Цілком заслужено обкладену з усіх боків санкційними обмеженнями Росію - буквально і фігурально виселяють з різних авторитетних міжнародних об’єднань. Днями Москву "попросили" на вихід з Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).
Варто зауважити, що серед делегатів ПАРЄ завжди було чимало друзів Кремля, які раніше знаходили різні виправдання її агресії на Донбасі. Проте, схоже, що повномасштабне вторгнення в Україну розплющило очі навіть найзатятішим скептикам... Без перебільшення історичну резолюцію, якою Росію виганяють з Ради Європи (ще жодну країну з цієї організації з моменту її створення ніколи не виключали) підтримали одностайно. На табло висвітлилося 216 голосів "за", три делегата утрималися і жоден не проголосував проти.
Пересічні росіяни, до речі, разом із виходом їхньої країни з Ради Європи, втрачають можливість судитися зі своєю державою в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Низку позовів проти Російської Федерації подала туди й Україна, і вони мають усі шанси на успіх. Тому ПАРЄ у своїй “антиросійській” резолюції просить, серед іншого, прискорити розгляд цих справ, допоки є можливість притягти РФ до відповідальності за все, що скоєно на нашій землі.
Формально Росія залишається в лавах організації до кінця поточного року, так що ті представники Зе-влади, які ведуть саме цю антиросійську ділянку роботи, повинні вже тут і зараз включити апробований раніше турборежим.
Читай також: Доки Україна стримує 75% армії Росії, західні партнери говорять про "кризу"
У затвердженій резолюції ПАРЄ також йдеться про необхідність посилення фінансової підтримки тих держав, які прихистили найбільшу кількість українських біженців.
Мабуть, єдине питання, яке викликало палкі дискусії – це закриття неба над Україною, яка майже місяць героїчно відбиває агресивно-цинічні кремлівські атаки. Проте, після тривалих і надемоційних дебатів члени ПАРЄ, які представляють різні країни, хоч і заявляли, що Рада Європи не займається питаннями безпеки, таки закликали усі держави-члени організації розглянути якнайшвидше можливість збільшення допомоги Україні, щоб вона могла захищати свій повітряний простір.
Вирішенням питань захисту держави та громадян переймаються і вітчизняні парламентарі. Днями Верховна Рада подовжила ще на місяць військовий стан в Україні, а також ухвалила цілу низку інших питань: безпекових, соціальних, економічних.
Читай також: Останні дні п'ятої колони: в Україні з'явився реєстр держзрадників та закон про заборону пропаганди країни-агресора
Про те, як представники законодавчої гілки влади воюють з країною-агресоркою всередині країни і за її межами, Realist.online поговорив з народним депутатом від “Батьківщини”, членом української делегації в ПАРЄ Сергієм Соболєвим.
- Чи використовує сьогодні Верховна Рада в умовах війни бодай левову частину свого потенціалу?
- Без сумніву. Нинішня сесія ВР є надзвичайною і по формі, і по змісту рішень, які приймаються. Для чіткого розуміння, зауважу, що ці всі рішення ухвалюються усіма фракціями та групами, а усі наявні суперечності усуваються заздалегідь. Ситуація унікальна, але потрібна в такі складні для країни моменти. Відзначу, що в ході одного з крайніх пленарних засідань були ухвалені рішення, які стосуються податкової системи, підтримки бізнесу, залучення до боротьби з окупантами різноманітних воєнізованих формувань, організації роботи країни в умовах воєнного стану і так далі. Усе це, на мій погляд, дуже важливі питання, які ухвалювалися консенсусом, без будь-яких поправок, оскільки всі суперечності, як я вже зауважив, були зняті на комітетських та фракційних рівнях. Тому я думаю, що саме в цьому плані парламент виконує належним чином свої ключові функції навіть у надзвичайних умовах.
