Дуже важко виступати проти закону про олігархів. Бо відразу станешь запроданцем олігархів. Адже олігархи в Україні існують. І олігархи дійсно є величезною проблемою України. Адже олігархам не вигідні структурні зміни і вони саботують реформи, використовуючи свій вплив і своі телеканали, формуючи суспільну думкі з допомогою власних ЗМІ. Ну як зараз олігархічні ЗМІ виступають проти закону про олігархів.
Але як так. Олігархи - зло. Олігархи проти закону про олігархів. Але тобі хочеться також виступати проти закону про олігархів. Що за бісів парадокс?
Причина дуже проста. Олігархат - це не про прізвища. А про системну хворобу. І щоб вилікуватись, потрібні системні зміни. А закон про олігархів пропонує боротися проти прізвищ. Конкретних прізвищ. Причому ці прізвища одноосібно буде визначати президент. Ні в кого ж нема іллюзій щодо того, як приймаються рішення на РНБО?
Читайте також: Сергій Фурса: Високий рейтинг президента ґрунтується на фінансовій підтримі Заходу
Отже, закон про олігархів дає можливість конкретній персоні боротися з іншими конкретними персонами. І президенти в Украіїні міняються, хочу нагадати. І якщо тобі подобається поточний, то може не сподобатись наступний. Саме тому важливі інститути і процедури, а не ручне керування. І потенційні кийки.
Причому потенційно, бо сам закон беззубий і ні про що. Хіба що, як у "Хрещеному Батьку", олігархи ображаються, що це не демонструє до них поваги. А до чого тут боротьба з системним явищем олігахів, спитаєте ви? І будете праві. Це дуже небезпечний експеримент.
Читайте також: Сергій Фурса: Підліткові істерики української влади не допоможуть вступити в ЄС і НАТО
Як можно побороти системне явище олігархів? Системними змінами. Які не дозволять використовувати олігарху державу і перетворять його просто у великого бізнесмена. І більшість з них відразу стане маленькими бізнесменами. Бо не вміють працювати і заробляти, граючи по правилам.
Що це за зміни? Верховенство права. Тобто суди. І антимонопольне законодавство. Так, це довго. Важкий шлях. Але єдиний, який працює.
Чи дозволяє йти по цьому шляху закон про олігархів? Ні. Він або заводить не туди. Або взагалі нікуди не веде.
Чому олігархи проти? Бо вони не бажають, кожний окремо, щоб у когось бул кийок проти нього. Який в будь який момент можна використати. Чому може бути проти громадянське суспільство? Ну по перше тому, що якщо воно буде кийком, то попахує авторитаризмом. Олігархи - то зло, але саме завдяки їм Україна не пішла шляхом Білорусі чи Росії. Що правда, і не пішла шляхом Польщі. Також завдяки ім. І щоб піти тим шляхом, потрібна справжня боротьба з системною проблемою, а не імітація.
Отже. Імітація замість боротьби то перше питання. Піар замість системних дій.
І ще одна проблема. Довіра. Її відсутність. Ти не вірищь у щирість людей, які просувають закон про олігархів. Адже тобі важко повірити, як можна виступати проти олігархів, як явища, і тусити на футболі у ложі, де концентрація олігархату зашкалює. І де концентрація негідників на квадратний метр найбільша в краіні, якщо не у всесвіті. Напевна, більша концентрація може бути тільки десь біля кімнати із брудом к Гелінджику. Як можно просити у власника футбольного клубу доступ туди? Якщо ти знаєшь, хто він такий і тобі має бути гидко з ним спілкуватися??
Тобто ми не віримо в щирість такого бажання. А віримо чи то в імітацію бурхливоі діяльності, чи то в бажання отримати кийок, яким можна кошмарити ту персону, яка тобі персонально не подобається.
От так буває. Коли ти проти олігархів як явища. Але ситуативно виступаєшь проти того, що їм також не подобається. Ще один яскравий український парадокс.
Читайте також: Сергій Фурса: Якщо професіонали не хочуть бути міністрами - для влади це не проблема
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою