Вікно для миру ще відчинене: чи можна зупинити війну в Україні до кінця 2027 року

Вікно для миру ще відчинене: чи можна зупинити війну в Україні до кінця 2027 року фото

Успіх можливих домовленостей залежить від готовності Москви відмовитися від ультимативних вимог щодо Донбасу та безпеки Європи. Про це пише Ігор Попов, керівник аналітичного центру «Об’єднана Україна», експерт з політичних та безпекових питань у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Майже п'ять років повномасштабної війни навчили європейців обережно ставитися до слів «мирний процес». Проте листопад 2026 року приніс кілька сигналів, які дають підстави для стриманого оптимізму. Переговори відновилися, Європа сформувала власну переговорну команду, а президент США Дональд Трамп, за даними американських медіа, хотів би досягти домовленості між Україною та Росією вже на саміті «Групи двадцяти» в Маямі в грудні. Запрошення на цей саміт отримав і Володимир Путін. Вікно можливостей справді відчинене, але воно поступово зачиняється. І те, чи вдасться ним скористатися, залежить насамперед від Москви.

Що дали переговори в Абу-Дабі і хто тепер сидить за столом

10 і 11 листопада в Абу-Дабі відбувся перший за дев'ять місяців тристоронній раунд переговорів України, Росії та США. Українську делегацію очолював Рустем Умєров, російську Володимир Мединський, американську сторону представляли спецпосланці Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Прориву не сталося, але сторони прямо обмінялися позиціями і домовилися про масштабний обмін полоненими, який має стати одним із найбільших за всю війну. Для тисяч українських родин, які роками чекають на своїх рідних, це не дипломатична деталь, а реальна надія.

Змінилася і роль Європи. Представники ЄС, НАТО, Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії працювали в Абу-Дабі паралельно з основним форматом і координували позиції з українською та американською командами. 13 листопада в Дубліні лідери ЄС погодили спільну переговорну команду: інституції Євросоюзу та п'ять держав «коаліції охочих», а саме Францію, Німеччину, Італію, Польщу і Велику Британію. Після зустрічі американських посланців із Путіним 12 листопада готуються нові раунди, хоча Кремль досі не дав остаточної згоди на участь європейців.

Чому питання Донбасу залишається головною перешкодою для миру

Найскладнішим питанням залишаються території. Росія вимагає, щоб українські війська самі залишили ту частину Донецької області, яку Москва не змогла захопити за майже п'ять років. Військового аргументу в Кремля тут немає. Восени 2026 року українська армія не лише стримала наступ, а й повернула частину земель: під час операції «Вівальді» на Лиманському напрямку було звільнено понад сотню квадратних кілометрів, а фінська аналітична група Black Bird Group зафіксувала, що у вересні окупована Росією територія скоротилася найбільше з червня 2023 року.

Добровільний відхід з укріплених Слов'янська та Краматорська не має військової логіки, бо відкрив би Росії шлях углиб України без бою. І він несправедливий щодо людей, які там живуть. Не має підтримки й ідея перетворити підконтрольну Україні частину Донбасу на демілітаризовану вільну економічну зону.

Причина в тому, як цю зону бачить Москва: помічник Путіна Юрій Ушаков прямо заявляв, що там мають працювати російська адміністрація, Росгвардія і поліція. Тобто «демілітаризація» в російській версії означає ту саму окупацію, тільки без танків на першому плані. Інша ідея, приєднати цю частину Донеччини до сусідніх українських областей без відведення військ, поки що не має коментарів з боку Росії.

Як Росія намагається повернути Європу до ультиматуму 2021 року

Паралельно Москва висунула США та НАТО оновлені вимоги, які багато в чому повторюють її ультиматум грудня 2021 року, оголошений за два місяці до повномасштабного вторгнення. За даними документів, які оприлюднили The New York Times і The Economist, Росія хоче виведення військ НАТО з Центральної та Східної Європи, заборони на розширення Альянсу та окремих «пактів про ненапад» з окремими європейськими країнами. Ідеться насамперед про держави, що вступили до НАТО після 1997 року, зокрема Польщу, країни Балтії та Фінляндію.

Частину тем справді можна обговорювати: контроль над озброєннями, відновлення діалогу, обмеження на розміщення наступальних систем. Але лише за двох умов. По-перше, усі такі домовленості мають набувати чинності після завершення війни в Україні, а не замість нього. По-друге, кожен крок має бути дзеркальним, з такими самими обмеженнями для Росії. Одностороннє послаблення східного флангу НАТО не принесе безпеки. Навпаки, воно підвищить ризик нової війни, бо Кремль сприйме його як запрошення посилити тиск військовою силою, як це вже було у 2008, 2014 і 2022 роках.

Чому спершу має бути перемир'я, а вже потім політичні переговори

Україна пропонує просту послідовність: спершу всеохопне припинення вогню, потім політичний діалог про кордони, гарантії безпеки та відбудову. Росія наполягає на зворотному: спершу поступки, потім перемир’я. Показово, що в Абу-Дабі російська сторона не погодилася навіть на енергетичне перемир'я.

Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що припинення вогню є першим пунктом будь-якої угоди. Після переговорів, виступаючи в Дубліні, він заявив, що бачить вікно можливостей для завершення війни ще до 2027 року, бо пізніше політична ситуація в Європі може змінитися, а Сполучені Штати змінюються вже зараз. Коли зброя мовчить, складні питання можна вирішувати за столом. Коли переговори йдуть під ракетними ударами, кожен раунд перетворюється на спробу виторгувати те, чого не вдалося взяти силою.

Як політика «миру через силу» може змусити Кремль до компромісу

Досвід останніх років показує, що Кремль іде на поступки лише тоді, коли ціна війни перевищує її вигоди. Аналітики Інституту дослідження зовнішньої політики (FPRI) доводять, що час працює радше проти Росії, ніж проти України: зростає навантаження на бюджет, втрати на фронті не дають стратегічних результатів, а мережа партнерів Москви слабшає.

Тому Захід має говорити з позиції сили. Це означає продемонструвати готовність до нових санкцій, надати Україні надійні гарантії безпеки та довгострокове фінансування армії й економіки. Лише на такому тлі дипломатія має шанс на успіх.

Оголошення про зупинку війни в Маямі можливе. Але для цього Росія має відмовитися від завищених ультимативних вимог і до України, і до Європи. Україна, яка майже п'ять років захищає не лише себе, а й східні кордони європейського континенту, свою частину шляху до миру вже пропонує. Тепер хід за Москвою.

Читати всі новини