Хотів би акцентувати на ще одному важливому моменті. Йдеться, зокрема, про те, що коли під час бомбардування Києва, Харкова, Маріуполя та інших міст парламент збирається, (причому не дистанційно) і приймає рішення, це теж дає певну надію нашим громадянам, являючись доказом того, що ми не боїмося загарбника і його фашистського режиму. Це — дуже суттєвий фактор, який демонструє, що ніхто не скорився і не збирається цього робити.
Читай також: Ми є свідками становлення в РФ режиму, небезпечнішого за Третій Рейх
- Те, що депутатський корпус ВР демонструє неабияку єдність в умовах серйозних викликів для країни, не може не тішити. Але у цій бочці законодавчого меду таки наявна ложка дьогтю. Приміром, днями, причому конституційною більшістю у понад триста голосів парламентарі підтримали рішення про позбавлення депутатського мандату представника ОПЗЖ Іллі Киви, який повсякчас демонстрував проросійську позицію і зараз проходить по справі про держзраду. Таке рішення можна було б вітати, якби не одне “але”. Кива сам написав заяву про складання депутатських повноважень. Відштовхуючись від того, що в будівлі під скляним куполом на Грушевського є ще чимало таких “кив”, виникає цілком закономірне питання: ви та ваші колеги по парламентському цеху й надалі будете чекати, допоки кожен з таких персонажів, потрапивши під приціл правоохоронних органів за свої слова та дії, вирішить написати заяву про складання депутатських повноважень?
- Ми зараз не зосередилися на окремих фракціях чи групах тому що ретельно відслідковуємо, що відбувається на нашій території — особливо окупованій. Моя рідна Запорізька область зараз фактично розділена навпіл. З одного боку все, що на Південь, окуповано ворогом, російським загарбником, а все, що на Північ, контролюється українською владою і нашими Збройними силами, які навіть в надзвичайно складних умовах утримують рубежі.
Зараз такі часи, коли проявляється все... Щоб ви розуміли: у Бердянську чи тому ж Мелітополі, де щойно звільнили мера Івана Федорова з російсько-фашистського полону, є люди, які пішли на пряму співпрацю з рашистами. Тому, на мій погляд, сьогодні, саме в ці часи дуже важливо по прізвищам відслідкувати усіх цих зрадників і колаборантів, які зустріли російсько-фашистську владу з квітами в руках. Зараз вони в переважній своїй більшості ховаються по своїх хатах, не виходять, як усі свідомі українці на мітинги і зливають ворогу інформацію про активістів, котрі проживають в окупованих містах та містечках. Але попри те, що ці зрадники намагаються максимально маскуватися і не “світитися”, вони вже так чи інакше проявили себе. Тому ще раз підкреслюю: наше завдання сьогодні чітко фіксувати імена та прізвища усіх цих "кив", які вже, як свого часу "титушки" стали явищем.
Нам усім потрібно чітко усвідомлювати: кращої можливості для очищення від усієї цієї нечисті вже не буде. І тут йдеться не лише про тих персонажів, яких прислали з "ЛНР/ДНР". На превеликий жаль, зрадники і колаборанти — це в тому числі й вихідці безпосередньо з тих населених пунктів, які сьогодні захопили російські фашисти. Тому відслідковуємо все, фіксуємо і я думаю, що вже дуже скоро усі ці “киви” постануть перед Фемідою, бо якщо російсько-фашистська влада їх не забере, вони будуть фігурувати в усіх судових процесах.
Читай також: У Зеленського жорстко відповіли на заяви Росії щодо нейтралітету
- Президент Володимир Зеленський, виступаючи в режимі онлайн перед американськими конгресменами, серед іншого, ініціював створення об’єднання держав U-24, яке могло б впродовж двадцяти чотирьох годин ефективно реагувати на виникнення збройних конфліктів, катастроф та зберігати людські життя. З урахуванням цього, а також того факту, що НАТО Банкова наразі критикує гранично жорстко, деякі експерти заговорили якщо не про повну відмову, то принаймні про ймовірне "замороження" євроатлантичної інтеграції України. Що ви думаєте про нову ініціативу Зеленського і про вірогідність призупинення руху в напрямку Північноатлантичного альянсу?
