Нещодавно було оприлюднено лист Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової до Президента України з закликом не підписувати Закон №5572 про авторське право та розподіл доходів від нього, який зі слів Руслани Лижичко суперечить Конституції України та порушує економічні права авторів. З цього приводу виникає два питання: чому представники опозиції так активно намагаються завадити набранню чинності даним законопроєктом та чому омбудсмен з прав людини вирішує проблеми бізнесу?
Отже по кожному питанню безпристрасно та по факту.
Чи є порушення
Вчергове Руслана та її спільники намагаються перешкодити підписанню Президентом Закона №5572, який було прийнято ще 15 грудня 2021 року. Була спроба 25 січня 2022 скасувати дане рішення постановою від Л. Буймістер, але депутати проголосували проти і закон був переданий 26 січня 2022 року на підпис Президенту. Тоді Руслана Лижичко звертається до Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової, заявляючи про міфічні порушення. Спостерігаючи всі ці дії, виникає тільки одне питання: "А чи потрібно вести таку широкомасштабну кампанію проти закону, якщо є впевненість у репрезентативності своєї ОКУ та готовність до нового публічного конкурсу з акредитації?".
Враховуючи відомі порушення минулих "псевдоконкурсів", які викликали обурення учасників сфери колективного управління, відповідь на останнє питання практично зрозуміла. Окрім авторів за нові конкурси з акредитації виступають і представники бізнесу: Європейська бізнес асоціація наголошує, що "Конкурси для визначення акредитованих ОКУ мають проходити лише після оновлення акредитаційної комісії".
Але повертаючись до листа омбудсмена, розберемо претензії до закону №5572. Першою згадується Стаття 41 КУ: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності".
Мета Законопроекту №5572 полягає в наданні можливості авторам користуватися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності у повному обсязі. І в ньому немає жодних обмежень для авторів та виконавців щодо розпорядження їхніми правами інтелектуальної власності, визначеного всіма законами України. Більш того, до здійснення нового конкурсу з акредитації він розблоковує роботу всіх акредитованих раніше ОКУ для проведення збору і розподілу роялті. Отже, це заява про порушення Статті 41 КУ не відповідає дійсності.
Наступним зазначається Стаття 54 КУ: "Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності".
Якщо прочитати закон №5572 повністю, то можна прийти до висновку, що в ньому взагалі не йдеться мова про обмеження будь-яких свобод. Його дія направлена лише на скасування результатів проведених конкурсів з акредитації ОКУ у 2020 році. Можливо, саме це так бентежить Руслану і Ко. Ймовірно, таким чином вони втрачають тотальний контроль над музичною сферою, і руйнуються вже відомі "тіньові схеми". Відомо, що правоохоронні органи вже почали низку розслідувань, спрямованих на захист авторських прав та фінансових інтересів авторів. Саме тому, представники опозиції, також відомі, як "посередники" між користувачем та автором, під представництвом Руслани, усіма силами блокують підписання законопроєкту №5572.
Хочеться наголосити, що Закон №5572 не тільки не порушує Конституцій України, а навпаки націлений на встановлення чесних правил у сфері колективного управління та очищення її від сірих схем, а також налагодження прозорого механізму руху авторських грошей.
Про конструктив Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової та його відповідність Букві Закону
Те, що кожен громадянин України має конституційне право звернутися до омбудсмена з прав людини та заявити про порушення його прав, не підлягає сумнівам. І те, що Руслана Лижичко звернулася до Людмили Денисової, цілком законно, не дивлячись на попередньо описані неправдиві підстави. Але те, як відреагувала посадова особа, викликає щонайменше подив.
Адже Уповноважена з прав людини має право або вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина або направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів (п.3.1 та п.11 відп. Стаття 13 КУ). До того ж лист не є ані поданням, ані пропозицією щодо вдосконалення законодавства, так як закон ще не підписано. З цього висновок, що законні підстави для подібної реакції – відсутні.
І "вишенка на торті" – Стаття 17 КУ, що визначає послідовність дій Уповноваженого з прав людини при зверненні до нього. При розгляді звернення посадова особа:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення.
Але при зверненні Р. Лижичко чомусь ігнорується законний порядок дій і пишеться лист, в якому, до речі, у резолютивній частині не зазначено, на підставі яких норм закону Уповноважена звертається до Президента України. До того ж у листі Людмила Денисова посилається не на власну позицію або висновки, а на слова Руслани та позицію управлінь ВРУ.
Реакція представників спілки авторів України та світу
"Я вчора був вражений новиною, яка просто шокувала мене та моїх юристів. Виявляється омбудсмен з прав людини може вирішувати питання бізнесу та впливати на прийняття Законів України. І це все незважаючи на те, що закон пройшов всі комітети, отримав належні висновки, перевірки на відповідність правам людини, вже проголосований і навіть була невдала спроба його скасування. Але все це не береться до уваги. Ми, автори, громадяни України, а також автори світу, яких представляє найбільша авторська спільнота країни ГО "УААСП", чекаємо від Української Держави подальших законодавчих та управлінських рішень для наведення ладу", – зазначив Валерій Харчишин, генеральний директор ГО "УААСП", у своєму блозі.
він також відзначив, що представники авторів також звернулися до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової із закликом відкликати звернення, так як воно містить ознаки лобіювання інтересів певної групи осіб, яка використовує інститут Уповноваженого у власних меркантильних цілях. Та запропонували наступного разу, перед здійсненням звернень до Президента, зважати на думку і позицію інших учасників сфери колективного управління. Задля всебічного та об‘єктивного розуміння процесів і подальшого незаангажованого формування власної позиції щодо питань авторського права в Україні.