Росія продовжує відкидати компроміси, утримуючи під загрозою хлібну безпеку бідніших країн світу. Про це пише Ігор Попов, керівник аналітичного центру «Об’єднана Україна», експерт з політичних та безпекових питань у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Влітку 2026 року Чорне море, через яке проходить значна частина світової торгівлі зерном, фактично закрилося для торговельних суден. Росія почала атакувати судна, що заходять до українських портів, а Україна у відповідь вразила зернові та нафтові термінали Новоросійська. Наслідки цього відчувають далеко від фронту: у пекарнях Єгипту, на ринках Індонезії та в кошиках європейських покупців. Туреччина, ООН і США шукають формулу «морського перемир’я», і від успіху цих зусиль залежить, скільки світ платитиме за хліб.
Як блокада українських портів підштовхує вгору світові ціни на зерно
Україна та Росія разом забезпечують близько третини світової торгівлі пшеницею. За оцінкою Міжнародного інституту досліджень продовольчої політики (IFPRI), у сезоні 2025/26 на них припадало близько 32% світового експорту, і більша частина цього зерна йде Чорним морем. Для України море незамінне: через порти Одеського регіону проходить близько 90% аграрного експорту.
Після того як у 2023 році Росія вийшла із Чорноморської зернової ініціативи, Україна відкрила власний морський коридор, безпеку якого забезпечували ВМС, протиповітряна оборона та морські дрони. До червня 2026 року цим маршрутом вивезли 200 млн тонн вантажів, зокрема 118 млн тонн зерна. Влітку Росія змінила тактику і почала бити по самих суднах незалежно від прапора. 19 липня три крилаті ракети влучили в судно Golden Leo під прапором Гвінеї-Бісау, яке вивозило українську кукурудзу. Загинули десятеро людей, серед них український лоцман. Після цього судновласники перестали заходити до портів Великої Одеси.
За словами міністра аграрної політики Тараса Висоцького, Дунай і залізниця через Польщу та Молдову забезпечують лише близько 45% потрібного обсягу експорту, а в сезоні 2026/27 невивезеними можуть залишитися близько 30 млн тонн агропродукції. Водночас після українських ударів у серпні зупинилися всі три зернові термінали Новоросійська, і, за оцінкою Російського зернового союзу, у вересні Росія могла експортувати лише 1 млн тонн пшениці проти 5,7 млн тонн роком раніше. Вперше світовий ринок втратив зерно з обох берегів Чорного моря одночасно.
Результат видно у статистиці Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО): у вересні 2026 року її індекс цін на продовольство зріс до 136 пунктів, що на 5,8% більше, ніж рік тому. Пшениця за місяць подорожчала на 6,3%, і ФАО прямо називає причиною логістичні обмеження в Чорноморському регіоні та посуху в Північній Америці. Найбільше страждають країни-імпортери Північної Африки, Близького Сходу та Азії.
Чому навіть надія на морське перемир’я знижує ціни на пшеницю
Коли у вересні з’явилися сигнали про можливе відновлення коридору, ф’ючерси на пшеницю в Чикаго чотири тижні поспіль дешевшали: з 7,95 долара за бушель на початку місяця до 6,92 долара 25 вересня, тобто майже на 13%. За даними Reuters, трейдери робили ставку саме на повернення чорноморського експорту.
Історія вже має такий приклад. У липні 2022 року за посередництва ООН і Туреччини запрацювала Чорноморська зернова ініціатива, яка за рік дала змогу вивезти з українських портів майже 33 млн тонн продовольства, і світові ціни поступово відступили від рекордів весни 2022 року. Тоді ж Україна запустила гуманітарну програму Grain from Ukraine, через яку зерно отримали країни Африки, що потерпають від голоду. Стабільний український експорт виявився найкоротшим шляхом до дешевшого хліба у світі.
Що пропонують Україна, Туреччина та США для безпеки судноплавства в Чорному морі
Україна запропонувала Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі: у серпні Київ передав цю ідею Москві через посередників. Раніше, на прохання Вашингтона, Україна погодилася не атакувати неросійські судна, що прямують до нафтового терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму в Новоросійську. У вересні в Нью-Йорку президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готова забезпечити безпечне судноплавство та продовольчу безпеку в Чорному морі, якщо Росія також зробить реальні кроки до деескалації.
Туреччина має найбільше прямих мотивів шукати рішення: з кінця червня атак зазнали щонайменше 25 суден турецьких власників. 8 серпня міністр закордонних справ Хакан Фідан закликав до мораторію на удари по суднах, а 17 вересня Анкара передала Києву та Москві проект меморандуму з двома безпечними маршрутами: уздовж узбереж Румунії й Болгарії, членів ЄС, та вздовж вод Грузії й Туреччини. Тепер Туреччина та ООН готують переговори за участю швейцарського Центру гуманітарного діалогу. Ідеться про «вузько визначену та взаємну домовленість» щодо вільного судноплавства і захисту портів та енергетичної інфраструктури.
США підходять до теми передусім з енергетичного боку, адже ціни на нафту й так високі через кризу в Ормузькій протоці. Після зустрічі з Сергієм Лавровим держсекретар Марко Рубіо заявив, що обидві сторони виявили інтерес до обмеженого перемир’я щодо зерна та енергетики.
Чому Росія відкидає морське перемир’я і що може змінити її позицію
Москва поки що не поспішає. Лавров назвав повернення до угоди 2022 року «абсолютно неприйнятним і нереалістичним», а за словами Висоцького, Росія відкинула всі пропозиції партнерів України щодо Чорного моря. У 2025 році подібні домовленості за посередництва США так і не запрацювали, бо Кремль обумовив їх зняттям санкцій із Россільгоспбанку.
Аналітичний центр «Об’єднана Україна» у доповіді «Замкнене море» пояснює причину: для України морський шлях безальтернативний, тоді як Росія може частково перенаправити нафту через Балтику. Тому Кремль погодиться на морське перемир’я лише тоді, коли утримання блокади Одеси коштуватиме йому дорожче, ніж власні втрати в Новоросійську й Тамані. Автори називають три умови працездатної угоди: вузький предмет (лише торговельні судна, екіпажі та цивільні порти, без прив’язки до санкцій), незалежна перевірка виконання та страхові гарантії держав-партнерів, без яких судновласники не повернуться.
Для світу висновок простий. Безпечне Чорне море означає дешевший хліб від Каїра до Джакарти. Україна як європейська аграрна держава вже довела, що здатна годувати світ, коли море відкрите. Тому тиск міжнародної спільноти має бути спрямований на агресора, який перетворив цивільні судна на мішені.