- Гадаю, кожен у цьому виступі Володимира Зеленського шукав свої формулювання і підтексти. Для мене особисто цілком очевидно, що в умовах, коли країна не стала членом НАТО, має бути задіяний механізм швидкого реагування. Наприклад, такий інструмент задіяний для таких країн як Японія, Південна Корея, Ізраїль. Так ось, на мій погляд, сьогодні потрібно знайти таку формулу для України, поки ми не стали членами НАТО і Європейського Союзу. Тому вважаю, що механізм U-24, про який заявив президент, дозволив би дуже швидко реагувати на ті виклики, які проявилися під час відкритої агресії Російської Федерації проти України 24 лютого. І тут має бути реакція усіх країн, які в будь-який момент можуть опинитися в такій ситуації, в якій опинилася сьогодні Україна. Я бачу це об’єднання від Великобританії, Балтійського регіону і аж до Чорноморського. В цьому мають бути задіяні усі, хто розуміє російську загрозу вторгнення, як дуже реалістичну.
Великобританія, на мій погляд, має можливість стати лідером на цій дузі, тому що як ядерна держава буде відігравати роль стримуючого фактора для будь-якого агресора. А для багатьох інших держав — Польщі, країн Балтії, Словаччини, Румунії, Молдови, Грузії таке об’єднання стане передусім “парасолькою” від зазіхань Росії. Якщо Туреччина — ще одна країна-член НАТО, яка є нашим послідовним союзником приєднається до цього альянсу, жодних шансів на будь-які "фокуси" у російського агресора не залишиться. Тому, якби такий механізм був би задіяний, це стало б дієвою і абсолютною системою безпеки, яка б проявляла себе не через місяць чи тиждень, а протягом 24-х годин.
Читай також: Російська гіперзвукова зброя: що це означає для України
На жаль, поки що такого механізму немає, а країни НАТО можуть себе захистити тільки як країни НАТО, користуючись пунктом п’ятим статуту, який дозволяє включатися моментально, як тільки має місце напад на одну з країн — членів Альянсу. Тому я думаю, що пропозиція Зеленського по U-24 є вдалою і актуальною.
- Представники виконавчої та законодавчої гілок української влади, в тому числі лідер вашої політичної сили пані Тимошенко протягом усього часу, який триває російське вторгнення, невпинно повторюють колективному Заходу одну фразу: "Закрийте небо над Україною!". Якщо говорити конкретно про НАТО, то чи була тут якась шпаринка, яка б дозволяла б Північноатлантичному Альянсу закрити над нами небо, яке сьогодні перетворилося на джерело смерті?
- Зараз дуже часто критикують Альянс, але я вважаю, що той, хто кине хоч один камінець в бік НАТО, не має ні совісті, ні морального права це робити. Якби не країни НАТО, які усі ці роки після першої хвилі російсько-української війни (давайте, називати речі своїми іменами, не прикриваючись якимись там АТО, ООС, тощо) 2014-2015 років, що в різних фазах продовжувалася аж до 24 лютого 2022-го підтримували нас, я думаю навіть при всіх наших можливостях ми не змогли б так героїчно оборонятися, як робимо це зараз. І вже не за горами той час, коли ми перейдемо у наступ. Але, повертаючись до НАТО, підкреслю: усі ті, хто намагається сьогодні розкачати цю тему "зради" Альянсу, роблять лише гірше для нашої країни. Як тільки ми відступимо від курсу в НАТО, я переконаний, що так званий Мінськ-3 чи інші "мирові угоди" закінчаться тим, що ми отримаємо повномасштабну російську агресію, тільки вже не через декілька років, а буквально в 2023-му. Тому моя позиція тут є однозначною.
Але при цьому я абсолютно погоджуюся з президентом і нашим лідером Юлією Тимошенко про те, що ключове наразі питання, яке залишається відкритим — це питання безпольотної зони над Україною. На мій погляд, за останні кілька днів стався неабиякий прогрес. Так, нам на жаль, не поставлять комплекс Patriot через те, що ми не підготували тих, хто міг би працювати на цьому унікальному військовому обладнанні, яке стовідсотково захистило б наше небо. Але навіть прибуття до нас усіх інших комплексів, на яких вміють працювати наші військовослужбовці, дозволяє закрити небо в існуючих умовах.
