Хто б міг подумати ще десь шість місяців тому, що цивілізований світ загалом схвалить передачу Україні «бойових соколів» F-16 для більш ефективного протистояння російському окупанту? Мало хто. Але росію вже не бояться. Ніхто вже не завмирає з жахом від безглуздих «загроз» з бункера. Весь цивілізований світ чудово розуміє, що хронічні брехуни, нікчемні мародери і жалюгідні «визволителі» повинні бути поставлені на місце. Раз і надовго. Світ не втомиться допомагати Україні. Це не просто допомога. Це – на якому ти боці: на боці справедливості і добра чи на боці брехні та тотального зла. Вибір цивілізованого світу очевидний.
До речі, багато військових та політиків у США вважали і вважають, що якби українська армія отримала ті ж F-16 ще рік тому, то жертв і руйнувань в Україні можна було б уникнути. Тут варто сказати: краще пізніше, ніж ніколи. Але світ, мабуть, вже й сам остаточно переконався, що краще раніше, ніж пізніше.
Допомога Заходу Україні – кістка у горлі кремля. Я завжди говорив, коли обговорювалася тема підтримки України, що Америка продовжуватиме це робити. Так, нас можна засуджувати, що ми ніби розтягували цей конфлікт у часі, сподівалися на якісь переговори, не завжди одразу в достатній кількості допомагали тим, що було потрібно ЗСУ тут і зараз. Але дуже часто, коли обговорювалася тема України, я згадував і приводив у дискусіях на різних рівнях слова Уїнстона Черчілля, який говорив колись: «Умиротворювач – це той, хто годує крокодила, сподіваючись, що крокодил з'їсть його останнім»).
Так, можна дати одне, інше, третє, уникаючи чи розтягуючи геноцид, що має місце в Україні. Але наскільки довго це може тривати? Тоді треба було або змиритися з тим, наприклад, що буде менше геноциду, але повне рабство; що Україна знову стане колонією росії, яка сьогодні набагато заплутаніша і слабша, ніж був свого часу СРСР і так далі. росія сьогодні - без ідеології, вона без нічого. Тому тут не можна так діяти, мовляв, давайте підемо росії на поступки, віддамо їй і те, і те, і це. Ні, така політика є неприйнятною. Наслідки такої політики ми всі побачили у ситуації із Кримом.
Тому моя позиція була незмінною і ще ніхто не зміг мені фактами довести протилежне. Я говорив не один місяць про це. І всі заяви наших політиків найвищого рівня свідчать, що і демократи, і республіканці мають намір продовжувати допомагати Україні. Так, вони політично конкуруватимуть у цих питаннях між собою, закликатимуть до ретельного контролю ресурсів тощо. Але це вже внутрішньополітична картина в США. Проте США допомагатимуть Україні стільки, скільки буде потрібно.
Пам'ятаєте, як саме відповів Спікер Палати представників США, республіканець Кевін Маккарті на запитання російського журналіста під час поїздки нашої делегації до Ізраїлю? Адже саме про нашого Спікера прокремлівські сили трубили, що він нібито проти подальшої підтримки України. Кевін, якого я особисто знаю дуже добре, тоді відповів російським ЗМІ однозначно і чітко, що він завжди був за підтримку України і далі виступатиме за таку підтримку. Його слова, вираз його обличчя під час відповіді показали те, що для нього вкрай образливим було саме формулювання такого питання. Він відповів російському журналісту гідно, але з гордістю. Це було добре по ньому видно.
Єдина зараз позиція росії, яку там озвучують і якою там користуються, що, мовляв, агресор не росія, а США. Цікаво виходить: росія захопила Крим, а коли Америка говорить про те, щоб Україна відстоювала і звільняла свою ж законну територію, що США не змирилися з тим, що Крим був забраний таким шляхом, то росія робить Захід якимось поганим і ворожим. Повний абсурд! рф безглуздо і абияк намагається виправдати будь-яку свою агресію. путін, давайте згадаємо, довгі роки «згуртовував» росіян саме політикою визначення зовнішніх ворогів росії.
Як усе буде далі? На мій погляд, рани в України – надовго і вони довго не гоїтимуться. Наприклад, є думка у нас, що якби рф забрала в України тільки Крим, а з інших територій пішла б тихо і спокійно (або взагалі туди не заходила), то, можливо, воно так би все і залишилося на певний період часу. Але зараз усе переграється. Не думаю, що будь-коли взагалі може бути спокійно за нинішньої політичної картини в самій росії.
Вважаю, що заспокоїтися ситуація може за умови, коли відбудуться радикальні зміни у політичному режимі росії. Коли там буде інша влада, пройдуть трибунали, які залучать нинішніх відповідальних за їхні вчинки тощо. І то не факт, що українці швидко все забудуть і ставитимуться до нової росії якось інакше, ніж зараз. Я цього не бачу.
Тому, вважаю, що ситуація тільки розпалюватиметься. Вони там, звичайно ж, дуже бояться наростаючої підтримки Заходу. Вони бояться сучасних танків, літаків F-16, бояться консолідації Заходу та того, що Захід не збирається відвертатися від України.
У США зараз чую дві історії. Перша: Україна йтиме вперед, звільняючи свою законну територію повністю. Друга історія: і Україна, і росія вже дуже втомилися від цієї війни і далі буде якийсь млявий період. Ще чую, що росія, яка взагалі ніяк не цінує людей (а людей у них там набагато більше, ніж в Україні), продовжить закидати все більше і більше своїх солдатів в Україну як м'ясо і все.
Важко сказати, як саме буде надалі. Але можу відзначити головне: росіяни нічого не зрозуміють і не відчують, поки у них не буде порушений їхній побут! Поки що, я так розумію, цього ще немає, коли це було б гостро ними відчуто. Те, що в росії вже немає McDonald's або Chanel, їм ніяк не заважає жити. Бідні люди цього й не помітили, а таких у росії переважна більшість. А ось що б їм сильно завадило звично жити, то це якби в них у містах щоночі по кілька разів вили сирени, чутні були б перестрілки, вибухали б бомби або ракети, їх би втягували у війну проти їхнього бажання. Цього немає ні в Санкт-Петербурзі, ні в Москві. Тому, у них ніби нічого не змінюється, вони живуть своїм звичним життям.
А ось тільки но ця війна зайде безпосередньо до будинків тих росіян, хто раніше й уявити такого не міг, то ситуація, на мій погляд, зміниться кардинально. І вже точно не на користь путіна та влади росії загалом.
Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)