Після перших згадок про застосування "Байрактару" в ударному варіанті для поразки цілей на окупованій території Донецької області різко активізувалася війна безпілотників і з боку окупаційних формувань. Так, з 25 по 31 жовтня командуванням ООС було зафіксовано 14 випадків застосування безпілотників із боку противника. При цьому вісім разів російські збройні формування використовували безпілотники як ерзац-ударні - для скидання гранат ВОГ-17, а шість разів розвідувальні апарати (передусім російські "Орлан-10") перетинали лінію фронту для розвідки.
Характерно, що ударні безпілотники бойовики застосовували переважно на маріупольському напрямку поблизу Павлополя, Гнутово, Водяного та Лебединського. Оскільки про втрати наших військовослужбовців нічого не повідомлялося, то, швидше за все, удари з повітря були безрезультатними. Мало того, наші військові з ними досить успішно борються – так, 7 листопада на Приазов'ї бійці 128-ї окремої гірничо-піхотної бригади спалили (причому у прямому розумінні) один ерзац-ударний квадрокоптер противника.
Але чи зможуть ЗСУ протистояти у війні безпілотників і як справи сьогодні?
Читайте також: Україна запропонувала війну ХХІ століття: у бойовиків паніка, а у Кремля пріють портки
Тактичні можливості
Активне застосування безпілотної авіації з обох боків – чудова нагода нагадати про ударні можливості як України, так і Росії. При цьому вироби місцевих бойовиків у вигляді китайських квадрокоптерів з можливістю скидання ВОГ-17 не варто брати до уваги через їхню неефективність як засіб впливу.
Відразу хотілося б висловити думку про єдиний відомий на сьогодні випадок застосування "Байрактарів" на донбаському фронті. Залишаючи за дужками кількість випущених боєприпасів, варто зазначити, що застосування безпілотника, який у момент початку активного обстрілу наших позицій перебував у зоні патрулювання, швидше за все, було вимушеним заходом. Про це свідчить зокрема застосування малопотужних боєприпасів, які у турків вважаються "зброєю останнього шансу" для БПЛА у варіанті розвідника, у разі застосування як ударного використовуються зовсім інші боєприпаси.
І така ситуація викликана швидше за все вкрай слабкою підготовкою артилеристів 93-ї мехбригади. Адже маючи таке ідеальне підсвічування з повітря такої простої цілі, як батарея Д-30 у чистому полі, і не вразити її, це ще треба постаратися. Очевидно, рівень підготовки своїх артилеристів розумів і командир бригади, який змушений був звернутися до вищого командування для використання для придушення вогню противника можливості "Байрактара".
Хотілося б, звичайно, помилятися у висновках, але поки що з наявної у відкритому доступі інформації ситуація бачиться саме в такому ракурсі.
Вельми розмито наші військові говорять і про можливість подальшого застосування турецького безпілотника як ударного. Так, Начальник генерального штабу Збройних Сил України Сергій Шаптала в ефірі ток-шоу "Свобода слова Савіка Шустера" заявив буквально: " Масове використання ми, говоритимемо, не те, щоб не розглядаємо ...> Якщо є загрози для наших військових, і ці погрози необхідно погасити, щоб зберегти життя нашим військовим – "Байрактари" будуть застосовувати. Це будуть ситуативні точки використання".
Поки що незрозуміло на кого саме розрахована така заява – швидше за все на заспокоєння західних "союзників", які вже висловили своє невдоволення тим, що Україна зважилася застосувати ударні безпілотники в ході боїв на Донбасі - проте якщо виходити з військових міркувань, то для досягнення максимального ефекту ( як військового, так і психологічного) саме зараз потрібно застосовувати всі апарати, що є в наявності.
Читайте також: Ударні безпілотники: що може підійти для української армії
Відповідь ворога
Цілком очевидно, що незабаром росіяни почнуть шукати можливості для боротьби з цією загрозою. Мало того, досвід Другої Карабахської війни та Сирії в Москві все є кому проаналізувати і можна помилятися, але вже на сьогодні в Росії є "анти-байрактарні" напрацювання. Що це – зв'язка РЕБ+ППО чи щось зовсім інше – сказати складно. Але очевидно, що втрата навіть одного "Байрактара" вкрай негативно позначиться на співпраці України та Туреччини, яка нині досить успішно просуває на ринку "Байрактар" як "грозу небес" та "переможця Панцира".
З іншого боку, треба розуміти, що всі псевдо-патріотричні статті в російських ЗМІ та на ТБ із погрозами дати адекватну відповідь і почати застосовувати російські ударні безпілотники на Донбасі виглядають як мінімум смішно. Адже сьогодні на озброєнні російської армії відпрацьованого ударного безпілотника навіть рівня "Байрактара", не кажучи вже про американський "Ріпер", просто немає.
Є нещодавно прийнятий на озброєння "Оріон", який начебто навіть був випробуваний у польових умовах у Сирії. Щоправда, це навряд можна назвати бойовим досвідом, оскільки метою для російських ударів були мобільні групи бойовиків без засобів ППО. А ось як поведеться "Оріон" в умовах хоч осередкової, але повноцінної системи ППО угруповання ООС на Донбасі - невідомо. З великою ймовірністю його ефективність буде в рази менше. Та й цих апаратів у Росії лічені одиниці – явно недостатньо для експериментів із невідомим результатом.
РФ поки не тягне
Основною проблемою для російської безпілотної авіації є відсутність придатних для використання поршневих та турбогвинтових двигунів. Усі програми "імпортозаміщення", запущені державними підприємствами після 2014 року, закінчилися невдачею. На тому ж "Оріоні" стоїть перепиляний західний "Ротакс", що гордо названий АПД-115Т. Та й до кінця не вирішено питання з бортовим озброєнням.
Тому, незважаючи на бравурну пропаганду, російської ударної безпілотної авіації просто не існує. Але не факт, що вона не з'явиться завтра – адже останні кілька років усе йде до того, що умовний Захід потроху послаблює тиск санкцій. І вже нікого не дивує той факт, що німецькі виробники продають у Росію двигуни для малих розвідувальних БПЛА через чеську фірму-прокладку, нашвидкуруч організовану "бізнесменами" з російськими паспортами.
З нашого ж боку варто звернути увагу не лише на збільшення парку "Байрактарів", але вже сьогодні розпочати роботу для отримання більш досконалих безпілотників турецького виробництва – тих же Akinci, тим більше, що на них стоять наші двигуни АІ-450Т.
Читайте також: Вміння воювати: як Туреччина стала "великою безпілотною державою"