Читай також: Путіну доведеться воювати з усім світом: Генасамблея ООН може направити в Україну миротворців
І ще один нюанс. Знову ж таки, Польща - країна НАТО? Так. Ось Варшава й запропонувала конкретний крок: вона передає на американську базу літаки, а далі вже питання США, як їх доставити до України. До речі, в Адміністрації Байдена вже відкрито заявляють, що предметно розглядають це питання. Така ж ситуація по С-300 зі Словаччини. Але, відверто кажучи, я не розумію представників тих країн, які виносять обговорення усіх процедурних тонкощів на широкий загал. Ви спочатку доведіть постачання тієї чи іншої зброї "під ключ", а тоді вже розповідайте, як важко це було зробити і які шляхи задля цього були задіяні. Але хай там як, я особисто переконаний, що вже найближчими днями ми отримаємо захист у вигляді системи С-300 "Оса", які дадуть нам можливість захистити повітряний простір та розподілити максимально ефективно наші сили і в небі, і на землі.
- Відповідаючи на одне з попередніх запитань, ви зауважили, що у нинішні, надскладні для України часи все дуже чітко проявляється. А як проявили себе наші іноземні друзі, не лише ті, хто вважається стратегічними партнерами? Ізраїль, наприклад, навколо позиції якого точиться чимало дискусій...
- Для мене дуже показовою в цьому плані є ситуація, що склалася днями під час засідання ПАРЄ (Парламентської Асамблеї Ради Європи — ред.) і поясню, чому. Дивіться, ми ухвалили рішення, що на це засідання, щоб бути на ньому безпосередньо, поїдуть тільки дівчата, тоді як ми працювали з України — в режимі комітетів, голосувань онлайн і таке інше. Ви собі навіть не уявляєте, з чого ми стартували в питанні виключення Росії з Ради Європи! З нуля фактично... Франція, до речі, була ключовою країною, яка виступала проти цього. Так ось, якщо ви подивитеся результати голосування, то побачите, що Франція в кінцевому рахунку проголосувала "за" найжорсткіші поправки. Так само як і Німеччина, яка займала, ну дуже неоднозначну позицію.
Тому, коли працює дипломатія, особисті зв’язки, коли ти невпинно розповідаєш, застосовуючи усі можливі комунікаційні механізми іноземним колегам про російсько-фашистську навалу і те що вона витворяє у Маріуполі, Харкові, будь де, аргументи справді діють.
В результаті, ПАРЄ, в тому числі голосами Франції і ФРН одностайно ухвалила антиросійську резолюцію. І це — приклад того, як можна змінювати позицію тих чи інших країн, які на початках співали жалісну пісню про те, як же це 140 мільйонів росіян не зможуть тепер звертатися в Європейський суд з прав людини. На ці скигління я на своєму комітеті парирував і казав: "А вам не шкода 40 мільйонів українців, які звертаються в ЄСПЛ і не можуть добитися жодного рішення, яке потім виконає Росія? Ще й при тому, що РФ ввела норму, коли рішення Конституційного суду Російської Федерації є вищими, ніж рішення міжнародних судів".
Читай також: Кожна доба збройного спротиву робить наші переговорні позиції потужнішими - інтерв'ю з Олександром Кочетковим
Це переконало партнерів, які раніше не готові були голосувати ні за жорсткі формулювання, ні за закрите небо, ні за виключення зі своїх лав Росії. Але ми перемогли, а ця війна показала, хто є справжнім другом, союзником, хто готовий, відклавши в бік свої найважливіші проблеми, стати на захист свободи України, Європи і всього світу, а хто обійняв позицію пасивного спостерігача. Знаєте, в нас прийнято в цьому плані "наїжджати" на Китай, який сидить, звісивши ноги і чекає, коли і чим це все закінчиться. Але ми забуваємо, що аналогічну позицію, на жаль, зайняли і окремі європейські країни, такі як, наприклад, Ізраїль.
