цієї теми. Але куди? "Укрзалізніця" здавалася цілком придатною структурою для збуту неліквіду.
Читай також: І так зійде: в поїзді "Укрзалізниці" лампу прикріпили пластиром від мозолів
Покровителем Соколовського на підприємстві називають директора філії "Пасажирська компанія" УЗ Олександра Перцовського, який зробив крок у свій час в топ-менеджери "Укрзалізниці" з річною зарплатою під мільйон доларів на рік з поста топ-менеджера не менш корумпованою і доведеної до ручки "Укрпошти" ( діяльність обох компаній знаходиться під пильною увагою Ріната Ахметова, зауважимо). Про те, як виглядають довірені Перцовському залізничні вагони, знає кожен клієнт залізниці. Ті, хто не користується поїздами, може просто нагуглить останні новини по темі: в одному вагоні полицею вбило пасажира, в іншому - згвалтували пасажирку. Народним артистам теж дісталося.
Діяльність Олександра Семеновича розслідувала ціла тимчасова парламентська слідча комісія, констатувавши незадовільну організацію роботи із закупівлі необхідних матеріально-технічних ресурсів для роботи філії, провал роботи по забезпеченню потреб населення в пасажирських перевезеннях в літній період через тотальноий дефіцит місць в поїздах, відсутність якісного передрейсового прибирання вагонів, до якого залучалися провідники, комплексні бригади та ін. Однак Перцовський втримався на посаді навіть незважаючи на рішення РНБО - можливо, теж допоміг Ахметов. Саме там, очевидно, і просувався Перцовським "Текстиль-Контакт" як фактично монопольний постачальник білизни для пасажирської компанії. У разі успіху, пасажири в поїздах отримували б одноразову білизна, зроблену з матеріалу за типом агроволокна (сподіваюся нікому не треба пояснювати, що це таке), до того ж передбачалося його обов'язкове введення в вартість квитка за чималі гроші.
Проблема лише в тому, що часи трохи змінилися і надія все повирішувати кулуарно так і залишилася надією. Роки перебування фактично в монопольному положенні настільки послабили ділову хватку Соколовського і Ко, що його компанія навіть не змогла правильно оформити документи на тендер щодо централізованої закупівлі постільної білизни на 50 млн гривень, і не була допущена до аукціону. За словами самого Соколовського, його компанію ТОВ "ТК-Домашній текстиль" не допустили до тендеру посилаючись на відсутність в документації декількох сторінок ДСТУ 3119-95 на "Білизна постільна", які з технічних причин не завантажилися. Однак, шляхом аналізу інформації отриманої з постів Бондаренко і з сайту "Прозорро" очевидно наступне: помилки були не формально-технічні, інші учасники відкритих торгів їх виявили і в своїх скаргах в АМКУ вказали на пряму суперечність із законодавством в документах, поданих "дочкою" " Текстиль-Контакту", зокрема на відсутність в них тендерного забезпечення у вигляді банківської гарантії, що за законом однозначно вимагає відхилення заявки. Крім того, не були представлені завірені печаткою нормативні документи, прописані у власних же паспортах якості, але ж це теж неодмінна вимога закону, з цим згодні всі українські юристи, з якими я провів консультації, і кожен український бізнесмен, що знає про подібні ситуації в подібних закупівлях. Але навіть після цього і в апараті "Укрзалізниці" і в кабінетах Міністерства інфраструктури вже помічені "ходоки" від компаній Соколовського, які намагаються домогтися скасуванню тендера взагалі. А те, що пасажирам тим часом доводиться їздити на некондиційній білизнаі - так це мало кого цікавить, коли з рук пливуть мільйони.
І це тільки один маленький приклад системного розкрадання в одному, досить вузькому сегменті залізничного відомства. Але ж є ще поставка і продаж продуктів, поставка ПММ, перевезення вантажів... Зараз СБУ розслідує постачання електротехнічних елементів для електровозів, зроблених з низькоякісних зарубіжних компонентів, які видавалися за високотехнологічну продукцію українського виробництва. Комерсантам вдалося заробити 1,7 млн гривень, при цьому установка контрафакту привела до систематичних надзвичайних ситуацій із загорянням електрообладнання поїздів. І коли ми чуємо про те, що Державна аудиторська служба виявила в "Укрзалізниці" фінансових порушень, зовнішніх і внутрішніх ризиків на загальну суму 61,4 мільярда гривень, то повинні знати, що ця цифра багато в чому складається з тієї низової корупції, приклад якої ми привели.
До речі, якщо ця, що створилася із закупівлею, ситуація не буде виправлена найближчим часом, то і на новорічні свята нам дістануться замість чистої і нової постільної білизни лише обноски, здатні зіпсувати будь-яке свято.
Читайте також: 29 годин по жарі: "УЗ" попала в скандал через поїзди без кондиціонерів