- Чи Грузія...
- Грузія - це взагалі тема для окремої розмови. Так звана фракція Іванішвілі за пляшку вина вирішила продати свою і нашу свободу, тоді як вся опозиція підтримує Україну. Це для мене дуже показово. Так само я надзвичайно розчарований правлячою партією, яка взяла майже дві третини місць у молдовському парламенті, і яка навіть не голосувала за поправки, в яких йшлося про те, що Придністров’я — це окупована територія. Хоча в кінцевому варіанті два депутата від правлячої коаліції Молдови підтримали резолюцію, де ця норма була записана. А тепер президент Майя Санду заявляє, що саме на підставі резолюції ПАРЄ російські війська мають бути виведені... То чому ж ви, запитується, не голосували всі?
Що ж стосується Ізраїлю, то в мене лише два питання. Перше: "Як у розпал війни можна було ввести візи українцям і не вводити їх росіянам?". Друге: "Як можна відмовляти в прийнятті наших біженців?".
Читай також: Франція передала Україні два вантажні автопоїзди з медикаментами (фото)
А загалом, сьогодні кожен має зрозуміти, що своїм відмовчуванням чи, тим більше, підіграванням РФ, він підтримує російський фашизм. Ви ж тільки подивіться, які настрої зараз у громадян країн-членів Європейського Союзу! Вони підтримують геть усе: і постачання до України зброї, і закриття неба, але на жаль, їх правителі притримуються іншої точки зору, не розуміючи одного: вже дуже скоро ці самі виборці будуть визначатися в своїх політичних симпатіях/антипатіях. По Макрону, наприклад, а, точніше по тому, залишати його в президентському кріслі чи ні, французи, 65% з яких підтримують Україну, визначаться буквально через місяць. Тому перелом скоро наступить в багатьох країнах. Подивіться на Угорщину, яка раніше робила все, щоб зупинити наш поступ в НАТО. Сьогодні вона змінила свою позицію по Європейському Союзу, за що ми їм дуже вдячні. Тому, позиції змінюються, потрібно лише працювати і переконувати. А з урахуванням того, що правда на нашому боці, це все рано чи пізно дасть свої — позитивні для нашої держави результати.
- Сьогодні за компанію з Росією цивілізований світ обкладає санкціями і Білорусію, як союзника Кремля. Як гадаєте, тема ймовірної участі військових РБ в російсько-українській війні знята з порядку денного чи...?
- Ми всі чудово бачимо, як сьогодні з території Білорусії на нас летять ракети, бомбардувальники, винищувачі. Але я вважаю, що Лукашенко боїться відкрити кордон для проникнення білоруських військ, тому що задається питанням про те, а хто ж захищатиме його. Якщо тільки білоруські війська вийдуть за свої межі і здійснять вторгнення в Україну, перше питання для Лукашенка полягає в тому, що він буде робити у разі відновлення масових протестів. Хто, запитується, стане на його захист? Крім армії в нього більше нічого і нікого не має. Чи може він направити до нас елітні підрозділи, які били людей під час вуличних акцій, труїли їх газом і таке інше? Ні, цих тим більше не відпустить. А направити в Україну білоруських строковиків означає, що в перші ж дні в РБ підуть сотні похоронок білоруським матерям і я можу собі уявити, що тоді там почнеться... Тому, не відправляючи до нас своїх військових, Лукашенко, на мій погляд, прикриває передусім свою, даруйте на слові дупу. В такий спосіб він фактично рятує свою владу, яка тримається виключно на зброї і штиках.
- Ще до ухвалення рішення про вигнання Росії з ПАРЄ офіційний Київ ініціював виключення РФ зі складу ООН. Чи тут є якісь перспективи?
- Я думаю, це питання набагато складніше, хоча аргументи у нас набагато вагоміші. Ви знаєте, що Росія не мала ніякого права на представництво в Організації Об’єднаних націй, і, тим більше в Раді безпеки ООН? Вони, порушивши статут ООН, вступили туди при мовчазній згоді інших. Тому юридично всі підстави для виключення РФ принаймні з того органу, де вони можуть блокувати усі рішення ООН (йдеться про Радбез- ред.) є, питання лише в тому, чи буде політична воля.
Читай також: Росія повинна бути виключена з Ради Безпеки ООН
Принагідно я хотів би нагадати, що колись в далекому 1939 році Російська Федерація у вигляді СРСР перейшла кордон з Фінляндією і перше, що було зроблено — виключення її з Ліги націй — аналогу ООН. Хто і як тоді голосував — це інше питання, як і те, чому найближчі сусіди Фінляндії її тоді не підтримали. Але абсолютна більшість країн проголосувала за виключення радянської Росії з Ліги націй. Чому зволікають зараз — сказати складно. Мене особисто така позиція дивує, тому що те, що зараз робить фашистський путінський режим в Україні — набагато страшніше, ніж те, що вони робили, перетнувши кордон з Фінляндією.
Але я думаю, що ключовою точкою не повернення неодмінно стане розпад цієї фашистської путінської імперії, коли кожен поверне собі назад всі ті території, які загарбали у інших країн попередники Путіна і він особисто. А претензій до путінського режиму має не лише Україна, Грузія, Молдова, а й Манджурія (Китай), північні території Японії, і та ж Фінляндія. А в кінцевому варіанті, думаю постане і питання Кенігсберга. І тоді справедливість восторжествує, а Ічкерія і Татарстан отримають право на реальне самовизначення. Але до тих пір, поки ця фашистська, людоненавистницька імперія у вигляді Росії не розпадеться, вона зажди буде загрозою не лише для Європи, а й для усього людства.
Читай також: Називаючи нас безбожниками, кремлівські прихвосні забувають, що хрестив їх саме Київ
- Скільки у часовому вимірі за вашими припущеннями Україна ще житиме у стані війни?
- У разі, якщо буде підписано щось на кшталт Мінська-3, згідно з вимогами РФ, ця війна буде перманентною. Якщо в чиїхось хворих головах є ідея щодо Мінська-3, нічого доброго очікувати не доводиться. Наші умови мають бути чіткими і однозначними і в цьому сенсі найближчі тижні є вирішальними.
Все, що ми зможемо звільнити від російсько-фашистського загарбника і вийти на істинні кордони України має бути документально зафіксовано. Ніяких так званих "ЛНР/ДНР" і таке інше. Кордон між Україною і Росією може проходити тільки по державному кордону України. Тому грядущі тижні — це тижні, коли все це має відбутися при неймовірних зусиллях героїчної української армії і всього нашого суспільства, яке також робить усе можливе й неможливе для того, щоб ми перемогли. А далі вже після припинення вогню потрібно починати переговори, які стосуються Автономної республіки Крим, яка через ряд кроків, має повернутися в лоно своєї держави — України. Вже після цього актуалізуються питання репарацій і контрибуцій.
Але вже сьогодні нам усім потрібно розуміти, що такої підтримки усього світу, як ми маємо зараз, більше не буде, тому як би це тяжко і важко не було б наразі — момент істини. І я тут хочу згадати слова великого Черчілля, коли він прийняв рішення вступати у війну з нацистською Німеччиною: "Я вам нічого не буду обіцяти, окрім крові, сліз і поту, але перемога буде за нами". Ось я думаю, сьогодні як ніколи потрібно абсолютно чесно давати відповіді на усі питання нашого суспільства, чесно дивитися людям в очі, щоб вони розуміли: перемога буде дуже важкою, але ця перемога — єдиний варіант, який дозволяє зберегти державність, відстояти своє право на існування і зайняти належне місце в історії.
Читай також: Ми повинні покласти край імперіалістичному тероризму Росії назавжди - інтерв'ю з Ігорем Коліушко